Рішення № 33475818, 13.09.2013, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/818/13-ц

Провадження № 2/353/299/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2013 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю секретарів - Мороз М.І., Бойко В.Я.

позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Підвербцівська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Підвербцівська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Підвербцівської сільської Ради народних депутатів Івано-Франківської області 20.02.1997 року за реєстровим № 10, недійсним з тієї підстави, що спадкодавець ОСОБА_5 на час складання вказаного заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. За вказаним заповітом, померла спадкодавець ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно, в т.ч. житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, своєму сину ОСОБА_6, який був батьком відповідача у даній справі ОСОБА_3

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, посилаючись на викладені у позові обставини. До викладеного у позові послались на те, що на час складання заповіту, померла не розуміла та не могла розуміти своїх дій у зв'язку з хворобою, вона забувала де живе, не впізнавала оточуючих, була як дитина. Позивачка повідомила, що до лікарів та медичних установ її покійна мати ніколи не зверталась. У період з 1990 року по день смерті матері вона приїжджала до неї в с. Підвербці Тлумацького району один раз на рік не менше ніж на 10 днів.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, проте надіслав заперечення на позов, в якому просив в задоволенні позову відмовити та зазначив, що позивачкою не надано жодних документів, які би свідчили про те, що ОСОБА_5 не могла усвідомлювати значення своїх дій, а навпаки ствердив, що його бабуся перебувала в цілком адекватному стані. Зазначив, що, по-перше, показання свідків, на які посилалась позивачка, є недопустимими доказами, а по-друге, заповіт ОСОБА_5 жодним чином не порушує будь-яких прав позивачки, оскільки остання не заявляла на спадкове домоволодіння жодних прав з моменту смерті ОСОБА_5 Його батько ОСОБА_6 успадкував майно після матері ОСОБА_5, фактично вступивши в управління спадковим майном, що свідчить про відсутність спору між позивачкою та його батьком щодо спадкування будинковолодіння ОСОБА_5 після її смерті.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень послався на відсутність належних та допустимих доказів того, що померла ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій при складанні оспорюваного заповіту та не могла керувати ними, вважає безпідставними

вимоги позивачки, оскільки оспорюваним заповітом жодні права позивачки, в т.ч. майнові, не були порушені: заповіт ОСОБА_5 не був реалізований, тому що спадкування будинковолодіння ОСОБА_5 її сином ОСОБА_6 (братом позивачки) відбулося не за її заповітом, а за законом. Даний факт встановлений рішенням Тлумацького районного суду від 17.01.2013 р., яке вступило в законну силу. Крім того, вважає, що позивачкою пропущений строк позовної давності, оскільки ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка знала про її смерть та мала можливість звернутись у встановленому порядку за оформленням своїх спадкових прав, а, отже, і мала можливість дізнатись про існування оспорюваного заповіту.

Під час судового розгляду справи, а саме 15.08.2013 року представник третьої особи - Підвербцівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області - секретар Підвербцівської сільської ради ОСОБА_7 пояснила, що вона особисто оформляла заповіт ОСОБА_5 Під час складання заповіту остання перебувала при здоровому глузді, чітко розуміла що саме відбувається, її ніхто не примушував. Просила в задоволенні позовних вимог відмовити.

Свідок ОСОБА_8, племінниця ОСОБА_5, пояснила, що остання постійно проживала в с. Підвербці, а вона провідувала її приблизно 1-2 рази на місяць. Також її провідував і син ОСОБА_6 Приблизно за рік до смерті ОСОБА_5, її син ОСОБА_6 забрав її до себе у м. Івано-Франківськ. В цей час ОСОБА_5 була «не в собі», не впізнала її. Також повідомила, що ОСОБА_5 ніколи до лікарів не зверталась, будь-яких діагнозів, пов'язаних з розладом психіки, не мала.

Допитані як свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, в судовому засіданні показали, що ОСОБА_5, будучи особою похилого віку, недочувала, мала погану пам'ять, була слабка, не могла доглядати за собою особисто. Поки вона проживала в селі, її доглядали ОСОБА_9 та ОСОБА_10, а також провідував син ОСОБА_6 Доньки, в т.ч. ОСОБА_1, приїжджали 1 раз на рік. Приблизно за рік до смерті ОСОБА_5, її син ОСОБА_6 забрав її до себе у м. Івано-Франківськ. Також свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 зазначили, що не можуть ствердити те, що ОСОБА_5 була нездатна усвідомлювати свої дії, тобто що вона «була не в собі». Про будь-які захворювання ОСОБА_5, які могли викликати розлад її психіки, свідкам не відомо.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 проживала в с. Підвербці Тлумацького району та їй належало будинковолодіння по АДРЕСА_1. 20.02.1997 року ОСОБА_5 склала заповіт в Підвербцівській сільській раді Тлумацького району, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Підвербцівської сільської Ради народних депутатів Івано-Франківської області ОСОБА_7 20.02.1997 року за реєстровим № 10. За вказаним заповітом спадкодавець ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно, в т.ч. житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, своєму сину ОСОБА_6, який був батьком відповідача у даній справі ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5, а ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 Дані обставини стверджуються письмовими доказами по справі, вони також визнані сторонами по справі, а також встановлені рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 17.01.2013 р., яке вступило в законну силу.

Ст. 534 Цивільного Кодексу України в редакції 1963 року, який підлягає до застосування при розгляді даної справи, передбачено, що кожний громадянин може за життя залишити за заповітом усе своє майно або його частину одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям. Відповідно до ст.541 цього Кодексу, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений. При цьому, як передбачає ст. 55 цього Кодексу, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина. Таке ж право належить і спадкоємцям.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1257 Цивільного кодексу України за позовом заінтересованої

особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч.ч. 1, 3, 4 ст. 60, ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

При встановленні обставин, які не визнаються сторонами, суд виходить з наявних матеріалах справи належних та допустимих доказів, оцінюючи їх в сукупності та взаємозв'язку з позиції їх достатності.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що у судовому засіданні не було доведено , що у момент підписання заповіту ОСОБА_5 не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати, що інші особи здійснювали на неї фізичне або психічне насильство при вчиненні нею спірного заповіту, і вона не могла вільно висловлювати своє волевиявлення, оскільки твердження позивачки про те , що у матері були поведінкові розлади спростовуються показами свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, представника третьої особи ОСОБА_7, а будь-яка медична документація , що свідчила б про наявність у ОСОБА_5 психічної хвороби або інших захворювань, які могли викликати розлад її психіки, у матеріалах справи відсутня. Крім того, жодна з сторін по справі не заявляла клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи.

Суд критично відноситься до пояснень позивачки та свідчень ОСОБА_8, оскільки контакти зазначених осіб з померлою ОСОБА_5 були нечастими та короткотривалими, а їх показання спростовуються поясненнями інших свідків та протирічать зібраним по справі доказам.

Так, з пояснень свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 випливає, що немічний стан ОСОБА_5 був пов'язаний з її похилим віком, а не з розладами свідомості чи психічними захворюваннями. Секретар Підвербцівської сільської ради Тлумацького району ОСОБА_7 ствердила, що вона особисто оформляла заповіт ОСОБА_5 і під час складання заповіту остання перебувала при здоровому глузді, чітко розуміла що саме відбувається. З довідки Тлумацької ЦРЛ від 05.08.2013 року вбачається, що в архіві Тлумацької ЦРЛ будь-яка інформація щодо перебування ОСОБА_5 на амбулаторному та стаціонарному лікуванні відсутня. Також самою позивачкою визнаний той факт, що ОСОБА_5 ніколи до лікарів та медичних установ не зверталась.

Отже, будь-яких належних та допустимих доказів тієї обставини, що померла ОСОБА_5 при складанні оспорюваного заповіту 20.02.1997 не усвідомлювала значення чи не могла керувати ними, позивачкою та її представником не надано, такі дані в матеріалах справи відсутні та під час розгляду справи не встановлені.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для визнання заповіту ОСОБА_5, який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Підвербцівської сільської Ради народних депутатів Івано-Франківської області ОСОБА_7 20.02.1997 року за реєстровим № 10, недійсним.

Питання судових витрат по справі суд вирішує у відповідності з вимогами ст. 88 ЦПК України.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 524-527, 529, 534, 542 ЦК України (в редакції 1963 р.), керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 208-209, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - Підвербцівська сільська рада Тлумацького району Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги,

якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуюча Луковкіна У.Ю.