Рішення № 33489139, 29.07.2013, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29.07.2013 р. Справа № 917/1083/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машгідропривод", вул.Каштанова, 14, м.Харків, 61035

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів", вул.Київська, 64-а, м.Кременчук, Полтавська область, 39631

про стягнення 176998,04 грн. (згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог (вх.№ 10625 від 29.07.2013 року)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники:

від позивача: Андросов А.О. дов. від 29.04.2013 року

від відповідача: Карагічев А.Ю. дов. в матеріалах справи

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 176998,04 грн. за Договором поставки №24 від 16.05.2011р. з яких 159259,24 грн. - основна заборгованість, 14767,48 грн. - пеня, 516,68 грн. - інфляційні, 2454,64грн. - 3% річних.

18.06.2013 року за вхідним № 8639(канцелярії суду) представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

18.06.2013 року за вхідним № 8570(канцелярії суду) представник відповідача подав телеграму про відкладення розгляду справи. Суд подану телеграму прийняв до розгляду розглянув як клопотання, задовольнив та долучив до матеріалів справи.

04.07.2013 року за вхідним № 9485(канецлярії суду) в.о.директора ТОВ "ТК Влів" С.В.Шаповалов подав проект мирової угоди. Суд поданий проект (мирової угоди) прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

04.07.2013 року за вхідним № 9516(канцелярії суду) представник позивача на виконання вимог ухвали суду подав додаткові документи. Суд подані документи прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

23.07.2013 року за вхідним № 10325(канцелярії суду) представник позивача подав телеграму про відкладення розгляду справи. Суд подану телеграму прийняв до розгляду як клопотання, задовольнив та долучив до матеріалів справи.

29.07.2013 року за вхідним № 10583(канцелярії суду) представник відповідача подав відзив на позовну заяву. Суд поданий відзив прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи.

29.07.2013 року за вхідним № 10625(канцелярії суду) представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог. Суд подану заяву прийняв до розгляду, задовольнив та долучив до матеріалів справи.

29.07.2013 року судом було відмовлено в прийнятті зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Влів" (вх. канцелярії суду №1868/13 від 29.07.2013р.) про відшкодування витрат, на усунення недоліків товару по справі на підставі п.1. ч.1 ст.63 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

між Товариством з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» (далі - ТОВ «Машгідропривод» ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ВЛІВ» (далі - ТОВ «Торгова компанія «ВЛІВ») 16 травня 2011 року було укладено договір поставки за № 24 (далі -Договір).

Згідно додаткової угоди №1 від 21.12.2011 р. загальна вартість товару за договором складає 3 000 000,00 грн. Відповідно додаткової угоди №2 від 10.01.2013 договір діє до 31.12.2013 р.

На підтвердження виконання договірних зобов"язань Позивач надав суду видаткову накладну та товарно-транспортні накладні №Мд-0000068 від 01.11.2012р., Мд-0000019 від 04.10.2012 , що підтверджують факт поставки товару ТОВ «Торгова компанія «ВЛІВ» товар на загальну суму 1 910 791,08 грн.

Пунктом 2.3 Договору, встановлено що моментом поставки є дата підписання товарно-супроводжувальної документації.

Відповідно до банківських виписок наданих позивачем оплата поставленого товару була проведена ТОВ «ТОРГОВА КОМПАНІЯ «ВЛІВ» частково - в розмірі 1 712 881,84 грн.

Згідно з п.3.3. договору порядок і строки оплати поставленої партії товару вказуються у специфікації. ТОВ «Машгідропривод» та ТОВ «Торгова компанія «ВЛІВ» було укладено 19 специфікацій. Специфікації №1 від 19.07.2011 p., №2 від 19.07.2011 p., №17 від 19.09.2012 p., №18 від 04.10.2012 p., №19 від 01.11.2012 р. підписано та скріплено печатками обох сторін за договором. Специфікації за №№3-16 неодноразово надсилались до відповідача на підпис, але підписані ТОВ «Торгова компанія «ВЛІВ» специфікації на адресу ТОВ «Машгідропривод» не надходили.

Відповідно до умов специфікацій №18 від 04.10.2012 р. та №19 від 01.11.2012 р. строк оплати товару - впродовж 25 календарних днів з моменту відвантаження.

Таким чином, з врахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем станом на день розгляду справи по суті несплачена заборгованість за поставлений товар становить 159259,24 грн. (заява про уточнення позовних вимог вх. канцелярії суду №10625 від 29.07.2013р. том Ш а.с. 10).

01.03.2013 року ТОВ «Машгідропривод» було надіслано на адресу ТОВ «Торгова компанія «ВЛІВ» претензію про сплату заборгованості за договором поставки №24 від 16.05.2011 р. Однак, вимоги претензії залишено без реагування, заборгованість Відповідачем не погашено.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 3 цієї ж статті визначено, що договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно з ч.1 ст. 216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно приписів статей 549-552 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) визнається грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Згідно п. 6.З. Договору за порушення строків остаточного розрахунку постачальник має право пред'явити покупцеві вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день прострочення, однак не більше подвійної облікової ставки НБУ.

29.07 2013 року позивачем до суду подано заяву про уточнення позовних вимог відповідно до якої здійснено перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Таким чином, розмір пені станом на день розгляду справи по суті становить 14767,48 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки Відповідач прострочив виконання зобов'язання за договором, він повинен сплатити 3 % річних, які становлять 2454,64 грн., а також суму інфляційних витрат в розмірі 516,68 грн. (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог).

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія» ВЛІВ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машгідропривод» суму

заборгованості в розмірі 159259,24 грн., суму пені в розмірі 14767,48 грн., 3% річних у розмірі 2454,64 грн., інфляційних витрат в сумі 516,68 грн., а всього 176998,04 грн., а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1428,89 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 05.08.2013 року

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.