Ухвала суду № 3349137, 01.02.2008, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2008 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Віхрова В. В., Гайдук В. І., Дерев'янко О. Г.,

розглянувши відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій України» (в редакції Закону України № 697-V від 22.02.2007) в касаційному провадженні в попередньому судовому засіданні у місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовами Закритого акціонерного товариства «Вісма-плюс» до Приватного підприємства агрофірми «Маяк», ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2005 року, що залишене без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ЗАТ «Вісма-плюс» (код ЄДРПОУ32095659, м Кіровоград) звернулося до суду з позовами до ППАФ «Маяк» (код ЄДРПОУ 03331513, с. Стот 'яги, Переялав-Хмельницький район Київська область) та ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої через пошкодження автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася через спільні дії та за вини останнього та ОСОБА_2, який на час пригоди перебував у трудових відносинах з ППАФ «Маяк», у зв'язку з чим просив стягнути на свою користь відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 гривень та майнової шкоди у сумі 34 303 гривень 44 коп.

Справа розглядалася неодноразово.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2005 року, яке ухвалою апеляційного суду Київської області від 21 червня 2005 року залишене без змін, у позові про відшкодування моральної шкоди ЗАТу «Вісма-плюс» відмовлено повністю, а позов ЗАТ «Вісма-плюс» про відшкодування майнової шкоди задоволений повністю і на його користь стягнуто з ППАФ «Маяк» 24012 гривень 41 коп., і з ОСОБА_1 - 10291 гривня 03 коп.; судові витрати покладені на відповідачів, відповідно, в сумі 343 гривні 76 коп. та в сумі 147 гривень 33 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказує на не правильне застосування судами першої апеляційної інстанцій норм матеріального права, оскільки ними не встановлений причинний зв'язок між діями ППАФ «Маяк» та збитками, а також не прийнято до уваги постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, з огляду на що просить скасувати судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заперечуючи проти доводів касаційної скарги, ЗАТ «Вісма-плюс» пояснює, що судами законно встановлено, що третя особа, перебуваючи у трудових відносинах з ППАФ «Маяк», створив аварійну обстановку на дорозі, внаслідок чого змусив співвідповідача змінювати напрямок руху, що потягло зіткнення, а тому наявні підстави для покладення відповідальності за шкоду і на ППАФ «Маяк».

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи в межах касаційної скарги, дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень місцевого та апеляційного судів та їх скасування відсутні, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що 20.082003 близько 16 год 15 хв. на 40 км автошляху Бориспіль-Дніпропетровськ поблизу с Стовп'яги Переяслав-Хмельницького району на перехресті нерівнозначних доріг відповідач, ППАФ «Маяк», здійснюючи свою діяльність, використовував належний йому на праві власності трактор «МТЗ-80», д/н ОСОБА_2, яким, виконуючи свої обов'язки з трудового договору з відповідачем, керувала третя особа, який, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 п. 33 Правил дорожнього руху та п. 16.11 цих Правил і не надав переваги у русі автомобілям, що прямували автошляхом (головною дорогою), чим змусив різко змінювати напрямок та швидкість руху автомобілі: «БМВ», д/н 238-48 АЕ, що встиг об'їхати трактор узбіччям праворуч; «Тойота-Камрі», д/н

Справа № 33 ц-97 кс/08; 6-18984 кс 05

Головуючий у першій інстанції: Поліщук М. А. Категорія; 40

Суддя-доповідач: Віхров В. В.

2

НОМЕР_1, що належитъ позивачу і, об'їхавши трактор ліворуч, зупинився на узбіччі; а також належний відповідачу ОСОБА_1 під його керуванням автомобіль «Ауді-100», д/н 329-13 КК, що загальмував і спрямував також ліворуч, але не зміг уникнути зіткнення з автомобілем «Тойота-Камрі», д/н НОМЕР_1, збитки позивача від чого склали 33 583 гривень 44 коп., а також у зв'язку з тим позивач витратив 720 гривень на проведення товарознавчого дослідження.

Апеляційний суд, залишаючи рішення місцевого суду без змін, серед іншого відзначив, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що збитки завдані внаслідок створення третьою особою для автомобілів аварією якої відповідач ОСОБА_1 не обрав безпечного інтервалу і не зміг уникнути зіткнення, що перебуває у причинному зв'язку з порушенням а 12.1 Правил дорожнього руху, через що вина у завданні шкоди співвідповідачів відповідно складає 70 % та 30 %, а також суд вірно встановив фактичні обставини у справі, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно застосував норми матеріального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ЦПК України (1963 року) підставами касаційного оскарження є порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Суд касаційної інстанції у цій справі виходить з того, що відповідно до ст. 335 ЦПК України (2004 року) вирішує питання права, розглядаючи справу в межах касаційного провадження, коли предметом позову є право на отримання майнового відшкодування, та підставами пред'явленого позову визначене завдання шкоди особою у стані, викликаному створенням аварійної обстановки, а суд не зв'язаний доводами касаційної скарги в разі неправильного застосування норм матеріального права.

Постанова про відмову у порушенні кримінальної справи за ст. ст. 31-32 ЦПК України 1963 року не звільняє від доказування та оцінюється за загальними правилами оцінки доказів згідно з ст. 62 ЦПК України 1963 року, та є доказом лише в частині встановлених фактичних даних, коли на відміну від цивільного права, за нормами кримінального права юридично значимий причинно-наслідковий зв'язок визначається недосяжними для передбачення протиправного результату межами. Судами встановлені фактичні обставини за наслідками оцінки досліджених за розгляду справи зібраних доказів в їх сукупності, які погоджуються між собою і між якими усунені протиріччя, мотиви чого наведені судами, і порушень ст. ст. 30, 62, 202 ЦПК України 1963 року суд касаційної інстанції не вбачає.

Колегія суддів відзначає, що умовою цивільно-правової відповідальності є прямий причинний зв'язок, який відсутній в разі, коли між поведінкою особи та шкодою наявні обставини, що мають юридичне значення для вирішення питання про відповідальність, зокрема, протиправне діяння третьої особи, що встановлене у цій справі, а тому між порушенням відповідачем ОСОБА_1 п. 12.1 Правил дорожнього руху і завданою шкодою відсутній причинний зв'язок у його цивільно-правовому значенні. Разом з цим, виходячи з встановлених місцевим та апеляційним судами фактичних обставин, шкода позивачу завдана ОСОБА_1, що діяв, рятуючи своє життя, здоров'я та власність, що мають велику соціальну значимість за ст. 3 Конституції України, від небезпеки, яка обумовлена характером аварійної обстановки, створеної третьою особою, тобто у стані крайньої необхідності, через що відносини сторін спору регулюються за ст. ст. 441, 445 ЦК УРСР. Звідси, з урахуванням дії ОСОБА_1, у першу чергу, у власних інтересах, допущену ним необережність і правомірність завдання шкоди, а також грубість допущенного порушення правил дорожнього руху третьою собою, характер створеної ним аварійної обстановки, висновок про ступінь вини співвідповідачів і, відповідно, про частки у зобов'язанні з відшкодування шкоди відповідає вимогам ст. 445 ЦК УРСР, а тому спір по суті вирішений правильно, а помилка судів у правовій кваліфікації цивільних відносин не може бути підставою для скасування судових рішень.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні, а оскаржувані судові рішення ухвалені з суворим додержанням норм процесуального права, правильні по суті та справедливі і згідно з ст. 337 ЦПК України не можуть бути скасовані з одних лише формальних міркувань, то ж і підстави для зміни розподілу судових витрат за ст. 88 ЦПК України відсутні. Наведені у касаційній скарзі доводи висновків місцевого та апеляційного судів не спростовують.

Керуючись, CT.CT. 323, 332, 336, 343-345 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 21 червня 2005року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, остаточна і оскарженню не підлягає.