Рішення № 33480033, 12.09.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15076/13 12.09.13За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп"

про стягнення 4313,96 грн.

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: Білинова А.В. (дов. №01/123-398 від 06.11.2012)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування у розмірі 4313,96 грн.

Позивач зазначає, що виконавши умови договору страхування майнових інтересів власника автомобіля і виплативши йому у зв'язку з пошкодженням автомобіля при дорожньо-транспортній пригоді суму страхового відшкодування, отримав право вимоги до осіб, відповідальних за завдані збитки, якими є відповідач, як особа, що застрахувала цивільну відповідальність винної у пригоді особи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.08.2013 порушено провадження у справі № 910/15076/13 та призначено її до розгляду на 29.08.2013 року.

27.08.2013 через відділ діловодства та документообігу господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшли докази, витребувані ухвалою суду.

За наслідками судового засідання 29.08.2013 розгляд справи відкладено на 12.09.2013, про що винесено відповідну ухвалу.

До судового засідання 12.09.2013 представник позивача з'явився та надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив зменшити суму страхового відшкодування на 500 грн. - суму франшизи, передбаченої полісом № АВ/1184391. Таким чином суд приймає подану заяву та зазначає, що подальший розгляд справи відбуватиметься в межах позовних вимог, зазначених у відповідній заяві, а саме - 3813,96 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав - не надав відзиву на позов та жодного витребуваного доказу, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим поверненням, яке повернулось на адресу суду з відміткою, що адресат за адресою м. Київ, вул. Каунаська, 17 не проживає (а.с. 77, 78)

В той же час, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, роздрукованих з веб-сайту «Інформаційно-ресурсного центру», юридичною адресою відповідача є саме м. Київ, вул. Каунаська, 17. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового засідання належним чином (а.с. 79-81).

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п. 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач не з'явився на виклик суду, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Страховик) та гр. Корчевим Дмитром Володимировичем (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортного засобу № 06-R\01-024-01051, за яким предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечить закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota Rav 4» державний номер АА7402НЕ (а. с. 20-23).

Підпунктом 5.1.1 вказаного договору, страховим випадком визначено пошкодження, знищення або втрата застрахованого транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП).

01.11.2012 у місті Києві по вул. Л. Гавро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Toyota Rav 4» державний номер АА7402НЕ, що належить Страхувальнику та знаходився під керуванням Корчевої В.Є. та «Mitsubishi Lancer» державний номер АА6132СК, що належить Тимофеєвій Н.В. та знаходився під керуванням Мельника В.Б.

У результаті даної ДТП, зазначені вище автомобілі отримали механічні пошкодження, що підтверджується відомостями 9100412 сформованими АІПС ДТП про дорожньо-транспортну пригоду (а. с. 29).

Зазначена ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Mitsubishi Lancer» державний номер АА6132СК - Мельника Володимира Борисовича, якого постановою Оболонського районного суду міста Києва у справі №3-8326/12 від 20.11.2012 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення (а. с. 30).

Як вбачається із матеріалів справи, Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу (а. с. 27).

Вартість матеріального збитку, завданого власнику, транспортного засобу марки «Toyota Rav 4» державний номер АА7402НЕ, пошкодженого внаслідок ДТП, становить 5221,44 грн., що підтверджується звітом № 1130 від 12.11.2012 складеним Товариством з обмеженою відповідальністю «Експертум-АВЕ» на замовлення позивача. (а.с. 21-27).

У листопаді 2012 позивач на підставі Страхового акту № СТ/12/0648 від 28.11.2012, розрахунку страхового до вказаного акту та рахунку на оплату №186 від 07.11.2012 здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 4313,96 грн., на користь ФОП Гоголіна Є.І. - особи, яка надала послуги з ремонту пошкодженого транспортного засобу, що підтверджується платіжним дорученням № 1444 від 28.11.2012 (а. с. 45).

Статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Цивільно-правова відповідальність водія - Мельника В.Б., який на законних підставах керував транспортним засобом марки «Mitsubishi Lancer» державний номер АА6132СК на момент скоєння ДТП, застрахована за полісом № АВ/1184391 відповідачем, що підтверджується даними Моторно (транспортного) страхового бюро України (а. с. 54).

Отже, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, тому позивач 29.03.2013 звернувся до відповідача із регресної вимогою № 03/553 однак коштів станом на день розгляду справи так і не отримав.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Матеріалами справи підтверджується, що під час спричинення дорожньо-транспортної пригоди, транспортний засіб - автомобіль марки «Mitsubishi Lancer» державний номер АА6132СК, знаходився під керуванням Мельника В.Б., вина якого підтверджується постановою Оболонського районного суду міста Києва у справі №3-8326/12 від 20.11.2012.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Mitsubishi Lancer» державний номер АА6132СК була застрахована у відповідача на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АВ/1184391).

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля марки «Toyota Rav 4» державний номер АА7402НЕ.

Відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, до позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" - як страховика, який виплатив страхове відшкодування по договору добровільного страхування транспорту №06-R\01-024-01051, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до Мельника В.Б. як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як визначено пунктом 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Отже, з урахуванням наведеного відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу матеріальну шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП.

Як передбачено п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Згідно із умовами полісу № АВ/1184391, розмір франшизи становить 500 грн., у зв'язку із чим позивач правомірно просить стягнути з відповідача суму страхового відшкодування у розмірі 3813,96 грн.

Положеннями статті 509 ЦК України, визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статті 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зазначені вище норми ЦК України кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем - Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, щодо виплати понесених збитків у порядку регресу.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог, які підлягають задоволенню у повному обсязі.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" про стягнення 3813,96 грн., - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Райп" (02160, м.Київ, Дніпровський район, вулиця Каунаська, будинок 17, код ЄДРПОУ 31158052) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м.Київ, Печерський район, бульвар Лесі Українки, будинок 26, код ЄДРПОУ 32382598) 3813 (три тисячі вісімсот тринадцять) гривень, 96 копійок страхового відшкодування в порядку регресу та 1 720 (одну тисячу сімсот двадцять) гривень, 50 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12.09.2013 у присутності представника позивача.

Повний текст складено - 13.09.2013 року.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя К.В. Полякова