Ухвала суду № 33473805, 11.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Курова О.І.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року справа №269/2007/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Куленко О.Д.,

за участі позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 року по справі № 269/2007/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 25.04.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради про визнання дій щодо відмови в видачі йому посвідчення та листів талонів на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД та зобов'язання відповідача видати йому посвідчення та листів талонів встановленого зразку на право пільгового проїзду. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», позивач має статус інваліда війни. Відповідно до п. 21 ст. 13 вищезазначеного Закону має право на 50% знижку проїзду один раз на рік по території України залізничним, повітряним та міжміським автомобільним транспортом. Відповідно до ст.2 Угоди держав СНД про взаємне визнання права на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також прирівняних до них осіб, інвалідам 1 та 2 групи ВВВ та особам, які прирівняних до них, надається право безоплатного проїзду залізничним транспортом із 50 відсотковою знижкою повітряним та міжміським транспортом. Підставою для надання пільг являються документи, які видані за місцем проживання особи, яка має право на пільги. Згідно ст.2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» права та пільги для ветеранів війни, які встановлені раніше законодавством України та законодавством колишнього Союзу СРСР не можуть бути відмінені без їх рівноцінної заміни. Просив зобов'язати відповідача видати йому посвідчення встановленого зразку та листи талонів на пільговий проїзд до нього.

Постановою Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у видачі документів на право пільгового проїзду по території держав - учасниць СНД.

Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради Донецької області видати ОСОБА_2 посвідчення та аркуш талонів встановленого зразка, що надають право на пільговий проїзд по території держав - учасниць СНД.

Відповідач не погодився з таким рішенням суду, подав апеляційну скаргу, якою просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач в с удовому засідані апеляційної інстанції проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неявка вказаної особи не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв'язку з чим, користується правами та пільгами, передбаченими Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», має 1 категорію, є інвалідом 2 групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1, виданим 24.01.2003 року (а.с. 7, 8).

Згідно вказаного посвідчення пред'явник цього посвідчення є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

25 березня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з заявою про надання листів талонів на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 18).

Відповідач листом від 01.04.2013 року № 07-449 повідомив, що Угодою «Про взаємне визначення прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993 року не передбачено право на отримання таких пільг для осіб, інвалідність яких пов'язана із ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 19).

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Крім того, законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається не тільки із Закону № 3551 та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством колишнього Союзу РСР не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Статтею 3 Закону № 3551 встановлено, що якщо міжнародними договорами або угодами, в яких бере участь Україна, встановлені більш високі вимоги щодо захисту ветеранів війни, ніж ті, що їх містить законодавство України, то застосовуються норми міжнародного договору, або міжнародної угоди.

Дія цієї Угоди «Про взаємне визнання прав на пільговий проїзд для інвалідів та учасників ВВВ, а також осіб, прирівняних до них» від 12.03.1993 року поширюється на інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни, а також осіб, прирівняних до них, для яких встановлені пільги на проїзд на відповідних видах транспорту, згідно з додатками 1,2,3.

Стаття 7 Угоди визначає, що підставою для придбання пільгового проїзного квитка є посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР, або Сторонами за формою, що діяла на 01 січня 1992 року, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільговий проїзд.

Таким чином, основними документами, для придбання пільгового проїзного квитка є саме посвідчення та аркуш талонів на пільговий проїзд, які видають Управління праці та соціального захисту населення.

Як вбачається з мети зазначеної Угоди від 12.03.1993 року, її змісту - є взаємне визнання прав Державами - учасницями прав інвалідів, не тільки ВВВ, а і осіб, які прирівняні до них.

Зазначені пільги були надані законодавством колишнього СРСР, та в послідуючому знайшли своє втілення в Законі № 3551, безпосередньо в п. 21 ст. 13 вказаного Закону зі змінами, внесеними Законом України від 10 вересня 2004 року № 2010-IV , яким встановлено, що інвалідам 2 групи надається право безплатного проїзду один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом незалежно від наявності залізничного сполучення або проїзду один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-відсотковю знижкою вартості проїзду.

Якщо Закон № 3551 розповсюджував свою дію, надав та встановлював такі пільги на території України, то Угода розповсюджувала свою дію, надавала та встановлювала такі пільги на території держав - учасниць СНД, які підписала таку Угоду.

Відповідно до ст. 2 цієї Угоди інвалідам Великої Вітчизняної війни та особам, прирівняним до них, надається 50 відсоткова знижка із вартості проїзду один раз на рік залізничним, водним, повітряним та міжміським автомобільним транспортом.

Відповідно Додатку № 1 цієї Угоди, до категорії громадян, прирівняних за пільгами на проїзд у міжміському транспорті до інвалідів ВВВ відносяться інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, отриманих під час захисту колишнього Союзу РСР або під час виконання інших обов'язків військової служби, або внаслідок хвороби, пов'язаної з перебуванням на фронті в інші періоди, а також інваліди з числа партизан громадянської війни.

Відповідно до наданого тлумачення абзацу Першого п. 2 Додатку № 1 до Угоди Рішенням Економічного суду СНД від 17.03.2008 року під «іншими обов'язками військової служби» розуміються обов'язки військовослужбовців, передбачені законодавством колишнього СРСР, які не пов'язані із захистом СРСР. Військовослужбовці, які стали інвалідами при виконанні інших обов'язків військової служби, не пов'язані із захистом СРСР, відносяться до категорії громадян, прирівняних по пільгам на проїзд в міжнародному транспорті до інвалідів ВВВ. Право на пільги підтверджується посвідченням, виданим компетентним органом.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року ОСОБА_2 має статус інваліда війни, а отже, має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач, як особа, яка стала інвалідом 2 групи, при виконанні ним обов'язків військової служби прирівнюється до категорії громадян, яка має право на пільговий проїзд, та підпадає під дію Угоди від 12.03.1993 року.

З урахуванням вищевказаного, колегія суддів зазначає, що відсутність в Угоді конкретизованого посилання, як на підставу отримання відповідних пільгових документів, на категорію громадян, які отримали інвалідність, пов'язану з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС не встановлює таких обмежень у праві позивача.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Управлінням праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради по даній справі не доведено правомірності відмови ОСОБА_2 у видачі листів талонів на пільговий проїзд по території держав-учасниць СНД відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 196, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Совєтської районної адміністрації Макіївської міської ради на постанову Совєтського районного суду м.Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 року по справі № 269/2007/13-а залишити без задоволення.

Постанову Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 10 червня 2013 року по справі № 269/2007/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали в повному обсязі.

В повному обсязі ухвалу складено 13 вересня 2013 року.

Головуючий суддя І.В. Юрко

Судді Г.М.Міронова

А.А. Блохін