Постанова № 33473939, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Тарасенко І. М.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №805/8849/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Казначеєва Е.Г., Яманко В.Г.,

Секретар судового засідання Братченко О.В.,

За участі представника позивача Толмачової А.М. (на підставі довіреності)

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 052810 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 805/8849/13-а за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального автотранспортного підприємства 052810 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у сумі 35689,11 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

14 червня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Комунального автотранспортного підприємства 052810, в якому просив стягнути з Комунального автотранспортного підприємства 052810 на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році, у сумі 35293,75 грн. (а.с. 2-4).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року адміністративний позов Донецького обласного відділення Фонду соціального страхування захисту інвалідів задоволений, стягнуто з Комунального автотранспортного підприємства 052810 на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у сумі 35293,75 грн. та пеню у сумі 395,36 грн. разом - 35689,11 грн. (а.с. 56-58).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 64-65).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що підприємством 05.01.2012 року на виконання вимог наказу Міністерства праці та соціальної політики України на адресу Центру зайнятості м. Краматорську було направлено звіт по формі №3-ПН про наявність вакансій, в якому було зазначено наявність 2 вакантних місця для інвалідів. Одного інваліда було працевлаштовано на посаду слюсаря-електрика по ремонту електрообладнання автомобілів 02.02.2012 року, про що підприємством було повідомлено центр зайнятості звітом №5-ПН від 06.02.2012 року, отже наявна вакансія продовжувала існувати та робоче місце для інваліда було створено. Також, апелянт зазначив, що з урахуванням статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не зобов'язаний здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування на вакантні посади.

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої скасуванню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Комунальне автотранспортне підприємство 052810 є юридичною особою, включене до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ 05448946), знаходиться за юридичною адресою: 84303, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Артема, 235 (а.с. 28)

Відповідно до вимог чинного законодавства відповідачем складено звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік форми № 10-ПІ, який подано до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 25 лютого 2012 року. (а.с.10)

Відповідно до звіту середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 144 особи, середньооблікова кількість інвалідів, що фактично працювали протягом року на підприємстві - 5 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 6 осіб, фонд оплати праці штатних працівників складає 5082 грн. 30 коп., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 35293 грн. 75 коп., сума адміністративно - господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів складає 0 грн. (а.с. 10)

У зв'язку з несплатою Комунальним автотранспортним підприємством 052810 адміністративно - господарських санкцій Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів нарахувало підприємству пеню в сумі 395 грн. 36 коп. (а.с.9).

Згідно листа Краматорського міського центру зайнятості від 19 липня 2013 року № 01/14/2515 протягом 2012 року Комунальне автотранспортне підприємство 052810 надавало звіти про наявність вакансій за формою № 3-ПН в тому числі для працевлаштування інвалідів - 06.01.2012 року; 06.01.2012; 09.11.2012 (а.с.50).

Згідно направлення Краматорського міського центру зайнятості від 18 грудня 2012 року №05251211090002002, протягом 2012 року до Комунального автотранспортного підприємства 052810 для працевлаштування інваліди направлялися (а.с.38).

Як вбачається з заперечення Комунального автотранспортного підприємства 052810, підприємством надано інваліду одно з вакантних робочих місць, який був прийнятий на посаду слюсаря-ремонтника по ремонту електроустаткування автомобілів 02 лютого 2012 року, про що підприємство оповістило Донецький міський центр зайнятості звітом форми №5-ПН від 06 лютого 2012 року (а.с. 23).

Згідно звіту Комунального автотранспортного підприємства 052810 від 08 листопада 2012 року, на підприємстві залишилася одна вакансія для інваліда, яка була відкритою протягом усього року (а.с. 24).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зробив висновок про те, що оскільки підприємством не було надано до центру зайнятості відповідних звітів про виконання нормативу по створенню 1-ого робочого місця по працевлаштуванню інвалідів, відповідач згідно до вимог ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» мав сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції.

З вказаним висновком судова колегія на погоджується з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачає, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку стосовно того, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.

Тобто, цією нормою визначено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування здійснюється двома шляхами: безпосереднє звернення інваліда до підприємства або звернення інваліда до державної служби зайнятості (з подальшим його направленням на підприємство, на якому є відповідні вакансії).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЄК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Отже, відповідач у 2012 році вжив достатніх та залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, а саме створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, що не було спростовано позивачем як в суді першої так і апеляційної інстанції.

Судова колегія звертає увагу на те, що неподання щомісячних звітів про наявність вакансій до міського центру зайнятості не може бути покладено в основу застосування адміністративно-господарських санкцій за нестворення робочих місць для інвалідів.

З огляду на викладене, оскільки відповідач вимоги закону щодо створення робочих місць для інвалідів виконав та враховуючи принципи та підстави застосування адміністративно-господарських санкцій, колегія суддів вважає не вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову, оскільки вина відповідача у невиконанні нормативу з працевлаштування інвалідів у 2012 році відсутня, тому і застосування адміністративно - господарських санкцій до відповідача є безпідставним.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасування як прийнята з порушенням норм матеріального права.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального автотранспортного підприємства 052810 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 805/8849/13-а -задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 липня 2013 року у справі № 805/8849/13-а - скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні позовних вимог Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального автотранспортного підприємства 052810 про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2012 році у сумі 35689,11 грн. - відмовити в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального автотранспортного підприємства 052810 витрати по сплаті судового збору в сумі 178,45 гривень.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено 13 вересня 2013 року.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв