Рішення № 33489609, 21.08.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.08.2013р. Справа № 917/1345/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький Склопластик", вул.Промислова, 2, м.Сєверодонецьк, Луганська область, 93404

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо", пров.Перспективний, 1-А, м.Полтава, Полтавська область, 36007

про стягнення 48700,00 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Заливацький Д.В. дов. від 22.04.2013 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 48700,00 грн., за договором поставки № 223 від 01.04.2011 року.

25.07.2013 року за вхідним №10526 (канцелярії суду) представник позивача Заливацький Д.В. подав клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів. Суд подане клопотання прийняв до розгляду, задовольнив та долучив до матеріалів справи.

Судовий процес з 25.07.2013р. фіксується технічними засобами відповідно до положень ч. 3 ст. 44 ГПК України та відображається у протоколі судового засідання на підставі положень ч. 1 - 4 ст. 811 ГПК України.

В судовому засіданні 08.08.2013 року за вхідним № 11147(канцелярії суду) представник позивача Д.В. Заливацький подав клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Суд подане клопотання з додатками прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.07.2013 року оголошувалася перерва, для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору та подати додаткові докази по суті предмету спору.

Відповідач після перерви повноважного представника в судове засідання не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (розписка про перерву в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 05.07.2013 року про порушення провадження у справі не виконав.

З огляду на вищевикладене, а також достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково- виробниче об'єднання «Сєвєродонецький Склопластик» (далі - Позивач, ТОВ «ПВО «Сєвєроднецький Склопластик») та товариством з обмеженою відповідальністю «СІМО» (далі - Відповідач, ТОВ «СІМО») 01 квітня 2011 року був укладений договір поставки № 223 (далі - Договір).

За умовами Договору, Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу, а Відповідач прийняти та оплатити холст (надалі також - товар).

Відповідно до п.1.2.Договору, поставка товару здійснюється згідно узгоджених сторонами додатків (специфікацій), в яких вказується асортимент, кількість, вартість, строки поставки кожної партії товару і які є невід'ємними частинами Договору. Оплата товар згідно п. 4.2. договор, здійснюється Відповідачем в гривнях шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача в розмірі 100% вартості поставленої партії товару протягом п'яти банківських днів з моменту виставлення рахунку Позивачем.

02 червня 2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений додаток №2

(специфікація) до договору поставки № 223 від 01.04.2011р., згідно якого поставка товару

здійснюється протягом шести календарних днів з моменту перерахування Відповідачем 20 000 (двадцяти тисяч) гривень 00 копійок попередньої оплати на розрахунковий рахунок Позивача. Залишок вартості товару в сумі 58 300 (п'ятдесят вісім тисяч триста) гривень 00 копійок сплачується Відповідачем згідно графіку:

8 300,00 грн., у строк до 30.06.2011р.;

25 000,00 грн., у строк до 31.07.2011р.;

25 000, 00 грн., у строк до 31.08.2011р.

03 червня 2011 року Відповідач на підставі рахунку № С-00000326 від 02.06.2011р., перерахував на користь Позивача попередню оплату узгодженої додатком №1 до договору партії товару в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

В свою чергу Позивач 17.06.2011р. передав у власність Відповідачу, а Відповідач прийняв склохолст ХСН-60-100 в кількості 50000м2, загальною вартістю 87 000 (вісімдесят сім тисяч) гривень 00 копійок.

Передача Позивачем та прийняття товару Відповідачем підтверджується накладною від 17.06.2011р. за № С-00000375, яка підписана уповноваженими представниками Позивача і Відповідача.

Отже, Позивач виконав взяті на себе зообов 'язання в повному обсязі та згідно умов договору поставки № 223 від 01,04.2011р. та укладеного до нього Додатку №2.

Разом з тим, Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору, щодо оплати фактично поставленого товару виконав лише частково на суму 38 300 (тридцять вісім тисяч триста) гривень 00 копійок, а саме:

13.09.2011р. на суму 5000 грн. 00 коп.;

10.11.2011р. на суму 5000 грн. 00 коп.;

17.01.2012р. на суму 3300 грн. 00 коп.;

16.03.2012р. на суму 5000 грн. 00 коп.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором поставки № 223 від 01.04.2011р. становить 48 700 (сорок вісім тисяч сімсот) гривень 00 копійок.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімо" (пров.Перспективний, 1-А, м.Полтава, Полтавська область, 36007, код ЄДРПОУ 22542687) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче об'єднання "Сєвєродонецький Склопластик" (вул.Промислова, 2, м.Сєверодонецьк, Луганська область, 93404, код ЄДРПОУ 36221647) заборгованість за Договором поставки в розмірі 48 700,00 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1720,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 28.08.2013р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.