Постанова № 33469869, 13.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2013 року № 826/8505/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головне управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.13р. № 0000422260На підставі ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

Обставини справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головне управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.02.13р. № 0000422260.

В обґрунтування позивних вимог позивачем вказується на протиправність та необґрунтованість спірного рішення спірного рішення, у зв'язку з чим представник позивача просить позов задовольнити та скасувати податкове повідомлення-рішення.

У судових засіданнях позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, змін та доповнень до позову не подав.

Оскільки у судове засідання не з'явився представник відповідача який належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

В С Т А Н О В И В :

Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків та фінансово-господарським взаємовідносин з ТОВ «НД Сервіс» за період з 01.09.12р. по 31.09.12р. За результатами перевірки складено акт від 18.01.2013р. за № 203/22-621/36972537 (надалі -акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.2, 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість за вересень 2012року в сумі 326 633,00грн.

У зв'язку із встановленням допущення позивачем порушень податкового законодавства Державною податкової інспекцією у Дніпровському районі м. Києва ДПС винесено податкове повідомлення-рішення від 04.02.2013р. №0000422260, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 489 949,50грн. в тому числі за основним платежем в сумі 326 633,00грн. та штрафні санкції в розмірі 163 316,50грн.

Позивач не погоджується із прийнятим податковим органом податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та надуманим, а тому звернувся до суду з позовом щодо його скасування.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про підставність позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, підставою для донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість слугували висновки, щодо безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту коштів сплачених при взаємовідносинах з ТОВ «НД Сервіс», оскільки правочин, укладений позивачем з ТОВ «НД Сервіс», укладено без мети настання реальних наслідків та, на переконання податкового органу, є нікчемним.

З акту перевірки та пояснень представника відповідача, наданих ним у судовому засіданні, вбачається, що до таких висновків податковий орган прийшов з акту № 1270/22-317/38021734 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «НД Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків з 01.09.2012р. по 31.09.2012р. складеного 05.12.12р. складеного працівниками ДПІ у Солом'янському районі м. Києва. Вказаним актом встановлено вчинення правочинів які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні та продажу товарів (послуг).

Саме наведені вище обставини слугували підставою для висновків податкового органу про нікчемність правочину укладеного позивачем з ТОВ «НД Сервіс».

Суд оцінюючи доводи відповідача про фіктивність укладеного позивачем з ТОВ «НД Сервіс» договору приходить до висновку, що вони не ґрунтуються на приписах ст. 234 Цивільного кодексу України, оскільки згідно з цією статтею фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Відповідачем не доведено безтоварності правочину укладеного позивачем з ТОВ «НД Сервіс», та не надано відповідного судового рішення, яким укладений позивачем з ТОВ «НД Сервіс» договір визнано недійсними.

З огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України відповідач не надав суду доказів наявності мети, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, встановлення особи чи осіб, що мали таку мету, а також не доведено в чому саме має місце порушення публічного порядку.

Так, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, при кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При цьому, суд звертає увагу, що наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок передбачені в статті 216 Цивільного кодексу України. Разом з тим, оскільки укладений позивачем з ТОВ «НД Сервіс» правочини є господарськими договорами, то при визнанні їх недійсним наслідки, що підлягають застосуванню, передбачені у ст. 208 Господарського кодексу України. Зазначені в цій статті наслідки визнаного недійсним господарського зобов'язання є одним з видів адміністративно-господарських санкцій, що застосовуються до суб'єкта господарювання за вчинення господарських правопорушень. З огляду на це, при встановлені у визначеному законом порядку факту недійсності господарського договору до суб'єкта/суб'єктів господарювання, що його вчинили, має бути застосована адміністративно-господарська санкція, передбачена ст. 208 Господарського кодексу України.

З огляду на вище викладене, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які були покладені ним в основу висновків про заниження позивачем податкових зобов'язань як з податку на додану вартість так і з прибутку підприємств.

Аналіз наведених податковим органом обґрунтувань підставності винесення спірних податкових повідомлень-рішень дозволяє зробити висновки, щодо не вжиття податковим органом всіх необхідних заходів для встановлення дійсних обставин та відповідно правильності нарахування та своєчасності сплати податкових зобов'язань позивачем, перевірка проведена на підставі формальних обставин, при цьому реальність настання наслідків за укладеними правочинами не досліджувалась.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Листом ДПА України від 29.09.2010р. № 20289/7/16-1617 вказано на недопустимість висновків податкового органу про нікчемність правочинів чи формування податкового кредиту на підставі лише даних Автоматизованої системи співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Крім того Листом ВАСУ від 02.06.11р. судам першої та апеляційної інстанції рекомендовано при встановленні правомірності формування даних податкового обліку та наявності у правочинів наявності ознак фіктивності чи нікчемності досліджувати товарність таких правочинів.

Аналогічна позиція також викладено у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема: постанова від 22.06.11р. № К/9991/15429/11, ухвала від 05.10.11р. № К 9991/14602/11 та ін.

Судом на відміну від податкового органу з метою встановлення істини по справі та дотримання рекомендацій спеціалізованих судів вищих інстанцій досліджено товарність укладеного позивачем з ТОВ «НД Сервіс» договору та реальність настання його умов.

Між позивачем та ТОВ «НД Сервіс» 16.04.12р. укладено договір № 16/04-2012, щодо робіт по допроектній експертизі об'єктів, що визначаються додатками до договору.

За результатами виконання умов вказаного договору сторонами складено акти здачі-прийняття робіт, а саме № ОУ-0000524 від 17.09.12р., № ОУ-0000524 від 17.09.12р., № ОУ-0000525 від 18.09.12р., № ОУ-0000526 від 21.09.12р., № ОУ-0000527 від 25.09.12р., № ОУ-0000528 від 28.09.12р., № ОУ-0000189 від 06.09.12р., № ОУ-0000530 від 26.09.12р., № ОУ-0000531 від 27.09.12р., № ОУ-0000533 від 28.09.12р. та № ОУ-0000532 від 28.09.12р. на загалу суму виконаних робіт - 1 832 260,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 326 632,50грн.

ТОВ «НД Сервіс» виписано позивачу податкові накладні: № 3 від 04.09.12р., № 4 від 06.09.12р., №19 від 17.09.12р., № 6 від 18.09.12р., №20 від 18.09.12р., № 21 від 21.09.12р., № 22 від 25.09.12р., № 25 від 26.09.12р., № 26 від 27.09.12р., № 23 від 28.09.12р., № 27 від 28.09.12р. та № 28 від 28.09.12р. на загалу суму виконаних робіт - 1 832 260,00грн. в тому числі ПДВ в сумі 326 632,50грн.

Крім того ТОВ «НД Сервіс» складено звіти про виконання допроектної експертизи об'єктів від 17.09.2012р. та від21.09.2012р.

Також судом встановлено, що позивачем не в повному обсязі виконано свої зобов'язання перед ТОВ «НД Сервіс» щодо оплати отриманих послуг, у зв'язку із чим ТОВ «НД Сервіс» відступило право вимоги ЗАТ «Турбо ексим нафто-газ обладнання » на підставі договору від 02.11.12р. за № 02/11-2012.

Уся ця документація надана суду, наявна в матеріалах справи та належним чином судом оцінена, та з урахуванням усіх фактичних обставин справи, не викликає у суду жодного сумніву щодо виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.

Крім того судом в якості свідка було допитано гр. ОСОБА_2, який являється директором ТОВ «НД Сервіс». Свідок будучи попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, та за відмову давати покази, пояснив, що ним дійсно укладався догові із позивачем, свої зобов'язання по такому договору ТОВ «НД Сервіс» перед позивачем виконано у повному обсязі. Також свідок зазначив, що він особисто виконував роботи по договору та виїжджав на об'єкти що підлягали допроектній експертизі.

Також судом дано оцінку посиланням відповідача на довідку про результати проведення звірки ТОВ «НД Сервіс», висновки якої покладено відповідачем в основу обставин, що обумовили винесення спірних рішень.

Слід зауважити, що усі обставини, викладені у такому акті, ґрунтуються лише на даних баз співставлення та обставин викладених у довідці про проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «НД Сервіс».

Як вказано в Листі ВАСУ від 02.06.11р. № 742/11/13-11 відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Наведені обставини свідчать, що відповідач формально підійшов до встановлення правомірності формування позивачем податкових зобов'язань, висновки викладені у акті перевірки не ґрунтуються на дослідженні договору, який укладався з ТОВ «НД Сервіс», а висновки про його нікчемність ґрунтуються виключно на припущеннях не підтверджених жодними доказами.

З аналізу наведених фактичних обставин справи, суд приходять до переконання, що надана позивачем як суду так і до перевірки документація по правочину, укладеного позивачем з ТОВ «НД Сервіс», у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили за таким правочином, а тому мають силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи те, що нормами податкового законодавства умовою для формування як податкового кредиту так і валових витрат є належне документальне підтвердження операцій що впливають на їх формування, а судом встановлено, що у даному випадку подана позивачем документація є первинною, тобто належним чином підтверджує правомірність формування валових витрат та податкового кредиту.

Аналізуючи наведені фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, суд приходить до переконання щодо підставності позовних вимог у зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, винесені відповідачем підлягають скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведені обставини позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70 71, 158-163, 167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.13р. № 0000422260.

Стягнути з Державного бюджету України на користь перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз ТЕК» здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі у розмірі 2 294 грн. 00 коп.

Постанова може бути оскаржена в Київський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Смолій