Рішення № 33475997, 11.09.2013, Яготинський районний суд Київської області

Справа № 1028/730/12

2/382/46/13

РІШЕННЯ

Іменем України

11 вересня 2013 року Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кисіль О.А.

при секретарі Твердохліб Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яготин Київської області справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Яготинського районного суду з позовною заявою до Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «Приватбанк» про визнання кредитного договору та договору застави недійсним, стягнення коштів, в котрій зазначено, що 31 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено договір споживчого кредиту, відповідно до якого позивачка отримала 49900 гривень зі сплатою 14, 76 %. Вважає, що кредитний договір є недійсним, оскільки сторонами не узгоджені істотні умови договору, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу було раніше оформлено ніж кредитний договір, що стосується договору застави та страхування транспортного засобу, то було внесено в реєстр обтяжень після укладення даних договорів у 2012 році. Відрахування за договором страхування транспортного засобу, відбувалися у строки, які не відповідають договору страхування. Крім цього, позивачу взагалі не було відомо про договір страхування та він не підписував даний договір. Під час оформлення договору споживчого кредиту, договору страхування та застави, порушувалися права позивача як споживача. Крім цього, вказані договори є також недійсними, оскільки були укладені внаслідок обману. Та позивач вважає, що достроково погасив кредит. Враховуючи викладене, позивач просив, визнати недійсним кредитний договір, договор застави та просив стягнути зайво стягнені кошти на його користь.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив визнати недійсним кредитний договір та повернути зайво стягнені кошти, мотивуючи це тим, що кредитний договір є змішаним, так як містить в собі кредитний договір не відновлювальної кредитної лінії, договору застави рухомого майна та договору страхування транспортного засобу. При цьому даний договір містить грубі порушення, так як має суперечності, а саме: не визначено ціну в договорі та не було проведено переддоговірну роботу, даний договір був підписаний під впливом обману. Крім цього, сторонами не було досягнуто істотних умов договору, що стосується розміру відсоткової ставки, ціни договору, розміру фактичного здорожчання кредиту та не враховано строки внесення страхових платежів та строки зазначені в кредитному договорі. Таким чином, договір страхування є недійсним, оскільки послуги по страхуванню не надавались, доповнення та зміни в договір чи додатку до нього не вносилися і кошти на сплату страхових платежів в сукупності вартості кредиту банком не враховані, доручення страхового агента на право надання послуг недійсне. Крім цього, позивач вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.ст.11, 17-19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів». Також зазначив, що позивачці про порушення її прав стало відомо лише під час розгляду справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави.

Представник відповідача в судовому заперечував проти позовних вимог, мотивуючи це тим, що позивач підписував дані договори, зі сторони банку не було умислу ввести в оману ОСОБА_1. Кім цього, минув строк позовної давності для звернення з даним позовом, а також є рішення Яготинського районного суду від 14 вересня 2011 року. Так, між банком та салоном діє домовленість щодо оформлення транспортного засобу на особу, яка укладає кредитний договір для придбання транспортного засобу.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд вважає, що позов до задоволення не підлягає.

Так, в судовому засіданні з копії квитанцій (а.с.7-10), копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копії договору споживчого кредиту та додатку до нього (а.с.21-23, 56-61), копії договору застави рухомого майна (а.с.24-25, 52-55), копії договору страхування наземного транспорту (а.с.26, 91), копії меморіальних ордерів (а.с.70, 80-83, 132-139), копії заяви про укладення договору страхування наземного транспорту (а.с.90), розрахунку заборгованості (а.с.93-96), копії постанови про відмову у відкриття виконавчого провадження (а.с.102-103), копії заочного рішення Індустріального суду м.Дніпропетровська (а.с.104-105), копії виконавчого листа (а.с.106-107), та оглянутих в судовому засіданні справ за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним умов кредитного договору та договору застави, а також справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, встановлено, що 31 липня 2006 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір споживчого кредиту, який підписаний сторонами та відповідно до якого позивач надав кредит в сумі 49900 гривень на споживчі потреби та 54211, 50 гривень, зі строком сплати до 31 липня 2013 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,23 % річних, та ОСОБА_1 зобов'язувалася до 31 липня 2013 року погасити надану їй суму в кредит зі сплатою річних відсотків, шляхом сплати чергових платежів впродовж наданого йому строку, тобто до 31 липня 2013 року. 26 липня 2006 року видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до п.2.1.1 кредитного договору, банк зобов'язується надати кредит шляхом й у межах сум, визначених к п.11. даного договору, а також, за умови виконання позичальником умов, передбачених п.2.2.7 даного договору.

Відповідно до п.2.2.1 та п.2.2.2 кредитного договору, позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в п.1.1 даного договору, та сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.1, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування Кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

31 липня 2006 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір застави рухомого майна.

Відповідно до п.2 кредитного застави, за цим договором застовою забезпечується виконання зобов'язань за кредитним договором від 31 липня 2006 року укладеного між банком та заставодавцем по поверненню кредиту, наданого у вигляді не поновлювальної кредитної лінії у розмірі 49900 гривень у тому числі на цілі; 49900 на купівлю автомобіля, а також у розмірі 54211, 50 гривень на сплату страхових платежів у строк до 31.07.2013 року включно.

31 липня 2006 року ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», укладено договір страхування наземного транспорту.

Відповідно до п.5.2 договору страхування, цей договір укладено на виконання договору застави, укладеного між ПриватБанком та страхувальником від 31.07.2006 року з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 31.07.2013 року.

Відповідно до п.6.1 договору страхування, розмір страхової суми 149900 грн..

Так, станом на 13 листопада 2012 року позивачка має заборгованість за кредитним договором в сумі 184633, 33 грн..

Відповідно до рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2011 року в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено, зустрічний позов поданий 09.11.2010 року ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави задоволено частково та визнано недійсним п.2.3.1 даного договору. Відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 08.11.2011 року, рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, в якому в позові ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави задоволено частково та визнано недійсним п.2.2.9 та 2.3.8 даного договору.

Відповідно до ухвали Яготинскього районного суду Київської області від 26 жовтня 2012 року позовну заяву ПАТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави, залишено без розгляду.

Відповідно до заочного рішення Індустріального суду м.Дніпропетровськ від 11 грудня 2012 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ПАТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ПАТ «Акцент-Банк» на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 10000 гривень та з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 170479, 56 грн..

Відповідно до ст..11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ч.3-5 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Відповідно до ст..230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст..257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст..261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, відносно обґрунтувань представника позивача щодо причин недійсності кредитного договору, що стосуються ціни договору, відсотків, відсоткової ставки та загалом істотних умов кредитного договору, а також незнання позивачки про існування договору страхування транспортного засобу, вже було прийнято рішення Яготинського районного суду Київської області від 14 вересня 2011 року.

Відносно решти обґрунтувань позовних вимог представником позивача, то дані доводи суд не може прийняти до уваги, оскільки дані твердження спростовуються матеріалами справи, та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Враховуючи, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. А також, відповідно до практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 квітня 2011 року вбачається, що ототожнення правових підстав недійсності правочину з підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникли з такого правочину, є помилковим у зв'язку з тим, що підстави різні за своєю правовою природою та характером правовідносин.

Позивач позовну давність на звернення до суду з даним позовом не пропустив, оскільки його пояснення щодо часу коли він дізнався про порушені його право підтверджується матеріалами справи за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави та зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору та договору застави.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимоги позову до задоволення не підлягають.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 209, 212, 218 ЦПК України, ст..ст.203, 215, 230, 261, 257, 526, 625, 1050, 1048 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання кредитного договору недійсним, відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шляхом подачі апеляційної скарги через Яготинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

.

Суддя Кисіль О.А.