Постанова № 33487929, 10.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року 810/4483/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Тятькова І.А., представника позивача Ткаченка С.Б., представника відповідача Горішньої М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» до Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

19.08.2013 до Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі - Позивач, Товариство) до Реєстраційної служби Первомайського міськрайонного управління юстиції в Миколаївській області (далі - Відповідач, Реєстраційна служба), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, Позивач просить: скасувати рішення Реєстраційної служби, оформлене листом від 28.02.2013 №235, про відмову в прийнятті заяв Товариства про реєстрацію прав оренди земельних ділянок; зобов'язати відповідача прийняти та розглянути такі заяви.

В обґрунтування своїх вимог Позивач зазначив, що Відповідачем безпідставно відмовлено у реєстрації договорів оренди землі, направлених із відповідними заявами засобами поштового зв'язку, зважаючи на те, що законом не передбачено обов'язку заявника особисто звертатися із заявами про реєстрацію прав та їх обтяжень, а також заборони її відправлення засобами поштового зв'язку. Крім того, після особистого звернення представниками Товариства із аналогічними заявами до Реєстраційної служби їм також було безпідставно відмовлено у реєстрації договорів оренди земельних ділянок.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволенні, та серед іншого зазначив, що Позивачем для реєстрації договорів оренди земельних ділянок не надано документів, підтверджуючих оплату за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідач також зазначив, що лист від 28.02.2013 №235 має рекомендаційний характер та спрямований на усунення Товариством недоліків зазначених заяв для подальшого врегулювання питання реєстрації відповідних прав. Наведені підстави відмови у прийнятті заяв про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок були роз'яснені Товариству на особистому прийомі 27.03.2013.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник Відповідача проти позову заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АВ №539178 від 06.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», код за ЄДРПОУ 31929340, зареєстрована як суб'єкт господарювання 16.02.2002. Вид діяльності за КВЕД - 01.11 (вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур).

24.02.2013 Товариством на адресу Реєстраційної служби засобами поштового зв'язку направлено заяви про реєстрацію прав та їх обтяжень щодо 145 договорів оренди земельних ділянок. Згідно з описом поштового відправлення (цінної посилки) Товариством було направлено: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо іншого речового права); договори оренди з додатками і невід'ємними частинами в 3 екз.; копія документу, що освідчує особу заявника (витяг з ЄДРПОУ); копія документу про сплату державного мита. Поштове відправлення вручено Відповідачу 28.02.2013, що підтверджується відміткою на повідомленні про вручення.

Відповідно до копій платіжних доручень №191 від 20.02.2013 та №128 від 05.02.2013 Товариством сплачено державне мито за проведення державної реєстрації іншого речового права на нерухоме майно у загальній сумі 9945,00 грн.

Листом Реєстраційної служби від 28.02.2013 №235 Товариству відмовлено у прийнятті зазначених заяв про реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи таку відмову відсутністю передбачених законом підстав для прийняття заяв про реєстрацію прав та їх обтяжень, що надійшли засобами поштового зв'язку. Цим же листом зазначені заяви повернуто Позивачу.

На особистому прийомі 27.03.2013 Товариству відмовлено в прийнятті заяв про реєстрацію прав та їх обтяжень з підстав відсутності в останнього документів, підтверджуючих оплату за надання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо всіх договорів оренди земельних ділянок.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним законодавчим актом, який урегульовує відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 цього Закону встановлено, що речові права та обтяження на нерухоме майно, зокрема право постійного користування та право оренди земельної ділянки, підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Закону № 1952 однією з підстав для державної реєстрації прав та їх обтяжень є укладений у порядку, встановленому законом, договір.

Відповідно до положень статті 15 Закону № 1952 державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна врегульовано Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 №703 (далі - Порядок).

Пунктами 7, 9,10 Порядку встановлено наступне.

Для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові заяву про державну реєстрацію, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Заявник під час подання заяви про державну реєстрацію пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

У разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що посвідчує його особу, документ, що підтверджує її повноваження.

Заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Орган державної реєстрації прав, нотаріус не приймає заяву про державну реєстрацію у разі відсутності документа, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документа про сплату державного мита.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 16 Закону № 1952 заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

З системного аналізу наведених вище норм вбачається, що відправлення засобами поштового зв'язку заяв про реєстрацію прав та їх обтяжень чинним законодавством не передбачено.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не приймається у разі відсутності документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при направленні заяв про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок було сплачено державне мито у розмірі 9945,00 за подання 195 заяв, проте доказів сплати Товариством державного мита за надання витягу з Державного реєстру прав в кількості відповідно до поданих заяв Позивачем Державному реєстратору не надано.

Також згідно з описом цінної посилки, якою Товариством на адресу Реєстраційної служби направлено зазначені заяви про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження особи, що подає дані заяви, Позивачем направлено не було.

З наведеного вбачається, що Державний реєстратор, відмовляючи в прийнятті зазначених заяв про реєстрацію прав та їх обтяжень іншого права та повертаючи їх Товариству, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, покладений на суб`єкта владних повноважень даною нормою тягар доказування правомірності своїх дій не звільняє позивача від обов`язку доказування своїх тверджень чи заперечень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.