Постанова № 33489979, 04.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 24/098-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорної Л.В.

при секретарі судового засідання - Дмитрина Д.О.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. (повний текст - підписано 06.03.2013р.)

у справі №24/098-12 (суддя Лутак Т.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства „Кашперівський бурякорадгосп"

до Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича

про стягнення 346 180,50 грн.

за клопотанням позивача запис розгляду справи здійснювався за допомогою технічних засобів

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Господарського суду Київської області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» до Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича про стягнення з відповідача 346 180, 50 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок загальною площею 333 га, законним користувачем яких є позивач.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.03.2013 року у справі № 24/098-12 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Вишнева, будинок 3, квартира 12, ідентифікаційний номер - 3197823350) на користь Публічного акціонерного товариства "Кашперівський бурякорадгосп" (09812, Київська область, Тетіївський район, село Кашперівка, вулиця Леніна, будинок 15, ідентифікаційний код - 00385879) 346 180 (триста сорок шість тисяч сто вісімдесят) грн. 50 коп. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок та 6 923 (шість тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 61 коп. судового збору.

Повернуто Публічному акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп" (09812, Київська область, Тетіївський район, село Кашперівка, вулиця Леніна, будинок 15, ідентифікаційний код - 00385879) з Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 76 (сімдесят шість) грн. 39 коп., сплаченого згідно платіжного доручення № 124 від 31.10.2012 р.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, представник відповідача звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.03.2013 року у справі № 24/098-12, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №24/098-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Гончаров С.А. та Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2013р. апеляційну скаргу повернуто на підставі п. 3 ст. 97 ГПК України.

23.04.2013р. апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича надійшла до Київського апеляційного господарського суду повторно.

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі №24/098-12 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В.

На підставі апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича на рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013р. у справі №24/098-12, Київським апеляційним господарським судом, на підставі ст. 98 ГПК України, ухвалою від 25.04.2013р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження.

Через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду (вх. №09-11/7815) від представника позивача надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2013 року № 24/098-12 у зв'язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено до 19.06.2013 року.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 19.06.2013р. враховуючи перебування головуючого судді Тищенко О.В. на лікарняному, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В.

Київським апеляційним господарським судом ухвалою від 19.06.2013р. справу №24/098-12 прийнято до провадження у наступному складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді Смірнова Л.Г. та Чорна Л.В. та призначено до розгляду на 26.06.2013р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 враховуючи вихід головуючого судді Тищенко О.В. із лікарняного, сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., Чорна Л.В. та Кропивна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року у зв'язку з неявкою представників сторін розгляд справи було відкладено на 10.07.2013 року.

У судовому засіданні 10.07.2013р. в порядку передбаченому ст.. 77 ГПК України було оголошено перерву до 04.09.2013р.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013 р. у справі № 24/098-12.

Представник відповідача в судове засідання 04.09.2013 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу, у відсутності представника відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 19.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні ВАТ "Кашперівський бурякорадгосп" земель сільськогосподарського призначення в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області, за результатами якої складено акт.

В ході перевірки встановлено, що відповідач в своїй господарській діяльності використовує земельну ділянку площею 333 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка згідно наявних та зареєстрованих в установленому порядку договорів оренди повинна перебувати в користуванні позивача; в якості правовстановлюючого документа зі сторони відповідача пред'явлено договір суборенди землі від 15.09.2011 р., укладений між позивачем та відповідачем, відповідно до умов якого позивач передав відповідачу в суборенду земельну ділянку площею 333 га терміном на 2 роки - до 01.11.2013 р., державна реєстрація вказаного договору відсутня, а тому він не набрав законної сили; дані факти свідчать про неправомірне використання відповідачем земельної ділянки 333 га, що знаходиться в законному користуванні позивача, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

У зв'язку із виявленням порушення земельного законодавства, 26.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності.

З метою усунення наслідків виявленого порушення, 26.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області видано припис № 41/03 відповідачу щодо усунення порушення земельного законодавства шляхом звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

26.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 41/03, відповідно до якої відповідача визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 531 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

Крім того, 26.06.2012 р. Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було проведення обстеження земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Кашперівка в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району, загальною площею 333 га.

В ході перевірки встановлено, що відповідач самовільно займає земельну ділянку площею 333 га для вирощування кукурудзи, ярого ячменю та соняшнику.

За результатами перевірки Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було складено акт обстеження земельної ділянки від 26.06.2012 р. та проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття відповідачем земельної ділянки в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області (за межами населеного пункту) на загальну суму 346 180, 50 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач самовільно займає земельну ділянку загальною площею 333 га, законним користувачем якої на підставі договорів оренди є позивач, у зв'язку з чим він звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 346 180, 50 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шлейфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Згідно зі статтею 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі (стаття 124 вказаного Кодексу).

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесії.

За приписами статей 125, 126 Земельного кодексу України, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 187 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Згідно з ст. 188 Земельного кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" визначені правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, та передбачено, що цей Закон спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля (преамбула Закону).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" , у якій міститься визначення термінів, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо. (п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Здійснюючи судовий розгляд справи судом першої інстанції було встановлено, що факт самовільного використання відповідачем земельної ділянки (за відсутності правовстановлюючих документів) підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного від 19.06.2012 р. складеним Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, який відповідачем у встановленому порядку не оскаржений та є чинними на момент розгляду справи.

Крім того факт самовільного зайняття та використання відповідачем земельної ділянки, що знаходиться за межами с. Кашперівка в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району, загальною площею 333 га, було встановлено рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. у справі № 21/093-12, що у силу приписів ст. 35 ГПК України не потребує повторного доказування.

Так, рішенням господарського суду Київської області від 25.12.2012 р. у справі № 21/093-12, яке набрало законної сили, було зобов'язано Фізичну особу-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, належні Відкритому акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп" на підставі договорів оренди шляхом вилучення зазначених ділянок у Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича та передачі їх Відкритому акціонерному товариству "Кашперівський бурякорадгосп".

Наведеним судовим актом встановлено факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок у кількості 87 шт., загальною площею 333 га, що розташовані в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району, з огляду на відсутність у останнього правовстановлюючих документів на користування землями.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність усіх підстав вважати користування відповідачем земельними ділянками у кількості 87 шт., що розташовані в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району за відсутності правовстановлюючих документів, як самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди,ю заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 3 964.

Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 р. затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (далі - методика № 963 від 25.07.2007 р.), відповідно до якої розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс = Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс - розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривень; Пс - площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп - середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф - коефіцієнт функціонального використання земель, визначений у додатку 4; Кі - коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель, який дорівнює добутку коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за 2007 та наступні роки, що визначаються відповідно до Порядку проведення індексації грошової оцінки земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2000 р. N 783.

Відповідно до п. 3.1 наказу Державного агентства земельних ресурсів України та Державної інспекції і контролю за використанням і охороною земель від 12.09.2007 р. №110 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 р. № 963 (далі - методичні рекомендації) підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення:

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Таким чином, підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, є вказані документи в їх сукупності, оскільки саме такі документи можуть підтвердити факт вчинення цього правопорушення, розмір зайнятої ділянки та період часу, протягом якого вона використовується без належних правових підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що Державною інспекцією сільського господарства в Київській області було проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області (за межами населеного пункту) відповідно до вищезазначеної методики № 963 від 25.07.2007 р. із використанням: площі самовільно зайнятої земельної ділянки - 333 га; середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначеного у додатку 1 до методики, який для земель сільського господарського призначення, що розташовані на території Київської області становить - 831; коефіцієнту функціонального використання земель, визначеного у додатку 4 до методики, що для таких земель становить - 1 та коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель - 1, 254.

У відповідності до здійсненого Державною інспекцією сільського господарства в Київській області розрахунку розміру шкоди, заподіяної відповідачем внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, площею 333 га, що знаходиться в адміністративних межах Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області (за межами населеного пункту) становить 346 180, 50 грн.

Згідно п. 2.2 Методичних рекомендацій шкода (збитки), що заподіяні на земельних ділянках, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, внаслідок їх самовільного зайняття повинні бути відшкодовані власнику чи користувачу земельної ділянки.

Кошти за шкоду (збитки), що заподіяні на земельних ділянках державної та комунальної власності, які надані у користування чи передані у власність юридичних та фізичних осіб, відшкодовуються власникам чи користувачам земельних ділянок (п. 2.4 Методичних рекомендацій)

Таким чином враховуючи доведеність факту самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок та наявністю економічно обґрунтованого розрахунку контролюючого органу у сфері запобігання порушень земельного законодавства, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог шляхом стягнення з відповідача 346 180, 50 грн. шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у зв'язку з їх доведеністю.

Твердження скаржника висловлені ним у апеляційній скарзі колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки не стосуються предмету спору.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта (відповідача).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сіренка Ігоря Васильовича залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 01.03.2013 року по справі № 24/098-12 залишити без змін.

Матеріали справи № 24/098-12 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Кропивна Л.В.

Чорна Л.В.