Ухвала суду № 33472081, 11.09.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17441/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Вівдиченко Т.Р.,

Федорової Г.Г.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Новий день" до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. №0000072250, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року позов ТОВ "Новий день" задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі міста Києва ДПС від 10.07.2012 р. №0000072250.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції було встановлено наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських відносин із контрагентом за спірний період, оскільки позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства за січень 2012 р. по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" та, як наслідок, не було допущено заниження податку на додану вартість на суму 197873,00 грн.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна позапланова перевірка позивача щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД", їх реальності та повноти відображення в обліку за період січень 2012 року, за результатами якої, відповідачем було складено Акт .

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №1521/22-521-32204811, позивачем порушено вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, позивачем занижено податок на додану вартість за січень 2012 року на суму 197873,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №1521/22-521-32204811 відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. №0000072250, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 247341,00 грн., з яких 197873,00 грн. - за основним платежем, а 49468,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом встановлено, що ТОВ "Новий день" зареєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 28.12.2002 р., взято на податковий облік у ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 16.01.2003 р., зареєстровано як платник податку на додану вартість 14.10.2009 р.

У письмових запереченнях на позовну заяву, а також в Акті перевірки №1521/22-521-32204811 відповідачем зазначалось, що завищення податкового кредиту на загальну суму 197873,00 грн. виникло за наслідками господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" на підставі Договору №НД-04/01-2012 від 04.01.2012 р.

Судом першої інстанції встановлено, що Прокуратурою Києво-Святошинського району 10.07.2012 року було вилучено у позивача всі документи фінансово-господарської діяльності (Договір №НД-04/01-2012 від 04.01.2012 р., видаткові накладні, податкові накладні) по взаємовідносинах з ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД", що підтверджується Протоколом виїмки та огляду від 10.07.2012 р.

Позивач стверджував, а відповідач не заперечував, що 04 січня 2012 року між ТОВ "Новий День" (Покупець) та ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" (Постачальник) було укладено Договір поставки №НД-04/01-2012, згідно умов якого, Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання по постачанню товарів відповідно до замовлення. Кількість та вартість товару визначається накладними, які є невід'ємною частиною договору. За результатами виконання своїх зобов'язань ТОВ "Компанія JIirpoc-ЛТД" було надано "Новий день" видаткові та податкові накладні.

З Акта перевірки №1521/22-521-32204811 вбачається, що ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 1187510,00 грн., в т.ч. ПДВ 197873,30 грн.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за січень 2012 року, всі господарсько-фінансові операції позивача з ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З аналізу положень податкового законодавства вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Під господарською діяльністю також розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарська операція згідно зі ст. 1 названого Закону - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Отже, з наведених законодавчих приписів вбачається, що наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків. При цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту та відповідати господарській меті підприємства.

Зокрема, не може визнаватися право платника ПДВ на податковий кредит у тому разі, якщо відповідні товари ним реально не придбавалися, або якщо витрати на таке придбання реально не понесені тощо.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що на час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" було належним чином зареєстровано платником податку на додану вартість.

Тобто, на момент здійснення господарських правовідносин контрагент був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагентів позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання Договору поставки №НД-04/01-2012 позивачу були надані контрагентом податкові накладні, які містили всі реквізити, передбачені для первинних документів. Такого висновку суд першої інстанції дійшов, враховуючи те, що відповідачем не доведено протилежного.

Також встановлено, що позивачем здійснено оплату товару, поставленого контрагентом, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

Товар, придбаний за Договору поставки №НД-04/01- 2012 від 04.01.2012 року був використаний у власні господарські діяльності, що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними, банківськими виписками по рахунку позивача.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача, як на докази недійсності правочинів між позивачем та ТОВ»Компанія Лігрос-ЛТД, на акт від Акт ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Лігрос-ЛТД" (код ЄДРПОУ 37567227) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 28.08.2011 по 31 03 2012 року від 28.04.2012 року №1076/22-9/37567227 та на Висновок спеціаліста №213 від 24.04.2012 р., складеного Науково-досліднимекспертно-криміналістичним центром при УМВС України на Південно-Західній залізниці, оскільки тільки ця обставина не може бути підставою для недійсності укладеного між позивачем та його контрагентом договору

Так, враховуючи зміст ст.ст. 202-204, 207-208, 215, 228 ЦК України, відсутність будь-яких доказів того, що правочини між позивачем та його контрагентами спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а також беручи до уваги те, що факт здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи доказами (видатковими накладними, податковими накладними, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних, банківськими виписками, звітами виконання договорів доручень тощо), наявність доказів, що підтверджують дійсність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначені договори, укладені між позивачем - з одної сторони та зазначеними в акті перевірки контрагентами - з другої сторони, нікчемними.

Крім того, можливе порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій, а неможливість підтвердження сплати податку на додану вартість продавцем та/або іншими контрагентами в ланцюгу постачальників, а також виявлення податковим органом ознак фіктивності постачальників в розрізі контрагентів в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платника податку ТОВ» Компанія Лігрос-ЛТД, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності поставленого товару та проведення оплати за них, використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.07.2012 р. №0000072250, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 13.09.2013 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Т.Р. Вівдиченко

Г.Г. Федорова

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Федорова Г. Г.