Ухвала суду № 33473751, 10.09.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко О.В.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2013 року справа №805/7909/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєвої І. А., Яманко В.Г., Казначеєва Е.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/7909/13-а за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року № 917, -

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу №917 від 07 травня 2013 року (а.с. 3-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року адміністративний позов ОСОБА_4 задоволений повністю, визнано протиправною та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області про сплату боргу від 07 травня 2013 року № 917 (а.с. 43-44).

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просив скасувати постанову суду першої інстанції, та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 48-49).

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що відповідно до частини 4 статті 4 Закону України від 08 липня 2010 року "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, звільняються від сплати за себе єдиного внеску до органів Пенсійного фонду України, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до Закону України пенсію та соціальну допомогу.

Також, апелянт зазначає, що законодавством визначено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, які є пенсіонерами за віком, а не осіб, які отримують пенсію за віком. За даних обставин, лише після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", тобто 60 років, приватний підприємець буде звільнений від сплати єдиного внеску. Апелянт вважає, що позивач на час виникнення спірних правовідносин не належав до вказаної категорії осіб, перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Єнакієве як одержувач пенсії залежно від віку у відповідності до положень статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому повинен нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 07 травня 2001 року за адресою: 86420, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 (арк. справи 14). Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується Свідоцтвом серії НОМЕР_3, копія якого також знаходиться в матеріалах адміністративної справи (арк. справи 7). Згідно пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4, виданого 06 червня 2002 року, позивач є пенсіонером за віком (а.с. 9).

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

07 травня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області у відношенні позивача прийнята вимога № Ф-917 про сплату боргу в сумі 1 664 грн. 63 коп. (а.с. 21).

Згідно повідомлення-розрахунку наведена вище сума боргу нарахована з серпня по грудень 2012 року (а.с. 20).

Отже спірним у даній справі є правомірність прийнятої вимоги Управлінням Пенсійного фонду України в м. Єнакієве Донецької області щодо нарахування несплаченої суми недоїмки за період серпень - грудень 2012 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07 травня 2013 року № 917 з урахуванням наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статею 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464 - VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У частині 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначено, що територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення. У разі якщо згоди з органом Пенсійного фонду не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти робочих днів з дня надходження рішення відповідного органу Пенсійного фонду або оскаржити вимогу до органу Пенсійного фонду вищого рівня чи в судовому порядку.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08 липня 2010 року визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року визначене поняття «пенсія» - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом та поняття «пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено загальне правило набуття (призначення) пенсії.

Правовою нормою, яка міститься в ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», рівно як і іншими нормами права не встановлено, що звільненню від сплати єдиного внеску підлягають лише ті фізичні особи-підприємці, які є пенсіонерами за віком відповідно до Закону № 1058.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування" не приймає.

Відповідно до абз. 2 п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Колегія суддів дійшла висновку, що аналіз норм наведених законів дає підстави для висновку, що «пенсіонер за віком» - це та особа, яка перебуває на обліку у відповідному територіальному управлінні Пенсійного Фонду України та отримує пенсію за віком, незважаючи на те, що її вік менший ніж визначений частиною першої статті 26 Закону №1058, оскільки норми діючого пенсійного законодавства при наявності певних, визначених законом умов, передбачають призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Посилання апелянта на необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та неможливість застосування зазначеної статті на осіб, яким призначена пенсія на пільгових умовах, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в зазначеній нормі законодавцем визначено особу, яка звільняється від сплати єдиного внеску - яка здобула статус пенсіонера за віком, в зазначеній нормі не виключені особи, які є пенсіонерами та отримують пенсію за віком на пільгових умовах.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Єнакієве Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/7909/13-а -залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 липня 2013 року у справі № 805/7909/13-а -залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. Ухвала прийнята за наслідками розгляду в письмовому проваджені набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

Колегія суддів І.А. Васильєва

В.Г. Яманко

Е.Г. Казначеєв