Постанова № 33469797, 09.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

09 вересня 2013 року № 826/11542/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільскогосподарське підприємство "Агродім" до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про визнання протиправними дії, визнання нечинним акту перевірки №139-П12 від 28.12.2012 та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пов'язані з перевіркою ТОВ «СП «Агродім» на предмет реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування;

- визнати нечинним акт перевірки від 28 грудня 2012 року № 139-П12;

- зобов'язати відповідача утриматися від вчинення в майбутньому будь-яких перевірок (планових, позапланових) ТОВ «СП «Агродім» на предмет реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ним звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

На думку позивача, Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів не наділене правом на проведення перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.

Письмові заперечення відповідача мотивовані наступним: на думку останнього позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, а позовні вимоги про скасування акту перевірки - не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.

Як стверджує позивач, про існування вказаного акту генеральний директор ТОВ «СП «Агродім» Денисюк І.М. дізнався 11 липня 2013 року, з огляду на такі обставини: станом на 08 січня 2013 року генеральним директором ТОВ «СП «Агродім» був ОСОБА_2, якого в той день не було на робочому місці. Посадова особа Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, що проводила перевірку позивача, не перевіривши повноваження гр. ОСОБА_3 на представництво інтересів ТОВ «СП «Агродім» в порушення статті 9 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) V сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V, вручила останньому примірник акту перевірки від 28 грудня 2012 року № 139-П12, про що не було повідомлено безпосередньо генеральному директору, який в свою чергу звільнившись передав свої повноваження 01 квітня 2013 року іншому генеральному директору Денисюк Ігорю Миколайовичу. Зокрема Денисюку Ігорю Миколайовичу про факт незаконності акту було доведено до відому представником ТОВ «СП «Агродім» Макаренко В.А. лише 11 липня 2013 року.

Вищезазначені твердження позивача підтверджуються копіями довідки АА № 642173 від 07 вересня 2012 року Головного управління регіональної статистики (де вказано генеральним директором ОСОБА_2), виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 18 квітня 2013 року, пунктами 10.5.4., 10.6.2., 10.7, 10.7.6., Статуту ТОВ «СП «Агродім».

За таких обставин, суд бере до уваги ту обставину, що на ТОВ «СП «Агродім» відбувались зміни керівних посад, а враховуючи, що відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача в частині поважності пропуску строку звернення із адміністративним позовом, суд вважає поважною причину пропуску строку звернення до суду та достатньою для його поновлення.

При цьому, відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі, суд враховує, що своїм актом за результатами перевірки відповідач нарахував підприємству адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 - 2011 роки, передбачену Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», яку зобов`язав сплатити до Державного бюджету України за вказаними ним реквізитами.

Виключенням є вимоги про скасування актів перевірок за змістом яких породжуються права та обов'язки у позивача в результаті нарахування штрафних фінансових санкцій, донарахування зобов'язання зі сплати внесків тощо.

Враховуючи викладене та вимоги про скасування акту перевірки із одночасним визнанням неправомірними дій суб'єкта владних повноважень щодо проведення перевірки та складання акту, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, на думку суду, відсутні підстави для закриття провадження у справі, оскільки такий акт породжує права та обов'язки у позивача в результаті нарахування штрафних фінансових санкцій та є підставою для стягнення в судовому порядку нарахованих ним коштів, він носить обов'язковий характер і є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні пункту 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути предметом судового оскарження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (ідентифікаційний код 32659577) зареєстроване як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 28 листопада 2003 року, місцезнаходження: 03138, місто Київ, вул. Сумська, буд. 3.

Згідно довідки, позивач зареєстрований як роботодавець в Київському міському відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлення на перевірки від 26 грудня 2012 року № 1/6-3808/03, відповідно до частини 8 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» (код ЄДРПОУ 32659577) щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України, за результатом якої складено акт перевірки від 28 грудня 2012 року № 139-П12.

Як висновок проведеної перевірки, на виконання вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності швалі дів в Україні» нараховано адміністративно-господарська санкція за не створені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2009 - 2011 роки в розмірі 87 043,55 грн. та пеня за 2009 рік у сумі 17 201,08 грн.; 19 008,71грн. та пеня за 2010 рік у сумі 2 367,40 грн.; 24 004,03 грн. та пеня за 2011 рік у сумі 1 224,00 грн.

Таким чином, за висновком акту перевірки позивача зобов'язано перерахувати виявлений платіж в сумі 150 848,77 грн. на відповідний рахунок: отримувач платежу: ГУ ДКСУ м. Києва, ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ м. Києва, р/р 312192307000С, МФО 820019, призначення платежу: код платника; 50070000; 01 Адміністративно - господарська санкція (вказавши рік за який сплачується).

Позивач вважає такі висновку акту перевірки безпідставними, а дії відповідача - неправомірними.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, зазначає наступне.

Законом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами є Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до статті 17 цього Закону з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

За вимогами статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлює, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, який визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Пунктами 2, 3 цього Порядку встановлено, що предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що відділення Фонду соціального захисту інвалідів проводять перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Відповідно до пункту 1 Положення про Київське міське відділення фонду соціального захисту інвалідів Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів - є територіальним органом бюджетної установи Фонд захисту інвалідів, є правонаступником територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу.

Пунктом 6 Положення встановлено право відповідача здійснювати перевірку цільового використання коштів, наданих: підприємствам, установам, організаціям у вигляді фінансової допомоги, цільової позики та дотації; )організаціям громадських організацій інвалідів, як фінансова підтримка; органам праці та соціального захисту населення я забезпечення соціального захисту інвалідів.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів як територіальний орган бюджетної установи Фонду захисту інвалідів та правонаступник територіального відділення Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 наділене повноваженнями щодо проведення перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Матеріали справи свідчать, що перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» проведена на підставі наказу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів від 20 серпня 2012 року, відповідно до плану виїзних та невиїзних перевірок на грудень 2012 року, з попереднім направленням письмового повідомлення-запрошення від 04 грудня 2012 року № 1/6-3574/03 на адресу позивача.

За таких обставин, суд вважає безпідставними посилання позивача на відсутність права у Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на проведення перевірок.

Відтак, оскілки судом не встановлено порушень порядку призначення та проведення перевірки, позовні вимоги в частині визнання протиправними дії Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів пов'язані з перевіркою ТОВ «СП «Агродім» не підлягають задоволенню.

Окружний адміністративний суд міста Києва також не погоджується із вимогою про скасування акту перевірки з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про зайнятість населення" інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу, визнаються безробітними.

Згідно з частиною п'ятою пункту 1 статті 7 зазначеного Закону працевлаштування інвалідів здійснюється відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України "Про зайнятість населення" визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) інвалідів, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки та рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

З аналізу наведених правових норм суд приходить до висновку, що обов'язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців так і на державну службу зайнятості.

Відповідно до рекомендацій президії Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2008 року №07.2-10/2 "Про деякі питання практики застосування адміністративними судами законодавства про забезпечення права інвалідів на працевлаштування" при розгляді зазначеної категорії справ адміністративним судам потрібно встановлювати такі обставини:

- створення робочих місць відповідно до встановленого нормативу;

- інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад);

- спрямування центрами зайнятості інвалідів до роботодавців та випадки безпосереднього звернення інвалідів до роботодавців з питань працевлаштування;

- причини непрацевлаштування роботодавцями інвалідів.

Процедуру подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів центру зайнятості визначено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів встановлюється у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правила подання роботодавцями звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) передбачено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 01 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою №10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів».

Як встановлено в акті перевірки, позивачем подано звіт по формі 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» за 2009 рік, а звіти по форм 10-ПІ за 2010 рік та 2011 рік взагалі не подавались.

Суд звертає увагу на те, що доказів на спростування висновків акту перевірки щодо неподання Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» звітів №10-ПІ про зайнятість та не працевлаштування інвалідів за спірні періоди відповідачем до суду не надано, незважаючи на те, що судом витребовувались зазначені докази.

При цьому, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність за формою № 3-ПН.

Таких доказів (звіти за формою № 3-ПН) суду також не надано, хоча і витребувано.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні позивачем не надано доказів інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою № 3-ПН, створення позивачем робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

При вирішенні даного спору судом також враховуються норми Господарського кодексу України, які передбачають особливості відповідальності за господарське правопорушення.

Так, відповідно до вимог статті 218 Господарського кодексу України підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення.

В силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому слід враховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Враховуючи матеріали справи, суд встановив, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» не створено робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу робочих місць протягом 2009, 2010 та 2011 років, тобто не вжито заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів з урахуванням пені за спірний період у розмірі 150 848, 77 грн.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення в майбутньому будь-яких перевірок (планових, позапланових) ТОВ «СП «Агродім» на предмет реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ним звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів суд зазначає наступне.

За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо проведення перевірок на предмет реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ним звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - Фонду соціального захисту інвалідів та його територіальних органів.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, позовна вимога зобов'язання відповідача утриматися від вчинення в майбутньому будь-яких перевірок (планових, позапланових) ТОВ «СП «Агродім» на предмет реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ним звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що відповідачем спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи за межі позовних вимог та з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Агродім» відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник