Постанова № 33468781, 21.08.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2013 р.

Справа № 815/3272/13-а

Категорія: 8.2.1

Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:/P>

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

секретаря Загоруйко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Сіолл» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного виробничо-комерційного підприємства «Сіолл» до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

23.04.2013р. приватне виробничо-комерційне підприємство «Сіолл» (надалі - ПВКП «Сіолл») звернулося до суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки ПВКП «Сіолл», наслідком якої стало складання акту від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062; визнання протиправними дій щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків щодо безтоварності угод, укладених між ПВКП «Сіолл» та ПП «Гамма Плюс» при придбанні товарів, за яким був сформований податковий кредит з ПДВ за вересень 2012 року у сумі 2367563грн.; визнання протиправними дій щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків про безтоварність угод, укладених між ПВКП «Сіолл» та ПП «Гамма Плюс» при придбанні товарів, що призвело до заниження ПВКП «Сіолл» податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в сумі 2485941грн.; визнання протиправними дій щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків про встановлення понадлімітних залишків готівки в касі ПВКП «Сіолл» на загальну суму 18500256грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 26.06.2013р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 05.03.2013р. до 26.03.2013р. відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України на підставі постанови слідчого ОВС СУ ДПС в Одеській області від 13.02.2013 року №1222/11/08-004 про призначення перевірки (ревізії) /т.5 а.с.8-9/, наказів Білгород-Дністровської ОДПІ про проведення документальної перевірки ПВК «Сіолл» від 01.03.2013 року №161 /т.5 а.с.10/, про продовження терміну проведення документальної виїзної позапланової перевірки ПКВП «Сіолл» від 18.03.2013 року №199 /т.5 а.с.13/, направлення на перевірку від 05.03.2013 року №168/22, виданого Білгород-Дністровською ОДПІ /т.5 а.с.11-12/ відповідачем було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої було складено акт від 02.04.2013р. №815/22-118/26457062. /т.1 а.с.15-90/

Перевіркою встановлено порушення позивачем: п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.85.2 ст.85, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 2485941грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року - в сумі 2485941грн.; п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 2367563грн., в тому числі за вересень 2012 року в сумі 2367563грн.; пп.5.2. п.5, п.2.3. глави 2, пп. 2.8. п. 2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні від 15.12.2004 року №637, внаслідок чого встановлено понадлімітні залишки готівки в касі підприємства на загальну суму 18500256грн.

Судова колегія частково не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, ст.75 ПК України передбачає, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.P>

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.ст. 78, 79 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Отже, враховуючи наявність постанови слідчого про призначення перевірки, наказу про проведення позапланової документальної перевірки ПКВП «Сіолл», направлення на перевірку, повідомлення про проведення перевірки директора підприємства, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про правомірність дій відповідача щодо проведення позапланової перевірки ПВКП «Сіолл».

Разом з тим, актом перевірки також встановлено порушення позивачем п.138.2, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.85.2 ст.85, п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в сумі 2485941грн.; п.44.1 ст.444, п.198.6, ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2012 року у сумі 2367563грн.

Податкова дійшла до висновку про безтоварність господарських операцій, що відбувались між ПВКП «Сіолл» та ПП «Гамма Плюс» по купівлі-продажу соняшникової олії, на підставі акту від 15.01.2013 року №174/22-5/30047509 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ПП «Гамма Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період вересень, жовтень 2012 року».

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що наданими позивачем суду документами, не підтверджуються реальний характер здійснення господарських операцій з ПП «Гамма Плюс», що не створює правового підґрунтя для покриття ним власних збитків від окремих господарських операцій за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом, покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Одночасно, пунктом 36.5 ст. 36 ПК України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Підстави для виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит, порядок його формування, а також порядок виникнення від'ємного значення, визначено ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

За умови відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України при формуванні податкового кредиту останній має право на податковий кредит, на який зменшується податкове зобов'язання звітного періоду за правилом п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.200.1 ст.200 ПК України.

Судом не встановлено фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло його права на податковий кредит. Натомість встановлено, що податкові накладні видані особою, яка, на час їх видачі, була зареєстрована платниками податку на додану вартість та дієздатною юридичною особою.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковим органом не наведено доводів та доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентом певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Доводи податкового органу щодо нікчемності вчинених позивачем господарських зобов'язань є необґрунтованими, оскільки для цього необхідно встановити наявність у платника податку при вчинені таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави і суспільства. Про наявність такої мети у платника податку (покупця) не можуть свідчили лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування постачальниками товару.

Водночас, судом апеляційної інстанції досліджені наявні первинні документи та встановлено реальність господарських операцій з вказаним контрагентом та дотримання позивачем спеціальних вимог законодавства щодо документального підтвердження сум податкового кредиту. Реальність спірних господарських операцій підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором, податковими та видатковими, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями на оплату товару.

При цьому, придбання продукції здійснювалось позивачем у межах його господарської діяльності.

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

При цьому слід звернути увагу на те, що наявність окремих недоліків у складенні первинних документів у разі, якщо вони не перешкоджають ідентифікації учасників операції та встановленню її змісту, не може бути підставою для висновку про недійсність таких документів.

Так само де яка відсутність або неузгодженість товарно-транспортних накладних, подорожніх листів не є беззаперечним доказом безтоварності операцій з поставки товарів. Адже товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а відтак визначає взаємовідносини по виконанню перевезення вантажів для обліку транспортної роботи.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає правомірним формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податкового кредиту з податку на додану вартість по господарських операціях з ПП «Гамма Плюс», у зв'язку з чим вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіркою також встановлено, що підприємство ПВКП «Сіолл» в порушення пп. 5.2 п. 5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, невірно встановило ліміт залишку готівки в касі, а саме встановлено ліміт каси на 4 квартал 2012 року у сумі 3000000грн., однак в результаті перерахунку розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, ліміт каси на 4 квартал 2012 року, на думку податкової, повинен становити 423560грн. Відповідно до п. 2.3 вказаного положення гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами не повинна перевищувати 10000грн.. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. У разі здійснення підприємством готівкових розрахунків з іншим підприємством (підприємцем) понад 10000грн., кошти у розмірі перевищення вказаної суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки в день здійснення такої операції з наступним порівнянням отриманої розрахункової суми із затвердженим лімітом каси. Згідно з п. 7.26 глави 7 Положення якщо готівкові розрахунки підприємства (підприємців) перевищують установлену граничну суму, то надлишкова їх сума додається розрахунково до фактичних залишків готівки в касі платника готівки одноразово (того самого дня, в який було здійснено цю операцію), а одержана сума порівнюється із затвердженим лімітом каси. В ході перевірки встановлено недотримання граничної суми готівкових розрахунків одного підприємства з іншим підприємством протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами, в результаті чого в порушення п. 2.3., п. 2.8 Положення встановлено понадлімітні залишки готівки в касі підприємства на загальну суму 18500256грн.

Разом з тим, пунктом 2.7 Положення №637 визначено, що виходячи з потреби прискорення обігу готівкових коштів і своєчасного їх надходження до кас банків для підприємств, що здійснюють операції з готівкою в національній валюті, установлюються ліміт каси та строки здавання готівкової виручки (готівки) відповідно до вимог глави 5 цього Положення.

Відповідно до абзаців 1 та 2 пункту 5.2 цього Положення установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

У судовому процесі встановлено, що наказом №3 від 30.06.2012 року позивачем був встановлений ліміт залишку готівки в касі у сумі 2000000грн. (т.1 а.с.12), а у подальшому наказом від 30.09.2012 року №15 вказаний ліміт був встановлений у розмірі 3000000грн. (т.1 а.с.12а).

Пунктом 5.4 визначені критерії та порядок визначення ліміту каси.

Так, абзацами 1-4 цього пункту визначено, що кожне підприємство визначає ліміт каси з урахуванням режиму і специфіки його роботи, віддаленості від банку, обсягу касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, установлених строків здавання готівки, тривалості операційного часу банку, наявності домовленості підприємства з банком на інкасацію тощо: для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк щодня (у день її надходження до каси) або наступного дня від дня її надходження до каси, - у розмірах, що потрібні для забезпечення їх роботи на початку робочого дня, але не більше розміру середньоденного надходження готівки до каси (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, які мають строк здавання готівкової виручки (готівки) в банк, передбачений підпунктом "в" пункту 5.1 цієї глави, - у розмірах, що залежать від установлених строків здавання готівкової виручки (готівки) та її суми, але не більше п'ятикратного розміру середньоденних надходжень готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти); для підприємств, ліміти каси яким установлюються згідно з фактичними витратами готівки (крім виплат, пов'язаних з оплатою праці, стипендій, пенсій, дивідендів), - не більше розміру середньоденної видачі готівки (за три будь-які місяці поспіль з останніх дванадцяти).

При цьому, абзацом 6 встановлено, що вищезазначені вимоги цього пункту не поширюються на небанківські фінансові установи та операторів поштового зв'язку. Небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку самостійно визначають порядок розрахунку ліміту каси з урахуванням особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки тощо і на підставі зазначеного встановлюють розмір ліміту каси. Таблицю "Касові обороти", зазначену в додатку 8 до цього Положення, небанківські фінансові установи та оператори поштового зв'язку не заповнюють.

Отже, при визначенні ліміту каси, небанківські фінансові установи мають виходити з критеріїв особливостей діяльності та режиму роботи цих установ, а також обсягу готівкових надходжень (видатків), строків здавання готівки.

При застосуванні штрафних (фінансових) санкцій до позивача, ДПІ не було враховано ліміт каси, який встановлений наказами позивача №3 від 30.06.2012 року у сумі 2000000грн.; від 30.09.2012 року №15 у сумі 3000000грн. При цьому, податковий орган послався на те, що ліміт готівки в касі має розраховуватись на основі готівкових розрахунків не врахувавши норми абзацу 6 пункту 5.4 Положення №637 щодо специфіки встановлення ліміту каси для небанківських фінансових установ.

Але, правомірність встановлення ліміту готівки та відповідність критеріїв, якими позивач керувався при визначенні цієї суми ліміту, нормам Положення № 637 мало бути в повному обсязі перевірене податковою при перевірці.

Ці обставини відповідно до частини 1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу за перевищення ліміту каси.

Перевіривши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що податковою не встановлені обставини щодо критеріїв (вихідних даних, взятих до розрахунку ліміту готівки), не враховані режим і специфіка роботи позивача, обсяг касових оборотів (надходжень і видатків) за всіма рахунками, тощо, що унеможливлює висновок про недотримання позивачем вимог п.2.3 глави 2 п.п.2.8 п.2 та п.п.5.2 п.5 Положення №637.

Згідно зі статтею 159 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Керуючись, ст.ст.198, 202, 205, 207 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виробничо-комерційного підприємства «Сіолл» задовольнити частково, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2013 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов приватного виробничо-комерційного підприємства «Сіолл» задовольнити частково, визнати протиправними дії Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків щодо безтоварності угод, укладених між ПВКП «Сіолл» та ПП «Гамма Плюс» при придбанні товарів, за яким був сформований податковий кредит з ПДВ за вересень 2012 року у сумі 2367563грн.; визнати протиправними дії Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків про безтоварність угод, укладених між ПВКП «Сіолл» та ПП «Гамма Плюс» при придбанні товарів, що призвело до заниження ПВКП «Сіолл» податку на прибуток за 3 квартал 2012 року в сумі 2485941грн.; визнати протиправними дії Білгород-Дністровської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби щодо включення до акту перевірки від 02.04.2013 року №815/22-118/26457062 висновків про встановлення понадлімітних залишків готівки в касі ПВКП «Сіолл» на загальну суму 18500256грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: