Постанова № 33480347, 10.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 907/81/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючий суддя Желік М.Б.

Суддів Кузь В.Л.

Малех І.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Тячів, вул. Незалежності, 30 (вих. № 04-04/6 від 22.04.2013 року)

на рішення Господарського суду Закарпатської області

від 09.04.2013 року у справі № 907/81/13-г

за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області

до відповідача: Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Тячів, Закарпатської області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород;

Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське", с. Руське поле, Закарпатська область

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Руськополівської сільської ради, с. Руське поле, Закарпатської області

про визнання недійсним розпорядження голови Тячівської районної адміністрації № 87 від 05.02.2010 року "Про вилучення земельної ділянки"

За участю представників сторін:

від РВ ФДМ України по Закарпатській області - не з'явився;

від відповідача - не з'явився;

від Державної інспекції сільського господарства по Закарпатській області - не з'явився;

від Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське" - Рудова Ю.В. - представник за довіреністю;

від третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - не з'явився;

від прокуратури - Куцик В.Б.

Сторонам роз'яснено їх права та обов'язки, передбачені ст. 22, 27 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід складу суду не надходило.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

09.04.2013 року Господарським судом Закарпатської області винесено рішення у справі № 907/81/13-г (с. Ващиліна Н.М.) за позовом заступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Закарпатській області до відповідача Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Тячів, Закарпатської області за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної інспекції сільського господарства у Закарпатській області, м. Ужгород; Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське", с. Руське поле, Закарпатська область за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Руськополівської сільської ради, с. Руське поле, Закарпатської області про визнання недійсним розпорядження голови Тячівської районної адміністрації № 87 від 05.02.2010 року "Про вилучення земельної ділянки", відповідно до якого позовні вимоги задоволено повністю, визнано недійсним розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації № 87 від 05.02.2010 року "Про вилучення земельної ділянки", судовий збір стягнуто з Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Закарпатської області Тячівська районна державна адміністрація Закарпатської області звернулася до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не надано належної оцінки тим фактам, що вказана земельна ділянка була вилучена із користування землекористувача на підставі добровільної відмови згідно наказу № 1 АТП "Радгосп-завод "Руськополівський" від 04.09.2006 року, що відповідає вимогам ст. ст. 141, 142 ЗК України. Скаржник також зазначає, що відмова від права користування земельною ділянкою мала місце до початку реорганізації підприємства та передачі функцій щодо управління майном підприємства регіональному відділенню ФДМ України, відтак право користування земельною ділянкою не перейшло в процесі реорганізації до КСП "Руськополівське".

Окрім того, звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції неправомірно застосував положення Закону України "Про Фонд державного майна", оскільки він набрав чинності після виникнення спірних правовідносин.

Згідно автоматизованого розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 29.04.2013 року справу за № 907/81/13-г розподілено до розгляду судді - доповідачу Желіку М.Б. Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 30.04.2013 року у склад колегії для розгляду справи № 907/81/13-г введено суддів Т.С. Костів, І.Б.Малех.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.06.2013 року у зв'язку з перебування судді (члена колегії) у відпустці, що унеможливлює її участь у справі, вносилися зміни до складу колегії для розгляду справи № 907/81/13-г. Відтак, розгляд справи здійснювався колегією суддів у складі Желік М.Б. - головуючий суддя, суддів Кузь В.Л., Малех І.Б.

Відводів зазначеному складу суду не заявляли.

30.04.2013 року ухвалою Львівського апеляційного господарського суду колегія суддів визнала подані матеріали достатніми для прийняття апеляційної скарги до провадження, розгляд справи призначено на 22.05.2013 року.

Ухвалами Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 року, 12.06.2013 року, 26.06.2013 року, 10.07.2013 року, 24.07.2013 року розгляд справи відкладався з підстав викладених в них.

У судовому засіданні 10.09.2013 року КСП "Руськополівське" участь уповноваженого представника забезпечив, який надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив суд залишити рішення господарського суду без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Прокурор участь у судовому засіданні забезпечив, надав пояснення по суті апеляційної скарги та просив суд її задоволити.

Інші сторони явки уповноважених представників у судовому засіданні не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча і були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи.

Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2013 року у справі № 907/81/13-г слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, без задоволення.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як вбачається із матеріалів справи, 24 червня 1994 року радгосп-заводу "Руськополівський" Руськополівської сільської ради Тячівського району, Закарпатської області видано державний акт серії ЗК 011 № 00046 на право постійного користування землею, що зареєстрований у книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 46, у відповідності до якого в постійне користування передано 1487,9 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування для сільськогосподарського користування.

Зазначений акт видано на підставі рішення Руськополівської сільської ради народних депутатів від 14.04.1994 року.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно п. 1.1. Статуту Державного підприємства "Руськополівське", затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України № 777 від 15.12.2006 року та зареєстрованого 22.12.2006 року за № 13191050002000664 Державне підприємство "Руськополівське", створене як Агроторгове підприємство радгосп-завод "Руськополівське". Відповідно до наказу Міністерства аграрної політики України від 13.11.2006 року № 661 "Про перейменування агроторгового підприємства радгосп-заводу "Руськополівський" перейменоване в державне підприємство "Руськополівське". Державне підприємство "Руськополівське" є правонаступником майнових прав та обов'язків агроторгового підприємства радгоспу-заводу "Руськополівський".

Відповідно до п. 1.1. Статуту Колективного сільськогосподарського підприємства "Руськополівське", затвердженого на загальних зборах трудового колективу ДП "Руськополівське" та прирівняних до них осіб № 1 від 21.11.2010 року та зареєстрованого 23.02.2011 року за № 13191450000002524 Колективне сільськогосподарське підприємство "Руськополівське" є добровільним об'єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів, та діє на засадах підприємництва та самоврядування. Підприємство створене шляхом перетворення Державного підприємства "Руськополівське", є правонаступником його прав та обов'язків.

Відтак, Колективне сільськогосподарське підприємство "Руськополівське" є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства Агроторгового підприємства радгосп-завод "Руськополівський", в тому числі майнових прав, що також підтверджується наявними у матеріалах справи довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 15964070 станом на 27.02.2013 року та № 15964161 станом на 27.02.2013 року, а також витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АА № 791710 станом на 13.11.2012 року.

04 вересня 2006 року директором Агроторгового промислового підприємства радгосп-завод "Руськополівський" прийнято наказ № 1 "Про передачу земель АТП радгосп-завод "Руськополівський" в запаси земель району", у відповідності до якого земельну ділянку в урочищі Казаканичево, що знаходиться за головною дорогою між с.м.т. Буштино і м. Тячів у розмірі 8 га та урочищі Казаканичево за мостом над річкою Дербачка у розмірі 1,8 га вирішено передати в запас земель району.

На підставі вказаного наказу та відповідно до Закону України "Про місцеві державні адміністрації", ст. 81, 116, 118, 125, 126, 149 та п. 12 перехідних положень Земельного кодексу України головою Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області видано оскаржуване розпорядження № 87 від 05.02.2010 року "Про вилучення земельної ділянки", у відповідності до якого з АТП радгосп-завод "Руськополівський" вилучено земельну ділянку в розмірі 1,8 га. між с.м.т. Буштино та м. Тячів в урочищі "Казаканичево" та передано її в запас Руськополівської сільської ради.

Підставою для звернення прокуратури з позовом до суду було те, що вилучення земельної ділянки здійснено без розроблення проекту землеустрою та без погодження такого вилучення з органом уповноваженим здійснювати управління майном підприємства в процесі його приватизації.

Згідно розпорядження Кабінету міністрів України від 03.12.2008 року № 1517-р "Про затвердження переліків господарських товариств і холдингових компаній, державні пакети акцій (частки) яких підлягають продажу, державних підприємств, холдингових і відкритих акціонерних товариств, що підлягають підготовці до продажу в 2009 році" та наказу регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області № 00307 від 31.08.2009 року прийнято рішення про приватизацію Державного підприємства "Руськополівське".

У відповідності до п. 4 ст. 14 Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) з моменту прийняття рішення про приватизацію майна державного підприємства орган, що здійснює управління майном цього підприємства, передає у встановленому порядку функції з управління цим майном державним органом приватизації. Стосовно цього підприємства припиняється дія норм Господарського кодексу України в частині купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів, надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують середньомісячний розмір таких операцій за останні три роки з урахуванням рівня інфляції, а також забороняється передача майна в іпотеку. Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування державного підприємства, майно якого приватизується, вони здійснюються підприємством з дозволу державних органів приватизації.

25.09.2009 року Міністерством аграрної політики України прийнято наказ № 706 "Про передачу функцій управління майном державного підприємства "Руськополівське", у відповідності до якого функції управління майном державного підприємства передано регіональному відділенню Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Згідно п. 4 Тимчасового положення про Фонд державного майна (чинного станом на час прийняття оскаржуваного рішення) основними завданнями фонду є здійснення прав розпорядження майном державних підприємств у процесі їх приватизації, створення спільних підприємств.

Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами (ст. 190 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка площею 1487,9 га, в тому числі і та, яка була вилучена на підставі оскаржуваного розпорядження станом на 02.05.2010 року належала Державному підприємству "Руськополівське" на правовому титулі права постійного користування землею на підставі державного акту серії ЗК 011 № 00046.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що станом на час винесення оскаржуваного розпорядження, КСП "Руськополівське" мало статус державного підприємства, хоча і перебувало в стадії перетворення, (перетворення завершено 23.02.2011 року, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за № 13191450000002524).

Згідно ст. 84 Земельного кодексу України (в редакції, що дія на момент спірних правовідносин) встановлено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

У відповідності до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, передбачено, що державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівниці та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, підлягають приватизації.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо того, що з моменту прийняття рішення про приватизацію державного підприємства „Руськополівське", а саме з 31 серпня 2009 року, будь-які дії відносно майна вказаного підприємства повинні здійснюватись за погодженням з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області.

Доводи скаржника в частині того, що відмова АТП "Радгосп-завод "Руськополівський" від права користування земельною ділянкою мала місце до початку реорганізації підприємства та передачі функцій з управління майном регіональному відділенню Фонду державного майна України, не вважаються належним доказом для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки акти органів державної влади повинні відповідати вимогам закону та компетенції органу, який його видав станом на час їх прийняття.

Не є підставою для скасування рішення господарського суду твердження скаржника про те, щодо передавального акту державного підприємства "Руськополівське" та акту оцінки майна до приватизації не увійшла земельна ділянка, як окреме майно державної власності, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про приватизацію державного майна" передачі підлягали майнові права щодо постійного користування земельною ділянкою, вартість яких визначена у відповідності до висновку експертів про вартість права користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої за адресою Закарпатська область, с. Руське поле, Тячівського району від 30.03.2010 року.

Щодо доводів скаржника в частині недоведеності факту порушення інтересів держави та інтересів Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абз. 4 ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Так, при звернені до господарського суду з позовом прокурор зазначив, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику, зокрема у сфері приватизації. З огляду на що, вилучення земельної ділянки із постійного користування підприємства, яке станом на час вилучення перебувало у стані перетворення, без погодження з органом уповноваженим здійснювати управління майном порушує інтереси держави, що і стало підставою для звернення до суду із позовною заявою.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що розпорядження голови Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області № 87 від 05.02.2010 року станом на час його винесення не відповідало вимогам чинного законодавства, відтак позовні вимоги щодо визнання його недійсним є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають закону та матеріалам справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Закарпатської області від 09.04.2013 року у справі № 907/81/13-г слід залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги без задоволення.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105, ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 09.04.2013 року у справі № 907/81/13-г залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області, м. Тячів, вул. Незалежності, 30 (вих. № 04-04/6 від 22.04.2013 року) без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складено 12.09.2013 року

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Кузь В.Л.

суддя Малех І.Б.