Рішення № 33479902, 27.08.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.08.2013 Справа № 905/4205/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Куньчик Е.А., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Веско», м.Дружківка, Донецька область

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем», м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у сумі 100 000,00грн., пені у розмірі 10 746,39грн., неустойки у сумі 46 000,00грн.

за участю:

від позивача: Трофімов С.О. (за довіреністю);

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Веско», м.Дружківка, Донецька область (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем», м.Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 100 000,00грн., пені у розмірі 10 746,39грн., неустойки у сумі 46 000,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором №28 від 13.04.2012р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору №28 від 13.04.2012р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 662, 663, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

07.08.2013р. Позивачем через канцелярію суду надано належним чином засвідчені копії наступних документів: правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства «Веско», видаткової накладної №1 від 23.04.2012р., податкової накладної, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунку-фактури, договору №28 від 13.04.2012р., акту прийому-передачі від 23.04.2012р., платіжні доручення з доказами здійснення Відповідачем часткової оплати за поставлений товар, довідку за підписом головного бухгалтера та в.о. генерального директора, яка свідчить, що крім договору №28 купівлі-продажу фронтального навантажувача від 13 квітня 2012 року правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем» відсутні.

Представник Позивача у судове засідання 27.08.2013р. з'явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців а саме: 83001, м.Донецьк, вул.Артема, буд. 51 А.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13 квітня 2012 року між Публічним акціонерним товариством «Веско» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем» (Покупець) було укладено договір №28., відповідно п.1.1 якого Продавець зобов'язується передати у визначені Договором строки Покупцю фронтальний навантажувач, який був у користуванні, марки L-34 в кількості 1 (один), номер двигуна 9607003474, заводський номер 19598, рік випуску 1996, далі за текстом Товар по звичайним цінам з урахуванням умов Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар й оплатити його у порядку та в строки, передбачені Договором.

У розділі 2 договору Сторони дійшли згоди щодо загальної вартості та строків постачання:

- загальна вартість Товару за даним Договором складає 230 000,00 (двісті тридцять тисяч) гривень, в тому рахунку ПДВ 38 333,33грн. (п.2.1 Договору);

- товар передається Покупцю відповідно до акту приймання-передачі на протязі 10-ти днів після підписання договору (п.2.2 Договору);

Згідно п.5.1 договору сплата за Товар, що постачається згідно даного Договору, відбувається Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця на протязі 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання акту приймання-передачі.

Відповідно п.7.3 договору у випадку несвоєчасної сплати Товару Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, виходячи з несвоєчасно перерахованої суми грошового зобов'язання, за кожен день прострочення.

У пункті 7.4 договору встановлено, що у разі необґрунтованої відмови від виконання зобов'язання щодо сплати вартості товару, в тому числі прострочення виконання грошового зобов'язання понад 10 днів Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20% суми договору.

Даний договір може бути розірваний достроково за згодою сторін, а також за ініціативою Покупця внаслідок невиконання або неналежного виконання Продавцем договірних зобов'язань відповідно до п.7.5 Договору. Сторона, що виявила бажання розірвати Договір, зобов'язана сповістити іншу сторону про свої наміри не менш як за 10 днів. Розірвання договору не звільняє сторін від відповідальності по договору, яка настала до його розірвання.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на суму 230 000,00грн., що підтверджується видатковою накладною №1 від 23.04.2012р., актом прийому-передачі від 23.04.2012р., які підписано та завірено печатками з боку обох Сторін без зауважень.

Відповідачем вказаний товар отримано на підставі довіреності на отримання матеріальних цінностей №2 від 23.04.2012р.

Внаслідок цього обов'язок передачі Постачальником товару вважається виконаним. Крім того факт поставки також підтверджується податковою накладною.

Відповідачем було здійснено часткову оплату за поставлений товар у сумі 130 000,00грн., що підтверджується платіжними дорученням №113 від 01.06.2012р. на суму 39 760,00грн., №147 від 20.06.2012р. на суму 25 000,00грн., №259 від 02.10.2012р. на суму 20 000,00грн., №321 від 30.10.2012р. на суму 45 240,00грн.

За таких обставин та у зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідно до умов договору №28 від 13.04.2012р. Позивачем було здійснено поставку Відповідачу на загальну суму 230 000,00грн., але Відповідачем незважаючи на настання строку оплати було здійснено лише часткову оплату за поставлений товар у сумі 130 000,00грн.

Документи, які б свідчили про незгоду Покупця з неналежністю виконання Постачальником своїх зобов'язань по Договору - суду не надавались.

Як вбачається з матеріалів справи Відповідачем після звернення Позивача до суду з позовними вимогами було сплачено частину боргу у розмірі 5 000,00грн., припинивши у такий спосіб існування предмету спору у вказаній частині позовних вимог. Вказана сплата підтверджена документально: платіжне доручення №651 від 29.07.2013р.

Оскільки погашення у розмірі 5 000,00грн. відбулося після звернення із розглядуваним позовом до суду, таке усунення існування предмету спору у зв'язку із його врегулюванням сторонами зумовлює припинення провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 5 000,00грн. відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18.

При цьому, враховуючи, що на момент звернення Позивача із розглядуваним позовом (згідно відмітки канцелярії суду позов надійшов 11.06.13 року) заборгованість у розмірі 5 000,00грн. не була погашена, судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 95 000,00грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач доказів погашення суми боргу у розмірі 95 000,00грн. до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем».

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

На підставі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, до таких наслідків зокрема належать: відшкодування збитків та сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (за умовами передбаченими договором). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

У пункті 7.4 договору встановлено, що у разі необґрунтованої відмови від виконання зобов'язання щодо сплати вартості товару, в тому числі прострочення виконання грошового зобов'язання понад 10 днів Покупець сплачує на користь Продавця неустойку у розмірі 20% суми договору.

Факт несвоєчасного виконання Відповідачем зобов'язань з оплати за товар, поставлений Позивачем є доведеним, суд перевіривши арифметичний розрахунок нарахування суми штрафу, дійшов висновку про його задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме 46 000,00грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно п.7.3 договору у випадку несвоєчасної сплати Товару Покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у період за який сплачується пеня, виходячи з несвоєчасно перерахованої суми грошового зобов'язання, за кожен день прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог та період їх нарахування, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення у сумі 10 719,65грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Веско», м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 100 000,00грн., пені у розмірі 10 746,39грн., неустойки у сумі 46 000,00грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем» (83001, вул.Артема, буд. 51-А, корп.5, офіс 1304, м.Донецьк, ЄДРПОУ 37517129) на користь Публічного акціонерного товариства «Веско» (84205, вул.Індустріальна, буд. 2, м.Дружківка, ЄДРПОУ 00282049, р/р 26001962481437 у ПАТ «ПУМБ», м.Донецьк, МФО 334851) заборгованість у розмірі 95 000,00грн., пеню у розмірі 10 719,65грн., неустойку у сумі 46 000,00грн., судовий збір у розмірі 3 134,39грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Веско», м.Дружківка, Донецька область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем», м.Донецьк про стягнення заборгованості у сумі 5 000,00грн. припинити на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні 27.08.13р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя Т.М. Риженко

Повний текст рішення складено та підписано 02.09.13р.