Постанова № 33480378, 11.09.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2013 р. Справа № 917/307/13-г

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Лакізи В.В., судді Шевель О.В.

при секретарі Фільшиній Н.І.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мельник В.В.- за довіреністю від 16.03.2012р. №14-327;

від відповідача - Столяров М.Б.- за довіреністю від 19.12.2012р. №242;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", м. Полтава (вх. № 1626П/2)

на рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р.

у справі № 917/307/13-г

за позовом: Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз"

про стягнення 32 304 261,18 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. (суддя Іваницький О.Т) позов задоволено частково; припинено провадження у справі в частині стягнення 25748835,30грн. основного боргу у зв'язку з відсутністю предмету спору по ній - сплатою його станом на 07.12.2012р.; відмовлено в стягненні інфляційних втрат в сумі 438553,94грн. у зв'язку з дефляцією, 11294,64грн. 3% річних, 644576,39грн. пені у зв'язку з допущеною технічною помилкою позивачем при проведенні цих розрахунків та судового збору у сумі 57186,05грн.; стягнуто з ПАТ по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 1148211,33грн. 3% річних, 4312789,59грн. пені, 11633,95грн. судового збору.

Рішення суду з посиланням на ст.ст.525-527,530, 599, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193,231 Господарського кодексу України мотивоване доведеністю матеріалами справи факту прострочення відповідачем виконання зобов'язання по сплаті за газ у строк, встановлений п. 6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. № 14/2199/11, та обґрунтованістю нарахування 1148211,33грн. 3% річних і 4312789,59грн. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі №917/307/133-г в частині стягнення пені в сумі 4312789,59грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення нарахованих 3% річних. В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник вказує на те, що місцевим господарським судом не враховано: ступінь виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. № 14/2199/11; причини виникнення заборгованості за спожитий природний газ; ступень вини та майновий стан відповідача; факту використання поставленого газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, що, на думку апелянта, призвело до прийняття необґрунтованого рішення в частині стягнення пені. Також зазначає, що судом безпідставно припинено провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу, оскільки ПАТ «Полтавагаз» в період з 19.11.2012р. по 07.12.2012р. сплачено основний борг в сумі 25750882,67грн., а позов подано 18.02.2013р., тобто на момент подання позову основний борг був відсутній, а отже суд зобов'язаний був відмовити у задоволенні позову. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строк позовної давності в частині нарахування пені до 13.02.2012р. та необгрунтовано відмовив у її стягненні у зв'язку з технічною помилкою позивача.

12.08.2013р. апелянтом подано доповнення до апеляційної скарги, до якого додані рішення господарського суду Полтавської області від 24.05.2013р. у справі №18/305/13 та постанова суду апеляційної інстанції у цій справі, в обґрунтування зменшення розміру пені.

Відповідно до ст.101ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу цього рішення. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подала докази, обґрунтувала неможливість їх подання місцевому господарському суду під час розгляду справи.

У п.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. N 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» зазначено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Скаржником при поданні доповнення до апеляційної скарги з доданням зазначених судових рішень не обґрунтовано неможливість їх подання до місцевого господарського суду, а отже судові акти у справі №18/305/13 не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції як додаткові докази в обґрунтування вимог щодо зменшення пені.

29.08.2013р. апелянт уточнив вимоги апеляційної скарги та просить змінити рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у даній справі в частині стягнення пені в сумі 4312789.59грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання ПАТ «Полтавагаз» про зменшення нарахованої пені. Одночасно апелянтом надано розрахунок пені за період з 13.02.2012р. по 14.09.2012р. з урахуванням строку позовної давності, яка становить 4404471,47грн., що на 552894,51грн. менше, ніж зазначено у позовній заяві (т.2 ,а.с.71-74).

Розпорядженням заступника голови Харківського апеляційного господарського суду від 14.08.2013р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В., суддя Шевель О.В.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та з урахуванням письмових уточнень вимог апеляційної скарги, поданих до суду апеляційної інстанції, просив змінити рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013 р. у справі №917/307/133-г в частині стягнення пені в сумі 4312789,59грн. і прийняти нове рішення, яким задовольнити клопотання відповідача про зменшення пені.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі №917/307/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав його законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та представника позивача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавцем) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз" (покупцем) укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2199/11, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для потреб суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі, блочних модульних котелень, установлених на дахові в прибудовах (в обсягах природного газу, який використовується, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями) споживачами, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору ( т.1, а.с.11-15).

Відповідно до п. 1.2 даного договору газ, що продається за цим договором, використовується споживачами покупця виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями. Під словом "населення" слід розуміти громадян, які проживають в будинках житлового фонду або приміщеннях (гуртожитках), що перебувають у їх відособленому користуванні та вносять плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам.

Згідно з п.2.1 цього договору подавець передає покупцеві з 01.10.2011р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 179500 тис. куб м.

У п.п.5.1,5.2 вказаного договору визначено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуг з його транспортування установлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України. Ціна за 1000куб.м природного газу становить 750,5882 грн., без урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ, до сплати за 1000куб.м природного газу - 750,5882грн., крім того ПДВ-20%, всього - 900,7058грн. До ціни газу додається тариф на послуги з транспортування природного газу, який становить 285грн., крім того ПДВ-20%, всього з ПДВ 342грн.

Відповідно до п.6.1 цього договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 7.2 даного договору сторони домовилися, що у разі невиконання покупцем п.6.1 цього договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

30.09.2011р., 11.10.2011р. та 31.01.2012р. між тими ж сторонами укладені додаткові угоди, відповідно, №1, №2, №3 та №4, якими вносились зміни до п.5.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2199/11 щодо ціни за 1000куб.м газу (т.1, а.с.16-19).

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2199/11 позивачем передано відповідачу на підставі актів приймання-передачі природного газу від 31.10.2011р. №10, від 30.10.2011р. №10, від 30.11.2011р. №11, від 30.11.2011р. №11, від 31.12.2011р. №12, від 31.12.2011р. №12, від 31.01.2012р. №1, від 31.01.2012р. №1, від 29.02.2012р. №2, від 29.02.2012р. №2 природний газ на загальну суму 117930353,770 грн. (т. 1, а.с. 20-29).

Відповідач оплату за одержаний природний газ здійснював несвоєчасно, у зв'язку з чим станом на 20.11.2012р. за ним утворилась заборгованість в сумі 25 748 835,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 20.11.2012р. по 04.12.2012р. також здійснював оплату за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.11.2012р. №15493918; від 20.11.2012р. №15526106; від 21.11.2012р. №15558042; від 22.11.2012 р. №15586224; від 23.11.2012р. №15611140; від 26.11.2012р. №15642378; від 27.11.2012р. №15673814; від 28.11.2012р. №15716862; від 29.11.2012р. №15745485; від 30.11.2012р. №15796244; від 30.11.2012р. №15770321; від 05.12.2012р. №1; від 22.11.2012р. №175; від 04.12.2012р. №246, всього - на загальну суму 25750882,67грн.

13.02.2013р. ПАТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з ПАТ «Полтавагаз» 25748835,30грн. основного боргу, 438553,94грн. інфляційних нарахувань, 1159505,96грн. річних та 4957365,98грн. пені (т.1. а.с.2-51).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі № 917/307/13-г позов задоволено частково з підстав, викладених вище (т.1, а.с.199-212).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2199/11, пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті за поставлений природний газ за договором від 30.09.2011р. №14/2199/11, у зв'язку з чим станом на 20.11.2012р. за відповідачем утворився борг у сумі 25750882,67грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся з позовом до господарського суду про стягнення, зокрема, 25748835,30грн. боргу 13.02.2013р., про що свідчить відтиск штампу на поштовому конверті (т.І,а.с.51). Проте, відповідач в період з 20.11.2012р. по 04.12.2012р. сплатив на користь позивача 25750882,67грн. боргу за поставлений природний газ, що підтверджується платіжними дорученнями: від 19.11.2012р. №15493918; від 20.11.2012р. №15526106; від 21.11.2012р. №15558042; від 22.11.2012р. №15586224; від 23.11.2012р. №15611140; від 26.11.2012р. №15642378; від 27.11.2012р. №15673814; від 28.11.2012р. №15716862; від 29.11.2012р. №15745485; від 30.11.2012р. №15796244; від 30.11.2012р. №15770321; від 05.12.2012р. №1; від 22.11.2012р. №175; від 04.12.2012р. №246 (т.1,а.с.151-157).

У п.4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що якщо спір був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне відмову у позові, а не припинення провадження у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 25748835,30грн. основного боргу, оскільки вказана суму була сплачена ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» до звернення позивача з позовом, а отже спір в цій частині вимог не існував на момент звернення ПАТ «НАК «Нафтогаз України» з позовом до суду, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

У статті 251 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За умовами п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2199/11 остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до вимог статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Отже, за наявності встановленого факту прострочення відповідачем грошового зобов'язання, місцевим господарським судом правомірно, задоволено позовні вимоги в частині стягнення 1148211,33грн. 3% річних за період прострочення з 15.11.2011р. по 18.11.2012р. та відмовлено у стягнення інфляційних втрат у зв'язку з дефляцією, і 3% річних у сумі 11294,64грн., проте, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку про відмову у стягненні 3% з підстав допущеної технічної помилки позивача при проведенні розрахунків, вказані вимоги підлягали відмові з підстав необґрунтованості здійсненого розрахунку у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо обґрунтованості нарахування та стягнення з відповідача пені суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з вимогами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2199/11 встановлено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору, покупець зобов'язується сплатити пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення. Неустойка нараховується протягом шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

За порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4957365,98грн. за період з 16.11.2011р. по 14.09.2012р.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подана заява про застосування позовної давності до спірних правовідносин в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання з 10.11.2011р. по 25.05.2012р. (т.1, а.с.185-187).

Відповідно до ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки.

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами пункту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. N 10 якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «НАК Нафтогаз України» подано позов до місцевого господарського суду 13.02.2013р., а отже, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що річний строк для захисту порушеного права позивача з вимоги щодо стягнення пені нарахованої до 13.02.2012р. на загальну суму 552894,51грн. сплив.

Крім того, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Отже, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Місцевий господарський суд необґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про застосування строку позовної давності з підстав його переривання, оскільки визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами (п.4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 29.05.2013р. N 10).

Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає необґрунтованим рішення господарського суду Харківської області в частині відмови у стягненні 644576,39грн. пені у зв'язку з допущеною технічною помилкою позивачем при проведенні розрахунків, в задоволенні позову щодо стягнення 552894,24грн. пені слід відмовити у зв'язку зі спливом позовної давності.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість відмови у зменшенні пені до 1000грн. відхиляються судом апеляційної інстанції з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2012р. відповідачем подано відзив, у якому він просить зменшити розміні пені до 1000грн. та зазначає, що ПАТ «Полтавагаз» є збитковим підприємством та станом на 30.09.2011р. заборгованість по виробництву теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, становить 33000000грн.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Враховуючи майновий стан позивача, який не є газодобувною компанією та несе відповідальність за прострочення оплати отриманого природного газу перед іншими контрагентами, зокрема, іноземними підприємствами та майновий стан відповідача, суд першої інстанції прийшов до обґрунтовано висновку щодо відсутності підстав для зменшенням пені з підстав тяжкого матеріального становища відповідача.

Крім того, відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували винятковість даного випадку, виходячи з інтересів сторін.

Як зазначалось вище, подані суду апеляційної інстанції судові рішення у справі 18/305/12, які, на думку апелянта, свідчать про можливість зменшення пені до 1000грн., в порядку ст.101 ГПК України не приймаються судом апеляційної інстанції, як додаткові докази, оскільки апелянтом не обґрунтовано неможливість їх подання місцевому господарському суду під час розгляду справи.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ст.36ГПК України).

Згідно з ст.43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі № 917/307/13-г прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області слід скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнути з ПАТ по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» на користь ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 4404471,74грн. пені, 1148211,33грн. 3% річних, 11829,26грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п.3 ст.103, п.4 ч.1 ст.104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», м. Полтава задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 23.04.2013р. у справі №917/307/13-г скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позовні вимоги задовольнити частково.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз», вул. Козака, 2-а, м. Полтава (код ЄДРПОУ 03351912) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ (код ЄДРПОУ 20077720) 4404471,74грн. пені, 1148211,33грн. 3% річних, 11829,26грн. витрат по сплаті судового збору.

5.В решті позову відмовити.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 10.09.2013р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Шевель О.В.