Рішення № 33469054, 10.09.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.09.2013 Справа № 905/5319/13

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Поддубній М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля», с. Стоянка, Київська область

до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м.Донецьк

про стягнення заборгованості в розмірі 1462065,22 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 1425228,84 грн., інфляційні витрати в розмірі 3646,67 грн., 3% річних в розмірі 33189,71 грн.,

за участю представників:

від позивача: Лук'янової Л.Л., за довір. від 22.07.2013р.,

від відповідача:. Герасимової Н.О., за довір. від 01.07.2013р.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 1468401,64 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 1425228,84 грн., інфляційні витрати в розмірі 4461,54 грн., 3% річних в розмірі 38711,26 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №587 від 13 березня 2012 року про закупівлю товарів за державні кошти. Зазначив, що відповідачем не сплачена в повному обсязі вартість поставленого товару відповідно до договору. Факт отримання відповідачем товару підтверджується видатковими накладними. З урахуванням часткової сплати сума основного боргу становить 145228,84 грн.

Відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано інфляційні витрати в розмірі 4461,54 грн. та 3% річних в розмірі 38711,26 грн.

Загальна сума заборгованості становить 1468401,64 грн.

15 серпня 2013 року представником відповідача через канцелярію суду наданий відзив на позовну заяву, в якому останній визнав позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1425258,84 грн. в повному обсязі. Заперечував проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, посилаючись на ненадання позивачем повного розрахунку даних сум з урахуванням здійснених платежів.

10 вересня 2013 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних, в якій останній просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1425228,84 грн., 3% річних в розмірі 33189,71 грн., інфляційні витрати в розмірі 3646,67 грн.

Відповідно до приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Підстави для неприйняття заяви про зменшення позовних вимог у суду відсутні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив задовольнити позовні вимоги з урахуванням зменшення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги визнав частково в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1425258,84 грн., заперечував проти задоволення іншої частини позовних вимог.

Приписами статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Підстави для неприйняття визнання позову в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1425228,84 грн. відповідачем у суду відсутні.

Представникам сторін у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 78 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

13 березня 2012 року між Державним підприємством «Донецька вугільна енергетична компанія» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» (Постачальник) укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 587 (надалі по тексту - договір), за умовами якого, Постачальник зобов'язується поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору, а Покупець - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1 договору).

Умовами договору сторони визначили предмет договору, ціну товару, порядок здійснення оплати, поставку товарів, права та обов'язки сторін, відповідальність сторін та строк дії договору.

Договір підписано обома сторонами, доказів відмови від договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, за висновками суду вказаний договір є чинним.

Відповідно до пункту 1.2 договору найменування (номенклатура, асортимент) товару: ролики, ролікоопори. Кількість товарів за цим договором становить 46000 штук. Більш детальніша інформація щодо товару міститься у Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно із пунктом 3.1 договору ціна (сума) цього договору становить 15824900,00 грн. (п'ятнадцять мільйонів вісімсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот гривень 00 копійок) у тому числі ПДВ (20%) - 2637483,33 грн. (два мільйони шістсот тридцять сім тисяч чотириста вісімдесят три гривні 33 копійки).

Пунктом 4.1 договору встановлено, що розрахунки проводяться шляхом: оплата Покупцем товару після підписання сторонами Акту приймання-передачі товару на протязі 60 календарних днів після одержання товару у вказаному місці призначення.

До рахунку додається: Акт приймання-передачі товару, підписаний двома сторонами (пункт 4.2 договору).

Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DDP (склад Вантажоодержувача) за правилами ІНКОТЕРМС-2000 зі змінами.

Згідно із пунктом 5.4 договору датою поставки товару вважається дата, яка вказана Покупцем на товаросупроводжувальних документах, наданих Постачальником, при прийманні товару.

Пунктом 5.7 договору встановлено, що строк (термін) поставки (передачі) товарів: на протязі 10 календарних днів з моменту одержання замовлення від Покупця.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що замовлення на поставку товару не надавались, але товар був прийнятий без будь-яких заперечень.

У наявній в матеріалах справи Специфікації до договору міститься інформація про найменування, кількість товару з зазначенням його вартості, умови поставки та розрахунків, строк поставки, яка підписана сторонами без заперечень та скріплена печатками підприємств (а.с.39).

Позивачем були складені рахунки-фактури на оплату товару №23 від 02 липня 2012 року на суму 382589,41 грн., №25 від 10 липня 2012 року на суму 154087,60 грн., №29 від 19 липня 2012 року на суму 347646,60 грн., №30 від 24 липня 2012 року на суму 102249,00 грн., №42 від 05 вересня 2012 року на суму 179116,27 грн., №49 від 01 жовтня 2012 року на суму 374126,52 грн., №50 від 02 жовтня 2012 року на суму 225204,95 грн. на загальну суму 1765020,35 грн. (а.с.47-53).

На виконання умов договору, позивачем поставлений товар, що підтверджується актами прийому-передачі товару на загальну суму 1765050,35 грн., які містяться в матеріалах справи (а.с.40-46).

Також, поставка позивачем товару підтверджується видатковими накладними №37 від 01 жовтня 2012 року на суму 374126,52 грн., №32 від 05 вересня 2012 року на суму 179116,27 грн., №20 від 10 липня 2012 року на суму 154087,60 грн., №38 від 02 жовтня 2012 року на суму 225204,95 грн., №22 від 24 липня 2012 року на суму 102249,00 грн., №18 від 02 липня 2012 року на суму 382589,41 грн.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, в даному випадку, видаткові накладні є первинними обліковими документами в розумінні вищезазначеного Закону та підписання покупцем видаткових накладних підтверджує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, а тому є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриману продукцію.

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписами особи, відповідальної за отримання товарно-матеріальних цінностей, а саме, Кошкарова А.О., який діяв на підставі довіреностей №2593 від 01 жовтня 2012 року, №2315 від 04 вересня 2012 року, №1780 від 10 липня 2012 року, №1935 від 24 липня 2012 року (а.с.68,73,78,86).

Також, в матеріалах справи містяться податкові накладні та товарно-транспортні накладні, якими підтверджується факт здійснення господарських операцій між сторонами.

Відповідачем частково здійснена оплата за отриманий товар в розмірі 339791,51 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с.54-57).

Представник відповідача у судовому засіданні не заперечував проти факту отримання товару, суму основного боргу в розмірі 1425228,84 грн. визнав в повному обсязі, про що зазначив у відзиві на позовну заяву, який міститься в матеріалах справи (а.с.62).

Відповідач отримав товар, але у визначений у договорі строк за нього в повному обсязі не сплатив, своїх договірних зобов'язань перед позивачем не виконав, чим порушив умови договору.

На адресу відповідача був надісланий лист з вимогою про сплату заборгованості в розмірі 1425228,84 грн., що підтверджується фіскальним чеком та повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.58,59)

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи доведений факт отримання відповідачем товару та не сплати в повному обсязі відповідно до накладних у встановлені договором терміни. Суд вважає, що позовні вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 1425228,84 грн. підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 33189,71 грн. та інфляційних витрат в розмірі 3646,67 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних за періоди з 02 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 82589,41 грн., з 18 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 347646,60 грн., з 10 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 114296,09 грн., з 05 листопада 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 179116,27 грн., з 01 грудня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 374126,52 грн., суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки та невірно вказані по окремим накладним періоди нарахування. За розрахунком суду розмір 3% річних за вищевказані періоди становить 23349,50 грн.

Також, перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних за періоди з 24 вересня 2012 року по 24 вересня 2013 року на суму заборгованості 102249,00 грн. та з 01 грудня 2012 року по 01 грудня 2013 року на суму заборгованості 225204,95 грн., суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки та невірно вказані періоди нарахування. Судом береться кінцева дата розрахунку - день прийняття судового рішення по справі, а тому розмір 3% річних за вказані періоди становить 8211,21 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних становить 31560,71 грн.

Згідно із рекомендаціями Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунок інфляційних витрат в розмірі 3646,67 грн., суд визнає його невірним, оскільки позивачем допущені арифметичні помилки та невірно вказані по окремим накладним періоди нарахування, за розрахунком суду розмір інфляційних витрат становить 3643,16 грн., а саме: за періоди з 02 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 82589,41 грн. - 247,60 грн., з 18 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 347646,60 грн. - 693,90 грн., з 24 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 102249,00 грн. - 204,09 грн., з 01 грудня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 225204,95 грн. - 675,39 грн., з 10 вересня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 114296,09 грн. - 342,66 грн., з 05 листопада 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 179116,27 грн. - 357,52 грн., з 01 грудня 2012 року по 04 липня 2013 року на суму заборгованості 374126,52 грн. - 1122,00 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Також, відповідно до частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України в разі визнання відповідачем позовних вимог господарський суд приймає рішення про задоволення позову.

У відповідності до статті 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про стягнення заборгованості в розмірі 1462065,22 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 1425228,84 грн., інфляційні витрати в розмірі 3646,67 грн., 3% річних в розмірі 33189,71 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Стоянка, 21- км Житомирського шляху, код ЄДРПОУ 24887568) суму основного боргу в розмірі 1425228 (один мільйон чотириста двадцять п'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн., 84 коп., 3% річних в розмірі 31560 (тридцять одну тисячу п'ятсот шістдесят) грн., 71 коп., інфляційні витрати в розмірі 3643 (три тисячі шістсот сорок три) грн., 16 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (83001, м.Донецьк, вул. Артема, 63, код ЄДРПОУ 33161769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Трансвугілля» (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Стоянка, 21- км Житомирського шляху, код ЄДРПОУ 24887568) витрати по сплаті судового збору у розмірі 29208 (двадцять дев'ять тисяч двісті вісім) грн., 65 коп.

У судовому засіданні 10 вересня 2013 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 16 вересня 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява