Постанова № 33469369, 04.09.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2013 р. Справа№ 910/6451/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Чорної Л.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"

на рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2013р. (повний текст - підписано 28.05.2013р.)

у справі №910/6451/13 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі:

1)Хмельницької міської ради

2)Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго"

до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом"

про стягнення 218 710,97 грн

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Заступника прокурора міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради (далі - позивач) та Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (далі - позивач 2) до Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (далі - відповідач) про стягнення 218 710,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 01.12.2012 р. по 01.03.2013 р. відовідачу, у відповідності до умов укладеного договору, було надано послуги з теплопостачання, проте останній в порушення договірних зобов'язань здійснив лише часткову їх оплата, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 216 205,23 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2088,12 грн. та 3% річних у розмірі 417,62 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

24.05.2013 року позивачем-2 було подано до місцевого господарського суду заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач-2 просив стягнути з відповідача 216 205,23 грн., 779,56 грн. пені та 155,91 грн. 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24.05.2013 р. у справі № 910/6451/13 позов задоволено повністю. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна академія управління персоналом" (03039, м.Київ, вул. Фрометівська 2, код ЄДРПОУ 00127522) на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (20009, м.Хмельницький, вул. Пересипкіна 5, код ЄДРПОУ 03356571) 216 205 (двісті шістнадцять тисяч двісті п'ять) грн. 23 коп. - основного боргу, 779 (сімсот сімдесят дев'ять) грн. 56 коп. - пені, 155 (сто п"ятдсят п'ять) грн. 91 коп. - 3% річних

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що свої зобов'язання за зазначеним договором відповідач не виконав належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на момент подачі позову до суду становить 216 205,23 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2013 р. у справі № 910/6451/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 910/6451/13 від 11.07.2013 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 910/6451/13 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/6451/13 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Смірнова Л.Г., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2013 року апелянту відновлено строк для подачі апеляційної скарги, порушено по ній провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді - Смірнова Л.Г., Чорна Л.В. та призначено розгляд скарги на 04.09.2013 року.

Прокурор та представник позивача-2 в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2013 р. у справі № 910/6451/13.

Представники відповідача та позивача-1, в судове засідання 04.09.2013 року не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників позивача-1 та відповідача.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем було укладено договір № 2660/18 від 20.12.2010р., відповідно до вказаного договору позивач зобов'язався забезпечувати відповідача тепловою енергією, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплатити послуги з теплопостачання. Відповідач повинен був здійснювати розрахунки з позивачем за спожиту теплову енергію щомісячно, не пізніше 30 числа поточного місяця, відповідно одержаних рахунків.

Відповідно до п. 3.1. Договору приміщення у яке постачається теплова енергія знаходиться за адресою: 29000, м. Хмельницький, прс. Миру, б.101-А (Додаток № 3).

Згідно п. 3.2. Договору опалювальна площа займаного споживачем приміщення складає 7634.00 м2.

Тарифи на послуги та їх загальна вартість передбачені наступними пунктами:

- п. 5.2.1. Договору з централізованого опалення 519,67 грн. за одну використану Гкал.;

- п. 5.2.3. Договору з централізованого опалення по тарифу для населення 165,10 грн. за одну використану Гкал.;

- п. 5.2.5. Договору вартість втрат в теплових мережах, що знаходяться на балансі споживача 297,65 грн. за одну використану Гкал.

Відповідно до п. 7.2. Договору (зі змінами внесеними Протоколом розбіжностей до Договору про надання послуг з теплопостачання від 20.12.2010 р. № 2660/128) оплата використаної теплової енергії здійснюється споживачем до 30 числа поточного місяця.

У пункті 8. Договору сторони погодили, що оплата послуг здійснюється у безготівковій формі.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду прокурор та позивачі стверджували про неналежне виконання відповідачем свого обов'язку з оплати вартості послуг з централізованого опалення та підігріву води відповідно до умов Договору, в зв'язку з чим у останнього за період з 01.12.2012 р. по 01.03.2013 р. перед позивачем-2 виникла заборгованість у розмірі 216 205,23 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Статтею 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою для представництва органами прокуратури України у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або з державою.

За змістом ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі статтею 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вірно встановлено судом першої інстанції між МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» та ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» 20.12.2010 року було укладено договір про надання послуг з теплопостачання.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.12.2010 року по 01.03.2013 року ПАТ «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом» було надано послуг на загальну суму 246 205,23 грн., з яких ним було оплачено лише частину у розмірі 30 000,00 грн., у наслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 216 205,23 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано під час апеляційного провадження. станом на момент розгляду справи заборгованість у розмірі 216 205,23 відповідачем не погашена.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані відповідачу послуги з теплопостачання за період з 01.12.2012 р. до 01.03.2013 р. в розмірі 216 205,23 грн. підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 779,56 грн. та 3% річних у розмірі 155,91 грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 25.11.2010 р. по 06.11.2012 р., колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 11 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення плати із споживача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача за прострочення виконання зобов'язання по сплаті за отриману теплову енергію пеню в розмірі 779,56 грн. розрахованої позивачем за подвійною обліковою ставкою встановленою Постановою НБУ від 01.13.2013р. № 377 (7,5%) за період з 30.01.2013 року по 01.03.2013 року (розрахунок суми пені із зазначенням кількості днів прострочення перевірений судом та наведений у позовній заяві).

Здійснивши розрахунок пені за прострочення виконання зобов'язання по сплаті за отриманий природний газ у період з 30.01.2013 року по 01.03.2013 року, колегія суддів встановила, що розрахунок пені позивача є арифметично вірним та становить 779,56 грн.

Приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з інформаційним листом Верховного Суду України №3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, місцевий господарський суд правильно встановив та виходив з того, що порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині оплати отриманих послуг є підставою до стягнення з останнього 3 % річних.

Здійснивши перерахунок 3% річних, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення три проценти річних з простроченої суми у розмірі 155,91 грн.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, про перевищення директором Хмельницького інституту імені Митрополита Київського Всієї України Предстоятеля Української Православної церкви Блажейнійшого Володимира своїх повноважень при укладанні Договору про надання послуг з теплопостачання від 20.12.2010 р. № 2660/128 не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у відповідача перед позивачем-2 заборгованості у розмірі 216 205,23 грн.. Окрім того, за оцінкою колегії суддів дії скаржника у вигляді проведення ним часткової оплати за спожиті по Договору від 20.12.2010 р. послуги, в тому числі під час розгляду даної справи у суді першої інстанції свідчать про схвалення скаржником даного правочину та його бажання щодо реального виникнення правових наслідків пов'язаних з його укладанням.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Вищий навчальний заклад "Міжрегіональна Академія управління персоналом" залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 24.05.2013 року по справі № 910/6451/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/6451/13 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Смірнова Л.Г.

Чорна Л.В.