Рішення № 33489878, 12.09.2013, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/4159/13-ц

Провадження № 22-ц/792/1170/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2013 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Ярмолюка О.І.,

суддів: Власенка О.В., Корніюк А.П.,

при секретарі: Байдичі О.В.

з участю: представника ПАТ КБ "ПриватБанк" - Москалюк С.А.,

відповідача ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22-ц/792/1170/13 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а:

В лютому 2013 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначив, що між ним та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № DNH4KP82220179 у розмірі 1953,90 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення - 22.12.2006 року. Відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, а тому станом на 31.01.2013 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 31376 грн. 43 коп., яка складається з: 1953 грн. 90 коп. - заборгованість за кредитом; 9631 грн.14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17821 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасність виконання

_____________

Головуючий у першій інстанції - Салоїд Н.М. Справа № 22-ц/792/1170/13

Доповідач -Власенко О.В. Категорія № 19,27

зобов'язань за договором, а також штрафи відповідно до п.5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 1470 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова). Зважаючи на ці обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 31376 грн. 43 коп. за кредитним договором та судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 25 березня 2013 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" з рішенням суду не погоджується, вважає його незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що суд помилково застосував наслідки спливу позовної давності та на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України відмовив в позові.

Заслухавши сторони про справі та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

У відповідності з п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив із змісту п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" тобто, що позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності сторони у спорі, а оскільки сплив строк позовної давності до основної вимоги - 22.12.2011 року, суд вважав, що позовна давність сплила і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), за таких обставин позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.

Колегія суддів із вказаним висновком погодитись не може, виходячи з наступного.

Встановлено, що 22.12.2005 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір кредиту № DNH4KP82220179, згідно з умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування споживчий кредит на умовах забезпеченості, строковості, платності, цільового характеру грошові кошти в сумі 1953 грн. 90 коп. строком на 12 місяців зі сплатою річних відсотків в розмірі 25,08 % з кінцевим терміном повернення до 22.12.2006 року.

Позичальник погодився із запропонованими банком умовами та правилами надання кредиту та подав заяву до банку.

Відповідач ОСОБА_2 отримав кредитні кошти шляхом перерахування їх на розрахунковий рахунок для повного розрахунку за товар і сплати комісії банку, користувався кредитними коштами, однак жодної оплати графікового платежу не здійснив.

Через невиконання ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 31.01.2013 року утворилась заборгованість в сумі 31376 грн. 43 коп., з яких: 1953 грн. 90 коп. - заборгованість за кредитом; 9631 грн. 14 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 17821 грн. 08 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором; а також штрафи відповідно до п. 5.3 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1470 грн. 31 коп. - штраф (процентна складова).

Суд першої інстанції обгрунтовано не прийняв та критично віднісся до пояснень відповідача про те, що заява позичальника не є договором, кредитні кошти ним не отримувались, оскільки факт отримання та використання кредитних коштів підтверджується його заявою про отримання споживчого кредиту, ознайомлення його з умовами надання споживчого кредиту, однак за заявою ОСОБА_2 помилково застосував строк позовної давності.

У відповідності з п. 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.5-8), терміни позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Згідно з умовами договору кінцевий строк повернення кредиту визначено 22 грудня 2006 року, тобто строк позовної давності визначений сторонами повинен був би закінчитись 22 грудня 2011 року.

Однак встановлено, що 13.10.2009 року Хмельницький міськрайонний суд видав судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ЗАТ КБ "ПриватБанк" 7453 грн. 70 коп. заборгованості.

16.11.2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про скасування цього судового наказу вказуючи, що ніяких договірних відносин у нього із ЗАТ КБ "ПриватБанк" не існує і будь - які підстави для задоволення вимог заявника відсутні.

Згідно з ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 23.11.2009 року судовий наказ від 13.10.2009 року було скасовано.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що після звернення позивачем до суду з заявою про видачу судового наказу строк позовної давності перервався, а тому враховуючи умови договору, строк позовної давності спливає 13.10.2014 року.

Пояснення ОСОБА_2 про те, що він не одержував в банку кредитних коштів, не підписував накладну № 00211 від 23.12.2005 року про одержання товару - мобільного телефону "NOKIA 3230" та акт прийому - передачі товару № DNH4KP82220179 від 22.12.2005 року, а тому не має виконувати зобов'язання за кредитним договором, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зокрема, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626, ст. 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що та обставина, що ОСОБА_2, не підписував накладну № 00211 від 23.12.2005 року про одержання товару - мобільного телефону NOKIA 3230 та акт прийому - передачі товару № DNH4KP82220179 від 22.12.2005 року не звільняє його від виконання грошових зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 цього ж Кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного грошового зобов`язання за кожен день прострочення зобов`язання.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.3 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) (а.с.5-8), при порушенні позичальником будь - якого із зобов`язань, передбачених заявою та п.п. 3.2.2, 3.2.3 даних Умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожний день прострочки платежу. При порушенні позичальником строків платежів по будь - якому з грошових зобов`язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав законне право звернутися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по процентам та комісії, а також пені за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів, відповідно до п. 5.3 умов та правил надання банківських послуг, суд першої інстанції не прийняв до уваги відповідні положення законодавства та не дав належної оцінки доказам по справі.

Оскільки судом першої інстанції даний спір вирішений з порушенням норм матеріального права, його рішення підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про задоволення позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_2 на його користь заборгованості по кредиту.

Крім цього, виходячи з вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" необхідно стягнути судовий збір в сумі 313 грн. 76 коп.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 25 березня 2013 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" 31376 грн. 43 коп. заборгованості за кредитом та 313 грн. 76 коп. судового збору, а всього 31690 грн. 19 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду О.В. Власенко