Постанова № 33482551, 05.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № о826/8087/13-а (у 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В .П.

Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

при секретарі: Кравчук М. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпел Гріффін Груп» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000712202 від 17.01.2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану постанову суду - скасувати з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТФМ-Груп» за серпень 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 1253/22-2/35634872 від 27.12.2012 р., яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: ст.185, п.198.3., п.198.6. ст.198, п.201.4., п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, а також п.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість за червень, серпень 2012 року на 1 066 006,00 грн.

У зв'язку з виявленими порушеннями, викладеними в акті перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 р. № 0000712202, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 066 006,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 533 003,00 грн.

Так перевіркою встановлено, що фінансово-господарська діяльність позивача з ТОВ «ТФМ-Груп» здійснювалась відповідно до договору № 05-1/12 від 05.01.2012 р. на надання послуг, за яким позивач, як замовник, доручав, а контрагент, як виконавець, зобов'язувався якісно, власними силами надавати послуги з прибирання об'єктів замовника, обумовлені цим договором, сприяти здійсненню інших функцій, пов'язаних з діяльністю замовника, а також надавати інші послуги за згодою сторін.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за надані контрагентом послуги, останніми виписані позивачу первинні документи, зокрема, податкові накладні ( а. с. 171-250 т. 1, а. с. 1-12 т. 2) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а. с. 80-170 т. 1).

В той же час, згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за серпень 2012 року», складеного ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.11.2012 р. №4926/22-9/37242144 встановлено в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів відсутність у ТОВ «ТФМ-Груп» необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень позивача на користь контрагента зі штампами банку отримувача АТ «Єврогазбанк» та підписами уповноваженої особи банку (а. с. 13-30 т. 2).

Власники та адреси об'єктів прибирання, види робіт та площа прибирання відображені в заявці на виконання робіт від 20.07.2012 р., підписані уовноваженими особами та скріплені печатками позивача та контрагента (а. с. 40-68 т. 2).

Згідно акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за серпень 2012 року» від 15.11.2012 року основним видом діяльності контрагента позивача за КВЕД 74.70.0 є прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів. Стан товариства - до ЄДР внесено запис про відсутність за мсцезнаходженням (а. с. 69-74 т. 2).

Також, згідно акту № 1253/22-2/35634872 від 27.12.2012 р. основним видом діяльності позивача за КВЕД 74.70.0 є прибирання виробничих та житлових приміщень, устаткування та транспортних засобів.

За даними акту «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТФМ-Груп» щодо підтвердження господарських відносин з суб'єктами господарювання за серпень 2012 року» згідно даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань з податкового кредиту в розрізі контрагентів» за період з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року відсутні розбіжності по задекларованим податковим зобов'язанням ТОВ «ТФМ-Груп» з позивачем.

Аналогічно, згідно акту № 1253/22-2/35634872 від 27.12.2012 р. відхилення сум ПДВ, задекларованих позивачем та зазначеним контрагентом, дорівнюють нулю (а. с. 22 т. 1).

В матеріалах справи містяться акти виявлених дефектів в процесі надання послуг (а. с. 115-117 т. 2), що укладені у відповідності до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 Договору № 05-1/12 від 05.01.2012 року.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі??здійснення?господарської операції, установлення спеціальної правосуб'єктності? учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (далі - Закон № 996) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дотримується позиції, що при відсутності відхилень у цифрових показниках, що відображені у задекларованих податкових зобов'язаннях при проведенні перевірки, податковий орган не має права встановлювати недійсність господарських операцій виключно на підставі відомостей про відсутність платника податку за місцезнаходженням, оскільки діючим законодавством не встановлено залежність правомірності нарахування податкових зобов'язань від перебування за певною адресою.

Натомість, законодавством встановлено таку залежність від оформлених належним чином первинних документів.

Так всі вищезазначені первинні документи, що наявні в матеріалах справи, оформлені відповідно до вимог правових норм, підписані та скріплені печатками.

Натомість, судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення вказано на відсутність у договорі на надання послуг істотних його умов.

Так суд першої інстанції акцентував увагу на відсутності в Договорі № 05-1/12 від 05.01.2012 року інформації про вид послуг, строки та ціну їх надання.

Дослідивши Договір та матеріали справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 1.5 п. 1 Договору перелік і вартість робіт, які можуть бути замовлені позивачем і виконані його контрагентом, погоджуються сторонами шляхом укладення додаткової угоди до договору, що абсолютно не заборонено діючим законодавством.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 69 КАС України суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Натомість, з журналів судових засідань від 17.06.2013 року та 15.07.2013 року не вбачається витребовування даних додаткових угод судом першої інстанції, які суд очевидно вважав найнеобхіднішими первинними документами для підтвердження сум податкових зобов'язань.

Однак, колегія суддів зазначає, що згідно ст.9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Натомість, вартість надання послуг є нічим іншим як погодженою замовником пропозицією виконавця і жодним чином не може підтверджувати виконання всіх домовленостей в майбутньому.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відсутність строків надання послуг у договорі, що в свою чергу може впливати на його невиконання, є помилковим.

Так відповідний договір було укладено 05.01.2012 року (строк дії - 31.12.2012 року).

Згідно вищевикладеного п.п. 1.5 п. 1 Договору між позивачем та контрагентом укладено заявку на виконання робіт від 20.07.2012 року (форма передбачена додатком до договору), що містить інформацію про вид послуг та строк надання послуг: послуги з прибирання з 01.08.2012 року по 31.08.2012 року (а. с. 40 т. 2), яку суд першої інстанції проігнорував.

Крім того, у відповідності до ч. 4 ст. 632 Цивільного кодексу України якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Проте, судом першої інстанції в процесі судового розгляду не встановлено факту відмінності сум оплати товарів в розрізі звичайних цін.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів наголошує на непідтвердженні висновку суду першої інстанції про відсутність узгоджених домовленостей між позивачем та виконавцем робіт з цих питань.

Інших підстав для відмови у задоволенні позову суд першої інстанції не навів.

До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Враховуючи те, що апелянтом доведено відповідність своїх дій вимогам діючого законодавства на момент їх вчинення, а відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

У відповідності до статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 99, 100, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 липня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 року № 0000712202.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Імпел Гріффін Груп" (ЄДРПОУ 35634872) судовий збір у розмірі 3450 грн. 00 коп. (три тисячі чотириста п'ятдесят гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Суддя Грибан І. О.

Суддя Губська О. А.

(Повний текст постанови буде виготовлено 10.09.2013 року)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.