Постанова № 33471466, 29.08.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 серпня 2013 року 14:58 справа №826/10570/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., , за участю секретаря Калужського Д.О. та представників:

позивача: Борисової М.С.;

Кадькаленка А.С.;

відповідача: Іващенко О.С.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти" доДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києвіпроскасування податкових повідомлень-рішеньНа підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 29 серпня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 червня 2013 року №5126551601, №5226552202 та №0000051702.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2013 року відкрито провадження у справі №826/10570/13-а, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

06 серпня 2013 року до суду від прокуратури Печерського району міста Києва надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи з метою вирішення питання про вступ у справу. З метою реалізації процесуальних прав прокуратури останню повідомлено про дачу, час та місце проведення судового засідання у справі. Разом з тим, представники прокуратури на момент вирішення спору клопотання про вступ у справу не заявляли.

В судовому засіданні 29 серпня 2013 року судом замінено первинного відповідача - Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби на належного - Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі); представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року №5126551601 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135, підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 978 860,00 грн., в тому числі за основним платежем - 4 783 088,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 195 772,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року №51226552202 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, підпункту 135.5.15 пункту 135.5, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 794 474,00 грн., в тому числі за основним платежем - 5 732 848,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 61 626,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року №000051702 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 пункту 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 124 891,00 грн., в тому числі за основним платежем - 100 690,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 24 201,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 06 червня 2013 року №553/22.5/32162871 "Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти", код за ЄДРПОУ 32162871, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.10 по 31.12.12, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.10 по 31.12.12" (далі по тексту - Акт перевірки).

У висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14, пункту 135.1 статті 135, підпунктів 135.5.14, 135.5.15 пункту 135.5, підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135, підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 10 533 966,00 грн., у тому числі: ІІ квартал 2011 року - 173 926,00 грн., за IV квартал 2011 року - 6 792 004,00 грн., за І квартал 2012 року - 1 255 920,00 грн., за ІІ квартал 2012 року - 1 432 083,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 243 542,00 грн., за IV квартал 2012 року - 636 491,00 грн.; підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету в 2011 році на суму 39 522,00 грн., у 2012 році на суму 61 168,00 грн.

В частині заниження податку на прибуток в Акті перевірки зазначено про наступні епізоди порушень:

1) ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" здійснювало операції з реалізації отриманих від ТОВ "Сім-Інвест" житлових приміщень (квартир), які не є операціями з активами пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Міжрегіональний венчурний фонд" (ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд"), тобто з порушенням вимог Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні фонди)", а тому не має права на застосування пільги, передбаченої підпунктом 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України, в результаті чого отримало доход не від діяльності з управління активами, а доход з інших джерел;

2) ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ "Інфініті Преміум" здійснювало міну простого векселя (емітент ПАТ "Завод твердих сплавів"); на думку відповідача, вказані операції не є активами інституту спільного інвестування - ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", а тому підлягають включенню до складу доходів ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" як доходи з інших джерел;

3) ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", ПЗНВІФ "Універсальний" та ПЗНВІФ "Прем'єрний", отримувало грошові кошти від продажу простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ "Агромашбуд"; оскільки ВАТ "Агромашбуд" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, операції купівлі-продажу цінних паперів не можуть вважатись торгівлею цінними паперами та не є активами інститутів спільного інвестування - ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", ПЗНВІФ "Універсальний" та ПЗНВІФ "Прем'єрний"; тому отримані доходи підлягають включенню до складу доходів ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" як доходи з інших джерел.

Порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб до бюджету, на думку відповідача, полягає в наступному: ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" продавало фізичним особам квартири, і не утримало податок на доходи фізичних осіб з додаткового доходу, що утворився внаслідок оплати фізичними особами вартості квартир за заниженими цінами; при цьому знижкою відповідач вважає різницю між вартістю квартир, зазначеної в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, та вартістю придбання таких квартир.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: операції з отримання у власність ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" нерухомості у обмін на облігації ТОВ "Сім-Інвест" здійснювались за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд, оскільки являють особою операцію з обміну активів такого інституту спільного інвестування (облігації ТОВ "Сім-Інвест") на інші активи (нерухомість); законодавство прямо передбачає можливість мати у власності в складі активів інститутів спільного інвестування векселі та враховувати результати діяльності з ними у складі операцій інститутів спільного інвестування, операції з міни векселів призвели обміну рівноцінних за вартістю цінних паперів, а тому не впливають на визначення доходу до оподаткування; на дату здійснення операцій з акціями ВАТ "Агромашбуд" вказані акції мали статус цінних паперів та обліковувались у Національній депозитарній системі України; різниця між ціною продажу квартир та їх вартістю, вказаною у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, не додатковими благом, оскільки при визначенні податкових зобов'язань має враховуватись оцінка майна, надана суб'єктом оціночної діяльності.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Матеріали справи підтверджують, що ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", як компанія з управління активами, що діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", на підставі договорів купівлі-продажу від 04 листопада 2009 року придбало у ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція", ДП "ЛД-Україна", ТОВ "Паритет-П" та ТОВ "Центр управління проектами - Буча" цільові іменні облігації, емітентом яких є ТОВ "Сім-Інвест".

Цього ж дня - 04 листопада 2009 року між ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" (інвестор) та ТОВ "Сім-Інвест" (забудовник) укладено договір про участь у будівництві №1/11-09А, за умовами якого інвестор зобов'язується повністю оплатити вартість повного пакету облігацій за договором купівлі-продажу облігацій ,а також пред'явити такий повний пакет облігацій для погашення забудовнику, а забудовник зобов'язується збудувати об'єкт нерухомості у складі житлового комплексу (м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16) та передати його інвестору в погашення повного пакету облігацій.

Відповідно до пункту 3.3 вказаного договору погашення повного пакету облігацій відбувається шляхом передачі інвестору об'єкта нерухомості у власність; в момент погашення повного пакету облігацій забудовник за актом прийому-передачі передає інвестору збудований об'єкт нерухомості, що є передумовою та підставою для оформлення та реєстрації за інвестором первісного прав на об'єкт нерухомості.

ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", пред'явлено для погашення цільові іменні облігації емітента ТОВ "Сім-Інвест", який погасив цільові іменні облігації житловими приміщеннями (квартирами), що підтверджується актом здачі-приймання об'єкта нерухомості від 30 серпня 2010 року згідно договору про участь у будівництві №1/11-09А від 04 листопада 2009 року, та випискою про операції з цінними паперами на рахунку у цінних паперах №500012 за 30 серпня 2010 року, відповідно до якої цінні папери ТОВ "Сім-Інвест" списані з рахунку в цінних паперах.

Як зазначено в Акті перевірки та не заперечується сторонами, відповідно до довідки про вартість чистих активів станом на кінець 2010 року в активи ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" включено квартири, розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, просп. Кірова, 16; протягом 2011-2012 років реалізовано ряд квартир, включених до активів ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" фізичним та юридичним особам; кошти за реалізовані квартири отримано на рахунок ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", яке діє за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд".

Відповідач вважає, що оскільки оплата за отримані квартири здійснювалась не за рахунок коштів інституту спільного інвестування - ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", натомість була оплата за цінні папери (цільові облігації ТОВ "Сім-Інвест"), а кошти ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" перераховувались в якості оплати попереднім власникам облігацій - ТОВ "Незалежна інвестиційна агенція", ДП "ЛД-Україна", ТОВ "Паритет-П" та ТОВ "Центр управління проектами - Буча", тому вказані операції не були оплачені за рахунок коштів інститутів спільного інвестування, що виключає можливість застосування підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України передбачено, що для визначення об'єкта оподаткування не враховуються суми коштів спільного інвестування, а саме коштів, залучених від інвесторів інститутів спільного інвестування, доходи від проведення операцій з активами таких інститутів та доходи, нараховані за активами зазначених інститутів, а також кошти, залучені від власників сертифікатів фондів операцій з нерухомістю, доходи від проведення операцій з активами фондів операцій з нерухомістю та доходи, нараховані за активами фондів операцій з нерухомістю, створених відповідно до закону.

Згідно підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

За визначенням пункту 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" активи інституту спільного інвестування (далі по тексту - ІСІ) - це сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

У свою чергу кошти спільного інвестування, відповідно до визначення пункту 9 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)", це кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду та залучені від інвесторів ІСІ, доходи від здійснення операцій з активами ІСІ, доходи, нараховані за активами ІСІ, та інші доходи від діяльності ІСІ (проценти за позиками, орендні (лізингові) платежі тощо). Кошти, внесені засновниками корпоративного інвестиційного фонду, вважаються коштами спільного інвестування після внесення такого фонду до Єдиного державного реєстру ІСІ (далі - реєстр ІСІ). Ведення реєстру ІСІ здійснюється Комісією.

Аналіз наведених правових норм вказує, що доходи від проведення операцій з активами ІСІ, у тому числі в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, не враховуються для визначення об'єкта оподаткування

Як свідчать обставини справи, цільові іменні облігації ТОВ "Сім-Інвест" придбані позивачем за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" за рахунок коштів ІСІ, а тому, з огляду на положення пункту 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" є активами ІСІ.

Операції з погашення цільових іменних облігацій ТОВ "Сім-Інвест" фактично є обміном цих облігацій на нерухомість, тобто обміном одних активів ІСІ (облігації) на інші (нерухомість), який здійснено за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд".

Враховуючи викладене та, що всі дії, пов'язані із набуттям права власності на нерухомість, здійснювались позивачем за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", а придбана нерухомість в установленому порядку віднесена до активів ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд" то, на думку суду, отримані ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" доходи від продажу нерухомості за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", не повинні враховуватись для визначення об'єкта оподаткування згідно приписів підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 та підпункту 136.1.9 пункту 136.1 статті 136 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення є протиправним.

За другим епізодом порушення, що встановлений в Акті перевірки, суд звертає увагу на наступне.

В Акті перевірки відповідач зазначив, що в порушення підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" не включило до складу доходів доходи, отримані від операцій з міни векселя, у зв'язку з тим, що векселі не можуть бути активами ІСІ.

Матеріали справи свідчать, що 24 грудня 2012 року між ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", який діє за рахунок та в інтересах пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Інфініті Преміум" (далі по тексту - ПЗНВІФ "Інфініті Преміум"), та ТОВ "Мега Пром" укладено договір №БВ-616/12-12 обміну цінних паперів, предметом якого є міна простого векселя серії АА2047130, вартістю 1 173 832,00 грн., векселедавець - ПАТ "Завод твердих сплавів" на прості векселі ТОВ "Арго-Лізинг" та ТОВ "Мірамакс" у кількості 6 штук на загальну суму 1 173 832,00 грн.

Пункт 1 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" визначає активи інституту спільного інвестування (далі по тексту - ІСІ) як сукупність майна, корпоративних прав та вимог, сформована за рахунок коштів спільного інвестування.

Відповідно до пункту 7 статті 3 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" інститут спільного інвестування (далі - ІСІ) корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд.

Частина перша статті 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" передбачає, що діяльність компанії з управління активами може бути обмежена у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" компанія з управління активами під час провадження діяльності з управління активами ІСІ не має права придбавати за рахунок активів ІСІ векселі, похідні (деривативи), цінні папери ІСІ відкритого типу, якщо інше не встановлено нормативно-правовими актами Комісії;

У той же час згідно частини третьої статті 30 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" встановлено, що обмеження діяльності компанії з управління активами, передбачені пунктами 3, 5, 6, 8, 10 і 14 частини другої цієї статті, не поширюються на діяльність компанії з управління активами венчурного фонду.

Згідно з частиною п'ятою статті 34 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" до складу активів венчурного фонду можуть входити боргові зобов'язання. Такі зобов'язання можуть бути оформлені векселями, заставними, договорами позики та в інший спосіб, не заборонений законодавством України. Позики за рахунок коштів венчурного фонду можуть надаватися тільки юридичним особам, учасником яких є такий венчурний фонд.

Таким чином, Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" прямо передбачає, що векселі можуть входити до складу активів венчурного фонду, як ІСІ.

Як свідчить сама назва ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", та не заперечується відповідачем, ПЗНВІФ "Інфініті Преміум" є венчурним фондом, що дозволяє йому мати у складі своїх активів векселі.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що згідно Закону України "Про інвестиційну діяльність" векселі не можуть бути об'єктами інвестиційної діяльності, оскільки Закон України "Про інвестиційну діяльність" не регулює відносин у сфері діяльності ІСІ та не визначає складу активів ІСІ, та не може бути застосований до спірних правовідносин.

За таких підстав, враховуючи, що операції з міни векселя здійснені ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", суд приходить до висновку, що вартість придбаних позивачем в результаті обміну простих векселів ТОВ "Арго-Лізинг" та ТОВ "Мірамакс" не є доходом від операційної діяльності, тому висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 135.4.1 пункту 135.4 статті 135 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

В частині правомірності встановлення відповідачем третього епізоду порушення суд зазначає про наступне.

Суд встановив, що протягом IV кварталу 2011 року ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", що діє від імені та за рахунок ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", ПЗНВІФ "Універсальний" та ПЗНВІФ "Прем'єрний", отримало грошові кошти від продажу простих іменних акцій, емітентом яких є ВАТ "Агромашбуд".

На думку відповідача, визнання ВАТ "Агромашбуд" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури позбавляє емітовані ним акції статусу цінного паперу, товару та, відповідно, активу ІСІ.

Разом з тим, на думку суду, така позиція податкового органу є помилковою та не ґрунтується на нормах законодавства, які регулюють обіг цінних паперів.

Так, відповідно частини першої статті 3 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" цінні папери - це документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала), і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам.

Частина перша статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначає акцію як іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств і законодавством про інститути спільного інвестування.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" емітентом акцій є тільки акціонерне товариство. Порядок прийняття відповідним органом акціонерного товариства рішення про розміщення акцій визначається законом, що регулює питання утворення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно частини десятої статті 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" реєстрацію випуску акцій здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку. Обіг акцій дозволяється після реєстрації Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій.

Згідно приписів частини другої статті 47 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Порядок зупинення обігу акцій, відновлення обігу акцій, скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій установлює Порядок скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій, затверджений рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30 грудня 1998 року №222 (далі по тексту - Порядок).

Вказане Положення пов'язує скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків акцій з фактом припинення діяльності акціонерного товариства або з нерозміщенням акцій, відмовою від розміщення або незатвердженням результатів розміщення.

Відповідно до пунктів 1.4-1.6 розділу ІІ Порядку передбачено, що реєструвальний орган забезпечує опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному зі своїх офіційних друкованих видань протягом п'ятнадцяти календарних днів з дати видання розпорядження про зупинення обігу акцій; починаючи з дати опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу, забороняється здійснення цивільно-правових договорів з акціями, обіг яких зупинено; дата опублікування інформації про зупинення обігу акцій в одному з офіційних друкованих видань реєструвального органу є датою закриття реєстру (при документарній формі випуску акцій) або датою, на яку складається зведений обліковий реєстр і здійснюється операція обмеження в обігу акцій (при бездокументарній формі випуску акцій).

Аналіз наведених норм законодавства у їх сукупності свідчить, що обіг акцій дозволений після реєстрації звіту про результати розміщення акцій та видачі свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та діє до моменту опублікування інформації про зупинення обігу акцій, акції зберігають статус цінних паперів до скасування реєстрації випусків акцій та анулювання свідоцтв про реєстрацію випусків таких акцій.

Між тим, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про скасування реєстрації випусків акцій ВАТ "Агромашбуд" та анулювання свідоцтва про реєстрацію випусків таких акцій або обмеження їх обігу.

Суд звертає увагу, що наведені відповідачем підстави щодо визнання банкрутом ВАТ "Агромашбуд" не позбавляють правового значення емітованих ним акцій, реєстрація випуску яких проведена у встановленому порядку.

Враховуючи викладене, з огляду на що акції, емітовані ВАТ "Агромашбуд", мають визначені законодавством ознаки цінних паперів, і що Закон України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" передбачає можливість включення до складу активів ІСІ цінних паперів, зокрема акцій, суд вважає, що доходи від продажу акцій ВАТ "Агромашбуд", отримані позивачем від імені та в інтересах ПЗНВІФ "Інфініті Преміум", ПЗНВІФ "Універсальний" та ПЗНВІФ "Прем'єрний", є доходами від проведення операцій з активами ІСІ, не включаються до складу доходів ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" як доходи з інших джерел.

Таким чином висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток за даним епізодом порушення - протиправним.

З підстав, наведених вище, вбачається, що позовні вимоги ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року №5126551601 та №5226552202 є підтвердженими та підлягають задоволенню.

Стосовно правомірності збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Матеріали справи вказують, що протягом 2011-2012 років ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" продало фізичним особам за договорами купівлі-продажу об'єкти нерухомості - дев'ять квартир за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8.

Відповідач вважає, що фізичні особи придбавали квартири за заниженими цінами, виходячи з того, що вартість квартир за договором є нижчою, ніж їхня вартість згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, а різниця між цими величинами є додатковим благом, який включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, та з якого позивач, як податковий агент, має утримати відповідні суми податку.

Підпункт "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначає, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті;

За визначенням підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Застосовуючи наведені правові норми до спірних правовідносин суд приходить до висновку, що до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізичних осіб-покупців квартир може бути включене додаткове благо у вигляді суми знижки звичайної ціни (вартості) відповідних квартир.

Підпункт 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що звичайна ціна - це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до пункту 39.14 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Згідно пункту 172.3 статті 172 Податкового кодексу України дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Як встановлено у пункті 172.11 статті 172 Податкового кодексу України, порядок визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 2 та 3 Тимчасового порядку визначення оціночної вартості нерухомості та об'єктів незавершеного будівництва, що продаються (обмінюються), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1103, визначено, що дія цього порядку поширюється, зокрема на земельні поліпшення (об'єкти малоповерхового житлового будівництва, у тому числі дачного та садибного типу, а також їх частини, об'єкти багатоповерхового житлового будівництва, а також їх частини, об'єкти нежитлового фонду, а також їх частини, об'єкти незавершеного будівництва; визначення оціночної вартості здійснюється суб'єктами оціночної діяльності, для земельних поліпшень - суб'єктами господарювання, які відповідають вимогам, установленим Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Таким чином, визначаючи можливий отриманий дохід у вигляді суми знижки з вартості квартири, слід виходити із рівня ціни, визначеної сторонами договору, але не нижче оціночної вартості відповідної квартири, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності.

Як підтверджують обставини справи, позивач в операціях з продажу квартир діяв як компанія з управління активами ІСІ.

У відповідності до положень статті 37 Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" незалежний оцінювач майна ІСІ - це суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який здійснює оцінку нерухомого майна під час його придбання або відчуження в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

На підставі наявних у справі матеріалів суд встановив, що на кожну продану квартиру за адресою: місто Запоріжжя, вул. Рельєфна, 8, є звіт про оцінку майна, складений суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Фінансова компанія "Титан", а ціна кожної квартири, яка визначена у договорах купівлі-продажу, є вищою за оціночну вартість квартири.

Наприклад, відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 30 січня 2012 року, укладеного між ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти", який діє як компанія з управління активами за рахунок та в інтересах ПЗНВІФ "Міжрегіональний венчурний фонд", (продавець) та громадянкою ОСОБА_4 (покупець), продаж квартири АДРЕСА_1, вчиняється за погодженою сторонами ціною у розмірі 480 050,00 грн. Згідно звіту про оцінку майна, виданого суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ "Фінансова компанія "Титан" від 30 січня 2012 року, оціночна вартість квартири становить 460 300,00 грн.

Доказів, які б підтверджували, що ціна квартир згідно договорів купівлі-продажу не відповідає рівню звичайних цін або є нижчою від оціночної вартості, відповідачем до суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ціну квартир згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки ні Податковий кодекс України, ні інший акт законодавства не встановлюють, що відомості такого Реєстру використовуються з метою оподаткування, а деякі витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно взагалі не місять інформації про вартість квартири, наприклад щодо квартири АДРЕСА_2, що продана ОСОБА_5.

Крім того, Акт перевірки містить помилкову інформацію про вартість квартир 7, 15, 42, 53, 70 згідно відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно, оскільки копії відповідних витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно свідчать, що вартість квартир в них не зазначена.

Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" продало квартири за заниженими цінами і, що фізичні особи-покупці отримали додаткове благо у вигляді знижки, що виключає необхідність утримання позивачем відповідних сум податку на доходи фізичних осіб із суми непідтверджених знижок.

Таким чином, на думку суду, висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпункту "е" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168, підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку на доходи фізичних осіб є помилковими, а сума грошового зобов'язання згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі від 27 червня 2013 року №000051702 визначена протиправно.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Венчурні інвестиційні проекти" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Венчурні інвестиційні проекти" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві від 27 червня 2013 року №5126551601, №5226552202 та №000051702.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Венчурні інвестиційні проекти" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні нуль копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко