Постанова № 33473877, 10.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 вересня 2013 року справа № 826/10872/13-а

приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл»

до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва

Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення

від 01.07.2013 року № 0005042230 та № 0005032230,

встановив:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року № 0005042230 та № 0005032230.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він не погоджується з діями відповідача, оскільки його право на податковий кредит виникло у зв'язку зі сплатою сум податку на додану вартість в ціні придбання послуг, про що свідчать виписані підприємством контрагентом - ТОВ «Голден-Вей» податкові накладні щодо здійснення господарських операцій за договором поставки № 15/10-2012 від 15.10.2012 року та документів, які підтверджують здійснення господарської мети. На момент здійснення господарських операцій ТОВ «Голден-Вей» було включено до Єдиного державного реєстру, а також перебувало на обліку платників податків. На виконання умов договору сторонами складені всі первинні документи, які підтверджують факт виконання сторонами своїх договірних зобов'язань, а саме: видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні документи на оплату товару, які були надані відповідачу під час проведення документальної перевірки. Крім того, зазначає позивач, податкові накладні, отримані ним від ТОВ «Голден-Вей», які були включені до складу податкового кредиту у жовтні 2012 року складені відповідно до чинного законодавства України, тому на думку позивача підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення, що вчиненні підприємствами-контрагентами.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце судового розгляду повідомлявся належним чином. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Керуючись ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи зазначене, суд в судовому засіданні від 03.09.2013 року ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Таким чином, суд керуючись ч.6 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу на підставі наявних в ній доказів.

Вирішуючи спір по суті суд виходив з наступного.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл», зареєстровано як юридична особа Оболонською районною в місті Києві державною адміністрацією 28.03.2011 року № 10691020000027287, ідентифікаційний код юридичної особи 37639233, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в якому зазначено, що до видів діяльності позивача відноситься, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами. Перебуває на податкову обліку в ДПІ у Оболонському районі м. Києва з 31.03.2011 року за № 15169. Свою діяльність здійснює на підставі Статуту. (т.1 а.с.12-37)

На час розгляду справи товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» зареєстроване як платник податку на додану вартість з 12.05.2011 року (індивідуальний податковий номер - 376392326540), номер свідоцтва платника ПДВ - 100336520, яке було анульовано по ініціативі платника податків у зв'язку з перереєстрацією 06.09.2012 року та видано свідоцтво платника ПДВ за номером 200066201, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 06.09.2012 року, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Відповідач - Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби є контролюючим органом, який в розумінні п.п.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України контролює податки, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. (п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України)

П.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно з п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 кодексу, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставини, а саме, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Приписами п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. (п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України)

Керуючись вищезазначеними нормами податкового законодавства державною податковою інспекцією у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Голден-Вей» за жовтень 2012 року. За наслідками перевірки було складено акт від 12.06.2013 року № 31/22-3/37639233. (т.1 а.с.38-51)

Під час проведення документальної перевірки перевіряючим встановлено, що в жовтні 2012 року ТОВ «Леко Стайл» придбано у ТОВ «Голден-Вей» товар на загальну суму 325 490,00грн. у тому числі ПДВ 54 248,33грн. на підставі договору № 15/10-2012 від 15.10.2012 року.

Для роботи відповідачем був використаний акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС від 05.02.2013 року № 50/22.4-07/38000316 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Голден-Вей», згідно якого встановлено відсутність реального здійснення господарської діяльності підприємства у зв'язку з відсутністю основних фондів, транспортних засобів (власних та орендованих), фізичних, технічних та технологічних можливостей. Крім того, встановлено, що у ТОВ «Голден-Вей» відсутні об'єкти оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємств-постачальників/покупців за перевіряємий період, в т.ч. з ТОВ «Леко Стайл» у жовтні 2012 року. (т.1 а.с.53-66)

У висновках акту перевірки позивача, відповідачем зазначено, що документальною позаплановою перевіркою встановлені порушення:

п.п.198.3, 198.6 ст.198 та п.п.200.1, 200.2 ст.200 Податкового кодексу України в результаті чого було завищено податковий кредит за жовтень 2012 року у сумі 54 248,00грн.;

п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток за перевіряємий період на загальну суму 56 961,00грн. за 4 квартал 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення від 01.07.2013 року:

№ 0005042230 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 67810,00грн. з якої основний платіж 54248,00грн. та штрафна санкція 13562,00грн.;

№ 0005032230 яким згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 та п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України, визначено суму податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 71 201,25грн. з якої основний платіж 56961,00грн. та штрафна санкція 14240,25грн. (т.1 а.с.9-10)

Спір виник через висновки податкового органу, що сторони договору не мали наміру на реальне настання наслідків, а позивач мав мету на збільшення валових витрат та податкового кредиту при відсутності фактичного постачання товарів.

Відповідно до вимог ст.67 Конституції України платники податків повинні сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарської операції між ТОВ «Леко Стайл» та ТОВ «Голден-Вей», мету придбання товару, обставини використання придбаних товарів у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Статтею 11 Цивільного кодексу України зазначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Цивільні відносини у сфері поставки регулюються вимогами Цивільного кодексу України, а саме главою 54 «Купівля-продаж».

Відповідно до ст.712 цього кодексу, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджують матеріали справи, між позивачем (Покупець) та ТОВ «Голден-Вей» (Постачальник) 15.10.2012 року укладено договір № 15/10-2012, за умовами якого предметом договору є поставка хімічної сировини. Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується оплатити товар. Відповідно до п.2.4 загальна сума цього договору є величиною змінною і складається з суми всіх накладних, оформлених до цього договору. Згідно до п.2.5 договору, розрахунки за цим договором здійснюються через установу банку згідно із правилами, передбаченими в Україні законодавством для безготівкових розрахунків у гривнях, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на банківський розрахунковий рахунок, вказаний Постачальником в рахунку-фактурі. Пунктом 3.7 договору передбачено, що доставка товару здійснюється силами, засобами і за рахунок Постачальника. Відвантаження товару здійснюється зі складу Постачальника в с. Партизанське Дніпропетровської області. Датою виконання Постачальником зобов'язань по поставці товару вважається дата здачі товару перевізником на склад Покупця. Вантажовідправником товару є ТОВ «Укрпартнер трейд». (п.п.3.8-3.10 договору) В п.6.1 договору зазначено, що договір вступає в дію з дня підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2012 року. (т.1 а.с.74-77)

Відповідно до п.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Договір № 15/10-2012 від 15.10.2012 року підписаний директорами ТОВ «Леко Стайл» і ТОВ «Голден-Вей» та скріплений печатками.

На виконання умов договору сторонами складені та підписані видаткові накладні на товар (хімічна сировина) № РН-1015/02 від 15.10.2012 року на загальну суму 60 138,00грн. у т.ч. ПДВ 10 023,00грн., № РН-1022/07 від 22.10.2012 року на загальну суму 71 719,37грн. у т.ч. ПДВ 11 953,23грн., № РН-1024/07 від 24.10.2012 року на загальну суму 193 632,63грн. у т.ч. ПДВ 32 272,10грн. (т.1 а.с.78, 81, 84-85)

ТОВ «Голден-Вей», Постачальником по договору, були виписані позивачу податкові накладні на той же товар (хімічна сировина) № 25 від 15.10.2012 року на суму 60 138,00грн. у т.ч. ПДВ 10 023,00грн., № 41 від 22.10.2012 року на суму 71 719,37грн. у т.ч. ПДВ 11 953,23грн., № 44 від 24.10.2012 року на суму 193 632,63грн. у т.ч. ПДВ 32 272,10грн., які були включені позивачем до складу податкового кредиту за звітний період жовтень 2012 року. (т.1 а.с.80, 82, 87-88)

Розрахунок між названими суб'єктами господарювання за товар проводився у безготівковій формі. Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення № 438 від 06.12.2012 року на суму 1 644,66грн., № 445 від 10.12.2012 року на суму 18 227,00грн., № 447 від 17.12.2012 року на суму 67 900,00грн., № 457 від 27.12.2012 року на суму 115 945,04грн., № 466 від 09.01.2013 року на суму 70 000,00грн., № 473 від 16.01.2013 року на суму 70 000,00грн., № 480 від 23.01.2013 року на суму 90 000,00грн., № 496 від 12.02.2013 року на суму 94 290,40грн., де призначення платежу зазначено: оплата за хімічну сировину згідно договору № 15/10-2012 від 15.10.2012 року та виписки з банківського рахунку, які підтверджують перерахування позивачем грошових коштів на рахунок ТОВ «Голден-Вей» за товар згідно вказаного договору, у т.ч. ПДВ 54 248,00грн. (т.1 а.с.107-122)

Перевезення товару здійснювалося автопідприємством ТОВ «Укрпартнер трейд» на автомобілі ЗИЛ 130Б 29592АА, про що свідчать товарно-транспортні накладні від 15.10.2012 року, від 22.10.2012 року та від 24.10.2012 року, в яких зазначено, що замовником та вантажовідправником є ТОВ «Голден-Вей», а вантажоодержувачем є ТОВ «Леко Стайл». Продукція яка перевозилася - хімічна сировина в асортименті, згідно видаткових накладних. (т.1 а.с.79, 83, 86)

До матеріалів справи позивачем наданий договір надання транспортних послуг № 1015/22 від 01.09.2012 року укладений між ТОВ «Укрпартнер трейд» (Перевізник) та ТОВ «Голден-Вей» (Замовник), згідно умов якого Перевізник за плату бере на себе зобов'язання надати Замовникові послуги із перевезення вантажу, вказаного у п.1.2 цього договору, із місця відправлення до місця призначення. Відповідно до п.1.2 договору, вантаж, що є предметом цього договору, складають товари народного споживання. (т.1 а.с.123-124)

Підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пункту 138.5 статті 138 Податкового кодексу України інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що ТОВ «Леко Стайл» здійснює діяльність, зокрема, оптова торгівля хімічними продуктами.

Судом встановлено, що придбана у ТОВ «Голден-Вей» хімічна сировина позивачем реалізована на адресу третіх осіб, а саме ТОВ «НВП «Укрпромінвест-05», ПП «Альянс краси», ФО-П ОСОБА_2, ФО-П ОСОБА_3, ТОВ «ДНД», ФО-П ОСОБА_4, ТОВ «Клубна система «Нове життя», ТОВ «Скайл», ТОВ «РосКосметика», ТОВ «Апогей», ПАТ «Ліки Кіровоградщини», ТОВ «Аромати Здоров'я», ТОВ «Міжрегіональна компанія природних ресурсів України», ФО-П ОСОБА_5, ОСОБА_1, ПП «Арома-Трейдінг», ТОВ «Торговий дім Ароматика», ТОВ «Амальгама Люкс», ПрАТ Фармацевтична фабрика «Віола», ПП «Фармацевимчна фабрика «Науково-виробниче обєднання «Ельфа», ТОВ «Нелі Груп», ТОВ «НВФК «Ейм», ТОВ «Мікрофарм» на підтвердження чого позивач надав суду договори поставки хімічної сировини із зазначеними покупцями та видаткові накладні, довіреності на отримання товару. (т.1 а.с.163-249, т.2 а.с.1-90)

У судовому засіданні з'ясовано, що товар придбаний у ТОВ «Голден-Вей» було реалізовано вищезазначеним покупцям, у зв'язку з чим отримано дохід.

З наведеного слідує, що господарські операції між ТОВ «Леко Стайл» та ТОВ «Голден-Вей» здійснювалася в межах звичайної господарської діяльності позивача, є реальною, відповідає дійсному економічному змісту для отримання доходу та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаної операції.

За правилами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У свою чергу в акті перевірки не встановлено відсутність на момент перевірки у позивача таких розрахункових, платіжних та інших первинних документів.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на акт ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Голден-Вей», оскільки вказаний документ не позбавляє юридичного значення складених цим підприємством первинних документів.

Крім того, як вбачається із змісту зазначеного акту перевірки, ТОВ «Голден-Вей» до ДПІ у Київському районі м. Харкова Харківської області ДПС подавалась податкова звітність, зокрема, податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2012 року від 20.11.2012 року № 9073327787 з зазначенням суми податкових зобов'язань у сумі - 820 755,00грн. та податкового кредиту у сумі 808 444,00грн. Згідно додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та електронного реєстру податкових накладних податківцями встановлено, що покупцем ТОВ «Голден-Вей» є, зокрема, ТОВ «Леко Стайл» по якому сума податку на додану вартість складає 54 248,33грн.

Відповідач також не надав суду доказів, які б свідчили, що ТОВ «Голден-Вей» не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірній операції та не здійснювало фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При вирішенні даного спору суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірної господарської операції ТОВ «Голден-Вей» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечується сторонами та про що зазначено в п.2 акту про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Голден-Вей» від 05.02.2013 року № 50/22.4-07/38000316.

На думку суду, позивач, як покупець, не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих розрахункових та інших первинних документів, а також використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності, висновок акту перевірки про порушення норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток за 4 квартал 2012 року є помилковим, а збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.191 пункту 14.1 статі 14 Податкового кодексу України передбачено, постачання товарів - будь-яка передача права на розпорядження товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Як вбачається з додатку 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до податкової декларації, позивач за жовтень 2012 року відобразив в складі податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Голден-Вей» на загальну суму податку на догану вартість 54 248,33грн., у зв'язку з придбанням товару. (т.1 а.с.137-149) Крім того, ці податкові накладні відображені в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2012 року. (т.1 а.с.150-162)

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). (п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України)

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада за № 1333/20071 (далі - Порядок), податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

Згідно з п. 6.2 Порядку податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Обставина фактичної поставки товару підтверджується окрім податкової накладної, також первинними документами, що свідчать про придбання послуг з поставки товару позивачем у комерційному відношенні в межах власної господарської діяльності.

Водночас, статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вищеперелічені видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні мають наведені реквізити первинного документа, зміст та обсяг господарської операції відображено через визначення конкретних заходів в конкретних вимірних кількісних одиницях, вартості, найменування, дат.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

В силу п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Суд бере до уваги, що перевіряючими податкового органу під час дослідження податкових накладних, виписаних ТОВ «Голден-Вей» на адресу позивача, не виявлено відсутність будь-яких реквізитів, передбачених ст. 201 Податкового кодексу України, або інші недоліки в їх оформлені.

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних, жовтень 2012 року, контрагент позивача - ТОВ «Голден-Вей» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (індивідуальний податковий номер - 380003120310, номер свідоцтва платника ПДВ - 200029417, дата початку дії свідоцтва ПДВ - 17.02.2012 року, а тому суд наголошує, що зазначене підприємство мало право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку товару/послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що підтверджується даними з Реєстру платників ПДВ, розміщеному на офіційному веб-сайті Державної податкової служби України (www.sts.gov.ua).

Враховуючи викладене, на думку суду, ТОВ «Леко Стайл» правомірно формувало податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «Голден-Вей», а висновки акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість в жовтні 2012 року є помилковими, тому збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі міста Києва ДПС від 01.07.2013 року №0005032230 та №0005042230 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, доводи відповідача про не підтвердження реальності правочину - договору про поставку товару від 15.10.2012 року № 15/10-2012 не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «Леко Стайл».

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2013 року №0005032230 та №0005042230 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005032230 від 01.07.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 71 201,25грн. з якої основний платіж у розмірі 56 961,00грн. та штрафна санкція у розмірі 14 240,25грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005042230 від 01.07.2013 року, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 67 810,00грн. з якої основний платіж у розмірі 54 248,00грн. та штрафна санкція у розмірі 13 562,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1390 гривень 11 копійок.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.

Суддя О.А. Соколова