Постанова № 33472797, 10.09.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2013 р. Справа № 907/454/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузя В.Л.

суддів Желіка М.Б.

Малех І.Б.

За участю представників сторін :

Від позивача - Гартман М.Т. - представник;

Від відповідача - не з'явилися;

Розглянув матеріали апеляційної скарги за вих. №01-16/юр-285 від 11.07.2013 Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", м.Ужгород

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.13

у справі № 907/454/13

за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк", м.Ужгород

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа - Сервіс Груп", м.Ужгород

про стягнення суми 185 702,90 грн., включаючи заборгованість по відсотках за користування кредитом, інфляційних нарахувань та 3% річних

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.07.13 у справі № 907/454/13 ( суддя Ушак І.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Альфа-Сервіс Груп" на користь публічного акціонерного товариства „Комерційний інвестиційний банк" заборгованість на суму 59078,41 грн. , в іншій частині позову - відмовлено.

Частково не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від частині відмови у задоволенні стягнення відсотків за користування кредитом за період з 15.01.12 по 23.04.13 на суму 118 282,53 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги в цій частині.

При цьому скаржник посилається на те, що в господарського суду першої інстанції не було правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог в частині заборгованості по відсотках за користування кредитом після розірвання договору кредиту, оскільки ним не було враховано положення діючого законодавства, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 17.07.13 колегією суддів Кузь В.Л. (головуючий) Малех І.Б., Желік М.Б. справу № 907/454/13 прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 06.08.13.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 05.08.13 до складу судової колегії винесено зміни - замість судді Желіка М.Б. введено суддю Гриців В.М. з підстав, викладених у розпорядженні.

Розпорядженням голови суд від 09.09.13 до складу судової колегії внесено зміни - замість судді Гриців В.М. введено суддю Желіка М.Б.

Відповідач участі свого уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

На момент розгляду справи в судовому засіданні 10.09.13 будь - яких письмових заяв та клопотань від відповідача щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.

У судовому засіданні представник позивача навів свої доводи та міркування.

Відповідно до ч.2 ст. 85 та ч.1 ст.99 ГПК України у судовому засіданні 10.09.13 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Львівського апеляційного господарського суду.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом 20.01.10 між ПАТ «Комерційний інвестиційний банк» (кредитор) та ТОВ «Альфа Сервіс Груп» (клієнт) укладено договір кредиту №02-1/3к-71 (а.с.10-13) за умовами якого кредитор надає позичальнику у тимчасове платне користування грошові кошти на суму 300 000,00 грн. зі сплатою 26 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 20.07.10 (п.1.1 договору).

Укладеними між сторонами додатковими угодами від 27.05.10 № 1, від 01.12.10 №2, від 20.01.11 №3 , від 17.05.11 № 4 та від 20.01.12 № 5 вносились зміни до кредитного договору № 02-1/3к-71, а саме до п.1.1 та п. 2.6.

Кредитний договір та додаткові угоди до нього підписані сторонами без зауважень.

Згідно з п. 1.1 в редакції угоди №4 від 17.05.11 і №5 від 20.01.12 кредитор надає позичальникові у тимчасове користування грошові кошти на суму 1 060 000,00 грн. зі сплатою 24% річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості до 20.01.13.

Нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно, в межах строку визначеного п.1.1 договору кредиту, за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді. Сплата відсотків здійснюється в валюті кредиту на рахунок Кредитора, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним. Якщо кінцева дата сплати нарахованих відсотків припадає на вихідний чи святковий день, то граничним терміном сплати нарахованих відсотків є перший наступний робочий день (п.2.5, п.2.6).

Позичальник зобов'язаний протягом строку фактичного використання кредиту, але в межах, визначених п.1.1., сплачувати відсотки за його використання в порядку визначеному п.2.5 та п.2.6 договору кредиту (п. 3.3.4).

У випадку прострочення позивальником строків погашення кредиту, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно повернутої суми за кожен день прострочення, що діє у період, за який сплачується пеня. У випадку не виконання позичальником будь - яких своїх зобов'язань, визначених цим договором, протягом більше п'ятнадцяти днів, термін сплати кредиту вважається таким, що настав та, відповідно, позичальник зобов'язаний погасити наявну заборгованість за кредитом, сплатити відсотки за користування кредитом та нараховані штрафні санкції (п.4.2, п.4.3).

Як встановлено місцевим господарським судом, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за кредитним договором позивач 02.11.12 звернувся до суду з позовом про дострокове розірвання договору та стягнення 1117576,67 грн., включаючи заборгованість по кредиту - на суму 1060000,00 грн. та заборгованість із сплати процентів - на суму 57576,67 грн. Зазначений позов розглянуто судом у межах справи № 5008/1004/2012 та 26.12.12 прийнято рішення, що набрало законної сили 14.01.13, яким розірвано договір кредиту, присуджено до стягнення заборгованість по кредиту - на суму 1060000,00 грн., в частині нарахованих по 14.11.12 процентів за користування кредитом на суму 56576,67 грн. - провадження у справі припинено у зв'язку з погашенням відповідачем цієї заборгованості у процесі судового розгляду; в частині заборгованості на суму 1000,00 грн. процентів за користування кредитом судом відмовлено за безпідставністю вимоги. Рішення у даній справі набрало законної сили.

Відповідно до частин 2 та 5 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Предметом даного позову є стягнення суми 185702,90 грн., що складається із заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 14.11.12 до 14.01.13 та з 15.01.13 до 23.04.13 на суми відповідно 45098,96 грн. та 73183,57 грн., інфляційних нарахувань за ці ж періоди на суми відповідно 4240,00 грн. та 5300, 00 грн. та 3 % річних на суми відповідно 5303,33 грн. та 8538,08 грн., заявлено у зв'язку неповернення відповідачем кредитних коштів на суму 1060000,00 грн., що призвело до збільшення заборгованості перед позивачем.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо правомірності нарахування позивачем заборгованості по відсотках за користування кредитом за період з 14.11.12 до 14.01.13 та стягнення суми 43121,74 грн., виходячи із встановленого договором з 20.01.12 розміру відсотків - 24 % та суми заборгованості за кредитом 1060000,00 грн.,

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин" від 07.10.10, зважаючи на характер правовідносин сторін, які регулюються параграфом 2 гл. 71 ЦК ("Кредит"), змісту норм статей 598 - 599 та ст. 653 цього Кодексу, законодавець розрізняє поняття "розірвання договору" і "припинення зобов'язання/договору". Ці поняття не є тотожними через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами. Розірвання договору слід розглядати як один з видів припинення договору. Таким чином, у силу зазначених правових норм, за загальним правилом, розірвання договору припиняє його дію на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачені для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору, виходячи з характеру цього договору, за яким кредитор повністю виконав умови договору до його розірвання.

Частиною 7 цієї ж ст. 180 ГК України, ст. 631 ЦК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Зі змісту частин другої та третьої ст. 653 ЦК України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури платежів.

Місцевим господарським судом встановлено, що зі сторони банку всі цивільно-правові обов'язки за кредитними договорами виконані у повному обсязі, проте зі сторони позичальника порушено умови укладеного договору щодо повернення в строк отриманих кредитних коштів.

Проте, зважаючи на вищенаведене, господарський суд першої інстанції дійшов передчасного висновку щодо відмови у задоволенні позову в частині стягнення коштів за період з 15.01.13 до 23.04.13, посилаючись на те, що обов'язок відповідача по сплаті відсотків за користування кредитом у розмірі 24 % річних ґрунтується виключно на умовах кредитного договору, який є розірваним на підставі рішення суду у справі № 5008/1004/2012, яке набрало законної сили, а відтак нарахування відсотків за період з 15.01.13 є безпідставним.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою. До дня фактичного виконання обов'язку по поверненню суми кредиту. Рішеня суду про стягнення суми боргу є ознакою наявності саме такого, проте зобов'язання сторони припиняється виконанням обов'язку, підтвердженого рішенням суду.

Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку із порушенням умов договору згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України не означає односторонньої відмов від договору, а є наслідком невиконання чи не неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно - правової відповідальності боржника. У подальшому при невиконання рішення суду у кредитора виникає право стягувати суми, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, оскільки зобов'язальні правовідносини не припинилися. Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється його виконанням належним чином.

Разом, з тим з поданих позивачем розрахунків вбачається, що за період з 15.01.13 по 23.04.13 до сплати підлягають відсотки на суму 73183,57 грн. Заборгованість на суму 118282,53 грн., яка оскаржена позивачем в апеляційній скарзі, складається з двох сум відсотків за користування кредитними коштами за період з 14.01.12 по 14.01.13 та з15.01.13 до 23.04.13, що підтверджується і поданими позивачем «розрахунками боргу» (а.с.19-20).

Оскільки сума відсотків за період з 14.11.12 по 14.01.13 стягнута судом першої інстанції за оскаржуваним рішенням і відмовлено в позові про стягнення відсотків з 15.01.13 у зв'язку з розірванням договору, то зазначене рішення суду підлягає скасуванню саме щодо такої відмови.

З врахуванням цього, вимога апеляційної скарги про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 15.01.13 по 23.04.13 підлягає частковому задоволенню на суму 73183,57 грн.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції, зазначає, що до апеляційної скарги додано платіжне доручення № 1 від 11.07.13 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 1 857,03 грн., проте, з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що апелянтом оскаржується рішення місцевого господарського суду, лише в частині.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги майнового характеру на рішення місцевого суду сплачується 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

У пункті 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 №7 визначено, що Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду виходячи саме з оспорюваної суми. При цьому оспорюваною є та сума, із стягненням якої не погоджується особа, що подає скаргу.

Згідно з п.1 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» повертається у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що скаржником за розгляд апеляційної скарги внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено Законом, а тому судовий збір в розмірі 655,60 грн. підлягає поверненню скаржнику.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.105 ГПК України у постанові господарського суду має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний інвестиційний банк" задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.07.13 у справі № 907/454/13 в частині відмови у стягнення 73183,57 грн. відсотків за користування кредитом скасувати. В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Сервіс Груп» (88000, м.Ужгород, вул..Станційна,1, код ЄДРПОУ 34547407) на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м.Ужгород, вул. Гойди,10, код ЄДРПОУ 19355562) 1 463,62 грн. судового збору за розгляд в суді першої інстанції та 731,83 грн. судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству «Комерційний інвестиційний банк» (88000, м. Ужгород, вул. Гойди,10, код ЄДРПОУ 19355562) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 655,6 грн. за розгляд апеляційної скарги.

5. Місцевому господарському суду видати відповідні накази.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13.09.13

Головуючий суддя Кузь В.Л.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Малех І.Б.