Постанова № 33469313, 12.09.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2013 р.Справа № 916/1530/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Полінецькій В.С

за участю представників сторін:

від позивача: Задоя В.І. довіреність № 020/7-650 від 12.06.2013р.

від відповідача: Коротков С.О. довіреність № б/н від 02.01.2013р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт"

на рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013 року

по справі № 916/1530/13

за позовом Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" (далі по тексту ДП „ОМТП")

до товариства з обмеженою відповідальністю „Українська Національна Стивідорна Компанія" (далі по тексту ТОВ „УНСК)")

про стягнення 2 131 679,78 грн.

В С Т А Н О В И В :

10.06.2013р. ДП „ОМТП" звернулося до господарського суду Одеської області із позовом до ТОВ „УНСК" про стягнення компенсації у сумі 2131679,78 грн.(з урахуванням податку на додану вартість) у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг від 01.10.2003 року № КД-4405 щодо забезпечення встановленого обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. (суддя Степанова Л.В.) позов ДП „ОМТП" задоволено частково, з ТОВ "УНСК" на користь позивача стягнуто неустойку у розмірі 400 000 грн., та 35 528 грн. витрат по сплаті судового збору.

До вказаного висновку суд 1 інстанції дійшов з огляду на те, що позивач довів належними доказами факт незабезпечення відповідачем обсягу вантажопотоку у розмірі 134751,84 тон., що з врахуванням середньодохідної ставки за відпрацьований 2012 рік призвело до втрат позивача у сумі 1776399,82 грн., які відповідач згідно із п.2.6 договору від 01.10.03 р. №КД-4405 повинен компенсувати як неустойку без нарахування податку на додану вартість. При цьому вказану суму неустойки суд 1 інстанції відповідно із ст.83 ГПК України, ст.233 ГК України, ч.3 ст.551 ЦК України зменшив до 400000 грн., посилаючись на те, що відповідач від незалежних від нього причин втратив вантажопотік металопродукції декількох контрагентів, що суттєво вплинуло на виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором № КД-4405 від 01.10.2003р. та стягнення штрафних санкцій призведе до значного погіршення його платоспроможності.

Відмову у стягненні податку на додану вартість у сумі 355279,96 грн. місцевий господарський суд обґрунтував тим, що сума неустойки, передбачена п. 5.5 договору № КД-4405 від 01.10.2003р. не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Нормами п.14.1.185, п.14.1.191, п.185, п.188 Податкового Кодексу України не передбачено нарахування та сплату ПДВ в складі господарської санкції за невиконання Підприємством гарантованого об'єму перевалки вантажів, встановленому у Договорі.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ДП „ОМТП" через господарський суд Одеської області звернулося до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013 року та задовольнити позов у повному обсязі, оскільки зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають істотне значення для розгляду справи.

В обґрунтування апеляційної скарги ДП „ОМТП" посилаючись на п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188 розділу У Податкового кодексу України вважає, що грошові кошти, які відповідач повинен був сплатити позивачу за умовами п.5.5 Договору є компенсацією не отриманої вартості послуг Порту, що входять до складу договірної ціни, яка визначає базу оподаткування операцій з постачання товарів (послуг), а відповідно із цим Портом на суму компенсації правомірно нараховано податок на додану вартість.

За таких обставин ДП «ОМТП» вважає безпідставним висновок суду 1 інстанції щодо відмови у стягненні з відповідача податку на додану вартість у сумі 355279,96 грн.

На думку скаржника місцевий господарський суд задовольняючи частково позов, також безпідставно зменшив розмір заявлених до стягнення з відповідача штрафних санкцій, оскільки в наявних матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про винятковість обставин для зменшення штрафних санкцій, тяжкий фінансовий стан відповідача, судом 1 інстанції не враховані матеріальний стан та інтереси позивача, наявність збитків у Порту та Держави у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх обов'язків за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, оскаржене рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його обґрунтованим та таким, що відповідає наявним матеріалам справи та чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, що 01.10.2003 року між ДП "Одеський МТП" (далі - Порт) та ТОВ "УНСК" (далі Підприємство) укладено договір про надання послуг № КД-4405 відповідно до умов якого ДП "Одеський МТП" прийняло на себе зобов'язання з виконання для ТОВ "УНСК" робіт (послуг), зазначених в підпунктах 3.1.1 - 3.1.7 договору, із забезпечення виконання відповідачем комплексу робіт та послуг, пов'язаних з перевалкою вантажів (навантажувально-розвантажувальних робіт), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.

Послуги з перевалки вантажів здійснюються в межах території та акваторії Одеського морського торгівельного порту, переважно на причалі № 14 (п.1.3 договору).

За п. 2.2 договору Підприємство приймає заходи із залучення найбільш вигідних клієнтів з метою найбільш повної завантаженості потужностей.

Відповідно до п. 2.3 договору Підприємство надає Порту щомісячно в строк до 10-го числа місяця, наступного за звітним, звіт про обсяг комплексу виконаних робіт та послуг та їх вартості згідно договорів, укладених з клієнтами з додаванням актів виконаних робіт, а також іншу інформацію, за узгодженістю сторін, для виконання зобов'язань Порту перед Підприємством згідно з вимогами даного Договору.

Пунктом 2.5 договору передбачено, що у рамках пункту 1.1 договору Підприємство забезпечує Порту обсяг робіт та послуг по відношенню до фактичного вантажопотоку, залученого підприємством у відповідності до умов даного Договору.

Пунктом 2.6 договору встановлено, що ТОВ "УНСК" гарантує залучення вантажопотоку обсягом 475,4 тис. тонн на рік.

Згідно з ч. 3 п. 4.4 договору протягом 10 днів після закінчення місяця сторони підписують Акт приймання-здачі виконаних Портом робіт (послуг), відповідно до якого встановлюється кінцева сума, яка належить до сплати Порту за місяць.

Відповідно до п. 5.5 договору у випадку невиконання ТОВ "УНСК" вимог п. 2.6 цього договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 18 % від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. При цьому, середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період.

31.12.2010 року між ТОВ "УНСК" та ДП "ОМТП" укладено Додаткову угоду № 4 до договору про надання послуг від 01.10.2003 року № КД-4405, згідно з якою договір доповнено пунктом 8.8, який встановлює, що в договорі під роком розуміється період, який дорівнює календарному року, а для порівняння періоду, який становить менше календарного року, приймаються аналогічні попередні періоди. Датою підписання цієї Додаткової угоди визначено 31.12.2010 року, і в пункті 3 даної угоди зазначено, що вона набирає чинності з моменту її підписання.

Додатковою угодою від 01.06.2011 року № КД-4405/5 до договору № КД-4405 від 01.10.2003 року внесені зміни до п.5.5, згідно з яким у випадку невиконання Підприємством вимог п. 2.6 Договору, Підприємство компенсує Порту втрати в розмірі 15,5% (без врахування ПДВ, ПДВ нараховується відповідно до діючого законодавства) від вартості комплексу навантажувально-розвантажувальних робіт у відношенні відсутнього обсягу вантажу, виходячи з середньодохідної ставки за відпрацьований рік. Середньодохідна ставка розраховується як відношення доходу, отриманого від навантажувально-розвантажувальних робіт за відпрацьований рік, до загальної кількості тонн вантажу за аналогічний період. Пунктом 2 зазначеної додаткової угоди встановлено, що вищевказані зміни застосовуються між сторонами з 01.10.2009 року та діють до закінчення строку договору.

На виконання вимог Договору, в 2012 році відповідачем було залучено для перевалки 340648,16 тонн вантажу (замість запланованого обсягу в 475 400 тонн), що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

19.02.2013 року ДП "Одеський МТП" звернулося до ТОВ "УНСК" з письмовою претензією № 020/1-214, в якій вимагало сплатити компенсацію за порушення п.2.6 Договору у розмірі 1776399,82 грн.

ТОВ "УНСК" у відповіді на претензію запропонувало Порту вирішити питання визначення остаточного розміру неустойки та терміну її сплати у судовому порядку.

Предметом даного судового розгляду є вимоги Порту до Підприємства про стягнення договірної санкції з урахуванням податку на додану вартість у зв'язку з неналежним виконанням умов договору про надання послуг щодо забезпечення належного обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку в період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року.

Висновок суду 1 інстанції про часткове задоволення позову про стягнення неустойки мотивовано встановленням обставин порушення виконання зобов'язання за спірним договором із забезпечення належного обсягу робіт та послуг у відношенні фактичного вантажопотоку та наявністю умов для зменшення розміру належної до сплати неустойки і відсутністю підстав для нарахування на неустойку податку на додану вартість.

Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Виходячи зі змісту ст.ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. При цьому, стягнення штрафної санкції не є операцією з поставки товарів або послуг, а також не належить до переліку прирівняних до них господарських операцій.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф, як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Компенсація втрат при невиконанні об'ємів поставки не відповідає поняттям "постачання товарів" або "постачання послуг", з огляду на визначення цих понять Податковим кодексом України, за яким:

- постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (п.п.14.1.185 ПКУ);

- постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (п.п. 14.1.191 ПКУ).

Згідно з п. 1 ст. 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Судом 1 інстанції правильно встановлено, що сума неустойки, передбачена п. 5.5 спірного договору, не може розглядатись як компенсація вартості наданих послуг, яка збільшує базу оподаткування податком на додану вартість, а за своєю правовою природою є штрафною санкцією, оскільки в розумінні ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Аналогічної правової позиції з аналогічних спірних правовідношень дотримується і Державна податкова адміністрація України в листі №15098/10/15-0217 від 28.04.11 р. „Щодо порядку оподаткування податком на додану вартість штрафних санкцій та пені".

Отже, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вимог ДП „Одеський МТП" про стягнення 355279,96 грн. податку на додану вартість, нарахованого на суму неустойки за невиконання умов п. 2.6 договору, та визнав обґрунтованим нарахування позивачем неустойки за невиконання умов зазначеного пункту договору в сумі 1776399,82 грн., у зв'язку з визначенням такої відповідальності умовами укладеного між сторонами договору, та відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, за якою суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, правомірно зменшив розмір штрафної санкції за клопотанням відповідача, задовольнивши позовні вимоги в сумі 400 000 грн. і відмовивши в решті позову.

Доводи скаржника про те, що в наявних матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про винятковість обставин для зменшення штрафних санкцій, тяжкий фінансовий стан відповідача, а також те, що судом 1 інстанції не враховані матеріальний стан та інтереси позивача, наявність збитків у Порту, судовою колегією до уваги не приймаються оскільки ці обставини були встановлені постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.07.13 р. у справі №5017/1355/2012 за заявою ТОВ „УНСК" про розстрочку виконання рішення господарського суду Одеської області від 09.07.12 р. по справі №5017/1355/2012 в частині сплати 900000 грн. неустойки (т.2 а.с. 85-87).

Як вбачається із змісту зазначеної постанови Одеського апеляційного господарського суду, заява ТОВ „УНСК" про розстрочку виконання рішення задоволена, з огляду на те, що апеляційним судом встановлено наявність виняткової обставини, а саме факт тяжкого матеріального становища ТОВ „УНСК" та неможливість виконання судового рішення шляхом одночасної сплати всієї стягнутої суми боргу.

Відповідно із ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, факт наявності виняткових обставин у даній справі є встановленим і не потребує доведення знову.

Враховуючи наведене, а також наявність аналогічного рішення, яким вже стягнуто з відповідача на користь позивача 900000 грн. неустойки, матеріальний стан, а також інтереси обох сторін, ступінь виконання відповідачем свого зобов'язання за договором, суд 1 інстанції правомірно зменшив стягувану неустойку до 400000 грн., тобто до суми, яка у відсотковому відношенні практично дорівнює відсотку невиконаного зобов'язання щодо залучення запланованого обсягу вантажів відповідно із умовами договору.

З огляду на вищенаведене, а також положення ст. 35 ГПК України, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1 інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга ДП „ОМТП" підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 30.07.13 р. без змін.

Згідно із ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державного підприємства „Одеський морський торговельний порт" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 30.07.13 р. - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 13.09.2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.