Рішення № 33489228, 10.09.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 рокуСправа № 912/1131/13 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т.В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 912/1131/13

за позовом: Дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м.Кіровоград,

до відповідача: Онуфріївської селищної ради, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Онуфріївка,

про стягнення 25195,64 грн,

Представники сторін:

від позивача - Федіченко О.П., довіреність № 72 від 18.01.2013;

від відповідача - участі не брали;

Відповідач належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, а саме підписом представника Онуфріївської селищної ради на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 00725851 за 05.08.2013.

Крім того, згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Господарський суд надіслав процесуальний документ у справі (ухвала від 01.08.2013) за адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у позовній заяві та за якою відповідач отримував судову кореспонденцію (повідомлення про вручення поштового відправлення від № 00725851 за 05.08.2013), а саме - 28100, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с.Онуфріївка, вул. 50 років Жовтня, 7. Відомості щодо іншої адреси відповідача в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарським судом виконано вимоги частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Дочірнє підприємство "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Онуфріївської селищної ради заборгованість в сумі 25195 грн 64 коп з яких: основний борг - 19252 грн 80 коп, пеня - 1511 грн 47 коп, інфляційні втрати - 2697 грн 84 коп, три відсотка річних - 1734 грн 33 коп.

Позивач подав до суду клопотання № 1083 від 06.09.2013 з уточненим розрахунком позовних вимог у зв'язку з арифметичною помилкою. Із змісту даного уточненого розрахунку вбачається, що сума позовних вимог складає 25196,44 грн з яких: основний борг - 19252 грн 80 коп, пеня - 1511 грн 47 коп, інфляційні втрати - 2697 грн 84 коп, три відсотка річних - 1734 грн 33 коп.

З огляду на вказане остаточна сума позову на день розгляду справи по суті складає 25196,44 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву та документи, витребувані ухвалою суду не подав, позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.

Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані позивачем докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між дочірнім підприємством "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (підрядник, позивач) та Онуфріївською селищною радою (замовник, відповідач) 05.07.2010 року укладено договір підряду № 36 на виконання робіт з поточного ремонту вулиці Котляревського Онуфріївської селищної ради (далі - Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 якого замовник доручає, а підрядник філія "Онуфріївський райавтодор" дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" зобов'язалося відповідно до проектної документації та умов Договору виконати роботи з поточного ремонту вулиці Котляревського. Склад та обсяги робіт, що доручається до виконання підряднику визначенні проектною документацією у порядку, встановленому "Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в будівництві" затверджених Постановою КМУ від 01.08.2005 (далі - Загальні умови).

Сторони домовилися, що підрядник розпочне роботи протягом 5 днів з моменту перерахування замовником авансу, передбаченого п. 8.2 Договору та завершить роботи через 21 місяць (або днів) (п. 2.1 Договору) (Підрядник здійснює виконання робіт з 05.07.2010 по 23.07.2010).

Розділом 3 Договору передбачено договірну ціну. Договірна ціна складає 19252 грн 80 коп в т.ч. ПДВ 3208 грн 80 коп.

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що розрахунок за виконані роботи по цьому договору здійснюються шляхом перерахування відповідних коштів на рахунок підрядника.

Замовник здійснює щомісячні розрахунки за виконання роботи з підрядником до першого числа наступного місяця на підставі "Актів приймання виконаних робіт (форма КБ -2в)" та "Довідок про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3)" підписаних уповноваженими представниками сторін (п. 8.3 Договору).

Відповідно до п. 9.2 Договору приймання-передача виконаних робіт оформляється актом приймання робіт (форма КБ-2). (п. 10.1 Договору).

Розділом 13 Договору сторонами передбачена відповідальність за порушення зобов'язань за Договором та порядок урегулювання спорів.

Договір набирає чинності з дня підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, відповідно до Договору.

Договір укладено у письмовій формі, підписано та скріплено печатками обох сторін.

Статтею 67 Господарського кодексу України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договору укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, укладений між сторонами договір № 36 від 05.07.2010 за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини за яким регулюються главою 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовнику.

Згідно вимог частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

За твердженнями позивача, у період з 05.07.2010 по 26.07.2010 позивачем на виконання умов Договору були здійснені для відповідача роботи з поточного ремонту вулиці Котляревського Онуфріївської селищної ради на загальну суму 19252 грн 80 коп, що підтверджується Актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 (а.с 14-17), який підписано уповноваженими представниками та скріплені печатками сторін. Вартість виконаних підрядних робіт підтверджується також, довідкою про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2010 (а.с. 21).

Таким чином, Акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2010 та довідка про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за липень 2010, а також зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва (форма1), локальний кошторис підтверджують факт виконання роботи та її вартість і приймаються судом у якості належних доказів здійснення позивачем робіт за Договором та беззаперечного прийняття їх відповідачем.

Відповідно до п. 8.3 Договору Замовник здійснює щомісячні розрахунки за виконання роботи з підрядником до першого числа наступного місяця на підставі Актів приймання виконаних робіт. Враховуючи, що акт приймання виконаних робіт підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками 26.07.2013, то строк оплати настав 01.08.2010.

Однак, як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи відповідачем не здійснено оплату за виконані роботи у термін, передбачений п. 8.3 Договору.

Позивачем направлялась відповідачу претензія № 102 від 25.01.2013 з вимогою сплати боргу, однак відповіді позивачем отримано не було.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність заборгованості в сумі 19252 грн 80 коп станом на день звернення з позовом до суду.

З урахуванням вказаних обставин, а також тої обставини, що відповідачем у справі позовні вимоги не заперечено, факти, викладені в позовній заяві, не спростовано, господарський суд вважає позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 19252 грн 80 коп обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 1511 грн 47 коп за період з 01.08.2010 по 09.08.2010 на суму 80,70 грн та за період з 10.08.2010 по 31.01.2011 на 1430,77 грн.

Господарський суд враховує, що пунктом 13.3 Договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, яка обчислюється від вартості неоплаченої роботи.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 01.08.2010 по 09.08.2010 на суму 80,70 грн та за період з 10.08.2010 по 31.01.2011 на 1430,77 грн, всього 1511 грн 47 коп відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення пені в сумі 1511 грн 47 коп підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договору 2697,84 грн інфляційних збитків за період з серпня 2010 по липень 2013 (крім місяців, які не індексуються: липень-серпень 2011, травень-серпень, листопад 2012, лютий 2013) та 1734,33 грн три відсотка річних за період з серпня 2010 по липень 2013.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Разом з тим, розрахунок інфляційних втрат здійснено позивачем не вірно. Тому, аналізуючи положення ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає за можливе здійснити розрахунок інфляційних втрат належних до стягнення з відповідача самостійно, оскільки нарахування позивача є невірними та необґрунтованими, в зв'язку з тим, що інфляційне відшкодування заборгованості має бути нараховане за весь час прострочення, а не за окремо вибрані позивачем місяці.

Дана правова позиція зазначена Вищим господарським судом України в Інформаційному листі "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 (із змінами і доповненнями, внесеними).

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, повинна розраховуватись за період з серпня 2010 року по липень 2013 року, з урахуванням періоду дефляції та складає 2046,77 грн. В задоволені решти позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат господарський суд відмовляє.

Наданий позивачем розрахунок суми трьох відсотків річних за період з серпня 2010 року по липень 2013 року в сумі 1734,33 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам, а тому господарський суд задовольняє вимогу позивача в частині стягнення з відповідача 1734,33 грн - трьох відсотків річних у повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та норм Закону України "Про судовий збір" судові витрати на судовий збір в сумі 1720,50 грн покладаються на відповідача повністю, оскільки невиконання договірних зобов'язань відповідачем та його протиправні дії призвели до необхідності позивача звернути до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

На підставі вказаного та керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85 , 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір" господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Онуфріївської селищної ради, Кіровоградська область, Онуфріївський район, с. Онуфріївка, вул. 50 років Жовтня,7, код ЄДРПОУ 04366347 на користь дочірнього підприємства "Кіровоградський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул.Полтавська,38, м.Кіровоград, 25015, код ЄДРПОУ 3203992 заборгованість в сумі 19 252 грн. 80 коп., пеню в сумі 1 511грн. 47 коп., втрати від інфляції в сумі 2046 грн. 77 коп. та три відсотки річних в сумі 1734 грн. 33 коп., всього 24 545 грн. 37 коп., а також судовий збір в сумі 1720 грн. 50 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Повне рішення складено 16.09.2013

Суддя Т. В. Макаренко