Рішення № 33469244, 02.09.2013, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2013 р.Справа № 922/3294/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Публічне АТ "Харківгаз", м. Харків до Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів в сумі 36 071,28 грн. за участю сторін:

позивача - Юркова Т.С.

відповідача - Ремінний В.І.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2013 року до суду звернулось Публічне акціонерне товариство "Харківгаз" ( надалі - позивач) та просить стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області ( надалі - відповідач) основний борг в розмір 32 983,07 грн., пеню - 2 405,14 грн., 3 % річних - 484,82 грн., інфляційні витрати - 198,25 грн., судовий збір .

В обгрунтування позивних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору № 15 ПГБ23 від 26.10.2012 року.

Відповідачем в судовому засіданні наданий відзив на позов, в якому останній визнає борг.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

26.10.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за № 15 ПГБ- 23/697 на постачання природного газу за регульованим тарифом ( установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів) ( а.с.8-10).

У відповідності до предмету договору позивач зобов*язався постачати природний газ відповідачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб відповідача, а відповідач зобов*язався сплатити позивачу вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених цим договором ( п.1.1 договору). Послуги з постачання газу підтверджується підписаними сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку , визначених у додатку №1 до договору . (п.2.6 договору). У випадку недоплати послуг з постачання газу за розрахунковий період відповідач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим ( п.4.6 договору). У разі порушення відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, із відповідача стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від простроченого платежу ( п.6.2.2 договору).

До договору сторони погодили перелік комерційних вузлів обліку газу та газоспоживаючого обладнання (додаток № 1 до договору а.с.11-14).

Додатком до договору, сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2012 рік, а саме в жовтні - 5 000 куб. м., листопаді - 7 000 куб. м., грудні 8,990 куб. м. всього в !У кв. 2012 року 20,990

Актами приймання - передачі природного газу за листопад 2012 року , жовтень 2012 року, грудень 2012 року позивач підтвердив факт отримання природного газу (а.с.16-17).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов"язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов"язку.

Зобов"язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі викладеного сума основного боргу є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в сумі 32 983,07 грн.

Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (постанови від 24.10.2011 № 25/187, від 07.11.2011 № 5002-2/5109-2010);, сума пені перевірена та підлягає стягненню в розмірі 2 405,14 грн.

Щодо стягнення з відповідача суми 683,07 грн., у тому числі 3% річних - 484,82 грн., інфляційних витрат - 198,25 грн. суд зазначає, що інфляційні збитки за своєю правовою природою є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного сума інфляційних втрат та 3 % річних є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача в сумі 683,07 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підстав викладеного та керуючись ст.1,2,33,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовільнити повному обсязі.

Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Харківській області (м. Харків, вул.Артема,14 рахунок 35218001005149 в ГУ ДКСУ у Харківській області МФО 851011 код ЄДРПОУ 38000054) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківгаз" ( м.Харків, вул. Безлюдівська,1 рахунок 26005124944001 в ПАТ "КБ "Надра" м.Київ, МФО 380764, код 03359500) суму основного боргу 32 983,07 грн., пеню 2 405,14 грн., 3 % річних - 484,82 грн., інфляційні витрати - 198,25 грн., та судовий збір - 1720,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 02.09.2013 р.

Суддя Лаврова Л.С.