Рішення № 33483937, 16.09.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1016/1029/12 Головуючий у І інстанції Тандир О.В.Провадження № 22-ц/780/5128/13 Доповідач у 2 інстанції АнтоненкоКатегорія 26 16.09.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

10 вересня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді - Антоненко В.І.,

суддів: Гуля В.В., Таргоній Д.О.,

при секретарі Черненко І.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2012 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, посилаючись на те, що 17 вересня 2008 року між нею та відповідачкою було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок, за яким вона придбала дві земельні ділянки площею 0,25 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області. Проте після звернення до землевпорядних організацій для відновлення меж земельних ділянок та до відповідних органів за дозволом на початок будівництва було встановлено, що зазначені земельні ділянки знаходяться за межами населеного пункту с. Мотижин, а отже за межами генерального плану розвитку с. Мотижин. У зв'язку з цим дані ділянки неможливо використовувати за цільовим призначенням - для забудови, а тому позивач при укладенні договору помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, і просила відповідно до вимог ст. 229 ЦК України визнати недійсним договір купівлі продажу земельних ділянок

.

Рішенням Макарівського районного суду від 10 грудня 2012 року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельних ділянок, площею 0,25 га кожна для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, укладений 17 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 780 500 грн., а ОСОБА_1 ОСОБА_2 - дві земельні ділянки площами 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд в межах Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області. Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 17 вересня 2008 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу земельних ділянок (а.с. 7). Земельні ділянки належали відповідачу на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 679791 та серії ЯЖ № 679792 (а. с. 14-15). Згідно листа Управління Держкомзему у Макарівському районі від 14 червня 2012 року земельні ділянки, що належать позивачу на праві власності та які були предметом спірного договору знаходяться за межами населеного пункту на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області (а. с. 10). З листа відділу містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Макарівської РДА Київської області від 27 квітня 2012 року вбачається, що спірні земельні ділянки розташовані на території Мотижинської сільської ради Макарівського району Київської області, проте знаходяться за межами генерального плану розвитку с. Мотижин і тому їх не можливо використовувати під забудову жилого будинку та необхідних господарських будівель без коригування генерального плану та введення даних ділянок до меж населеного пункту (а. с. 11). Відповідно до довідки Мотижиниської сільської ради Макарівського району Київської області від 25 лютого 2011 року спірні земельні ділянки розташовані в межах Мотижинської сільської ради але за межами населеного пункту с. Мотижин. Генеральний план забудови на дану територію сільської ради не розроблявся. Дозволу на будівництво сільська рада не надавала (а. с. 12).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з положень ст..ст. 215, 229 ЦК України та вважав доведеним, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу позивачка помилялась щодо обставин, які мають істотне значення, а саме, що спірні земельні ділянки розташовані за межами населеного пункту, що унеможливлює їх використання за цільовим призначенням.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам закону та обставинам справи.

Відповідно до положень ст.. 229 ЦК України істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов»язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Згідно з роз»ясненнями п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією із сторін зобов»язань, які виникли з правочину, і не пов»язане з поведінкою іншої сторони правочину. Помилка внаслідок власного недбальства не є підставою для визнання правочину недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення оспорюваного договору позивачка мала реальну можливість оглянути земельні ділянки та отримати інформацію про те, що вони знаходяться за межами населеного пункту с. Мотижин. Доказів того, що позивачка зверталась у сільську раду із заявами про введення даних земельних ділянок до меж населеного пункту та відповідного корегування плану генеральної забудови с. Мотижин по справі не надано, як не надано і доказів того, що сільська рада та органи архітектурно- будівельного контролю відмовили позивачці у наданні дозволу на будівництво жилого будинку.

Крім того з матеріалів, доданих до апеляційної скарги, вбачається, що 17 вересня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та позивачем по справі було укладено кредитний договір, згідно з яким банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 134 187 доларів США 38 центів для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу між позивачем та відповідачем по справі щодо придбання спірних земельних ділянок (а. с. 144-148). Того ж дня між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого були вищевказані земельні ділянки (151-154).

За змістом ст. ст. 572, 575 ЦК України іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання.

ПАТ «КБ «Надра» в апеляційній скарзі просить застосувати до даних правовідносин строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 придбала спірні земельні ділянки 17 вересня 2008 року, а з позовом до суду першої інстанції звернулася після спливу строку позовної давності 11 квітня 2012 року.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «комерційний банк «Надра» задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 грудня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: