Ухвала суду № 33467604, 23.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 р.Справа № 816/423/13-а

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 816/423/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Ендейвер», звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби № 0000082301 від 18.01.13 р. в частині збільшення грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 272415,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 68103,75 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 816/423/13-а позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 816/423/13-а та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач письмові заперечення на апеляційну скаргу не подав.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 25/22.2/37306380 від 08.01.13 р. планової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.09.10 р. по 30.09.12 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.6 ст. 198, п. 201.12 ст. 201 ПК України, «Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1492 від 25.11.11 р., які спричинили заниження ПДВ за лютий 2012 р. в сумі 6820,0 грн., за березень 2012 р. в сумі 77204,0 грн., за липень 2012 р. в сумі 97834,0 грн., за серпень 2012 р. в сумі 60427,0 грн., за вересень 2012 р. в сумі 30214,0 грн. (том І а.с. 25-65).

Виявлені порушення в частині, що оскаржені позивачем, відповідач пов'язує з тим, що ввезене на територію України позивачем на підставі ВМД № 806000011/2012/350015 від 19.01.12 р., № 806020000/2012/006693 від 11.07.12 р. та № 806020000/2012/007504 від 07.08.12 р. орендоване обладнання не обліковується на балансі підприємства, а лише отримане у тимчасове користування та відсутні ВМД, оформлені відповідно вимог чинного законодавства. Дані висновки ґрунтуються на тому, що при митному оформленні товарів ТОВ «Ендейвер» оформив тимчасові ВМД, які в порушення приписів ст. 82 та ст. 260 Митного кодексу України не були переоформлені останнім на митниці і не заповнювалися у звичайному порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції навів зміст ст. 188, ст. 74 Митного кодексу України, де вказано, що імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень; імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України. Також був наведений зміст ст. 185 ПК України, яка передбачає, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України; з метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно п. 198.1 «г» ст. 198, п. 187.8 ст. 187, п. 198.2 ст. 198 ПК України право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення; для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Також судом першої інстанції наведений зміст п. 201.12 ст. 201 ПК України, в якому вказано, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Судом першої інстанції були досліджені укладені позивачем зовнішньоекономічні контракт з ТОВ «Ендейвер» (Російська Федерація) № RU-001 від 01.12.11 р., предметом якого поставка орендованого устаткування ГТИ «Геотест-5», та з Prime Endevour Limited (Кіпр) № PE-EUA-001LA від 18.06.12 р., предметом якого є поставка орендованого устаткування: гідравлічний яс подвійної дії, тип Super-R R 6 1/2 та гідравлічний яс подвійної дії, тип Hydra-Jar 6 Ѕ., телеметрична система «ENDV Direct 178» (Комплект) MWD System «ENDV Direct 178» (Set), що підтверджується залученими до матеріалів справи ВМД № 806000011/2012/350015 від 19.01.12 р., № 806020000/2012/006693 від 11.07.12 р. та № 806020000/2012/007504 від 07.08.12 р., № 806020000/2012/007504 від 07.08.12 р. /том 1 а.с. 85-96, 107-114, 118-120/.

Згідно додатку № 1 до договору оренди обладнання № RU-001 від 01.12.11 р. і актів прийому-передачі послуг загальна вартість отриманих послуг оренди становить 1230563,4 грн. При цьому ПДВ в розмірі 83940,0 грн. сплачений митним органам за тимчасово імпортоване обладнання, задекларована в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації з ПДВ за січень 2012 р. За договором оренди № PE-EUA-001LA від 18.06.12 р. та актів підтвердження використання обладнання загальна вартість оренди становить 38366,5 грн. Сума ПДВ, сплачена митним органам в розмірі 97834,0 грн., задекларована в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації з ПДВ за липень 2012 р. По частині поставленого орендованого обладнання оплата не проводилася, а ПДВ сплачений окремими частками митним органам на загальну суму 90641,0 грн. та задекларований в складі податкового кредиту по рядку 12 декларації за серпень 2012 р. в розмірі 60427,0 грн. та за вересень 2012 р. в розмірі 30214,0 грн.

За даними бухгалтерського обліку підприємства позивача на момент проведення перевірки орендоване обладнання обліковувалось на позабалансовому рахунку підприємства № 1 «Облік орендованих основних засобів». ПДВ на загальну суму 272415,0 грн., нарахований на суму вартості орендованого обладнання, яке було визначено у ВМД, сплачений до митниці.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції процитував зміст ст. 82 Митного кодексу України, яка передбачала, що якщо декларант з поважних причин, перелік яких визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, не може здійснити у повному обсязі декларування товарів і транспортних засобів, які ввозяться на митну територію України, безпосередньо під час переміщення їх через митний кордон України (крім товарів, які переміщуються транзитом через територію України), такі товари можуть бути випущені у вільний обіг у спрощеному порядку після подання митному органу тимчасової чи неповної декларації та під зобов'язання про подання митної декларації, заповненої у звичайному порядку не пізніше ніж через 30 днів з дня випуску товарів у вільний обіг. Рішення про можливість випуску товарів у вільний обіг з наступним оформленням митних документів у повному обсязі приймається митним органом виходячи з обставин переміщення таких товарів через митний кордон України, характеристики підприємства, установи, організації та за умови сплати належних податків і зборів у повному обсязі. Згідно ст. 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

В ст. 103 Митного кодексу України встановлено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. Відповідно ч. 2 ст. 106 вказаного Кодексу у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожний повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3 відсотки суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Як вказано в постанові суду, судом першої інстанції було з'ясовано, що митне оформлення ввезеного позивачем на територію України орендованого обладнання (станція ГТИ «Геотест-5», гідравлічний яс подвійної дії, телеметричні системи) здійснювалось останнім відповідно Митного кодексу України, а також відповідно наказу Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 р. «Про затвердження Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин). Відповідно Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.97 р., правила заповнення граф ВМД, викладені у главі «Заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що ввозяться (ввезені) на митну територію України», застосовуються при декларуванні товарів у митні режими, зокрема, імпорту, тимчасового ввезення. У першому підрозділі зазначається 2-значний літерний код напрямку переміщення товарів «ІМ» - увезення в Україну. У другому підрозділі зазначається код митного режиму відповідно до Класифікатора митних режимів, що затверджується Держмитслужбою. У третьому підрозділі зазначається літерний код типу декларації згідно з Класифікатором типів декларацій, що затверджується Держмитслужбою. Згідно Класифікатора типів декларацій, затвердженого наказом Державної митної служби України № 107 від 15.02.11 р. «Про затвердження відомчих класифікаторів з питань митної статистики, які використовуються в процесі оформлення митних декларацій, і порядку їх ведення» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), за умови ввезення товару в митному режимі «Імпорт» при оформленні тимчасової декларації ВМД має тип - ІМ40ТД, а при ввезенні товару в митному режимі - «Тимчасове ввезення», тип ВМД- ІМ31, ІМ31Г, ІМ31КО.

Інструкцією «Про порядок заповнення вантажної митної декларації» також встановлено, що Графа D/J «Відмітки митного органу відправлення/призначення» заповнюється посадовою особою митного органу в усіх аркушах ВМД форми МД-2. При декларуванні за періодичною митною (у тому числі товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування), тимчасовою (в т.ч. товарів, що переміщуються стаціонарними засобами транспортування), неповною деклараціями зазначається гранична дата подання ВМД, заповненої у звичайному порядку відповідно зобов'язання, наданого підприємством (Розділ «Заповнення граф ВМД при декларуванні товарів, що переміщуються митною територією України транзитом» Інструкції).

Дослідивши вантажні митні декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.12 р., № 806020000/2012/006693 від 11.07.12 р. та № 806020000/2012/007504 від 07.08.12 р., суд першої інстанції дійшов до висновку, що вони заповнені у звичайному порядку та не являються тимчасовими, оскільки у графі 1 вказаних ВМД відсутня позначка «ТД», а також відсутній запис посадової особи митного органу щодо граничної дати подання ВМД, заповненої у звичайному порядку відповідно до зобов'язання, наданого підприємством, а тому ці ВМД є документами, що відповідно ПК України посвідчують право на віднесення позивачем до податкового кредиту суми ПДВ у загальному розмірі 272415,0 грн.

Дані висновки також підтверджуються листом Полтавської митниці Державної митної служби України вих. № 19/21-1083 від 28.02.13 р. (том 2 а.с. 18-19), де зазначено, що митні декларації № 806000011/2012/350015 від 19.01.12 р., № 806020000/2012/006693 від 11.07.12 р. та № 806020000/2012/007504 від 07.08.12 р. були оформлені ТОВ «Ендейвер» в режимі тимчасового ввезення «ІМ-31», є заповненими у звичайному порядку та не являються тимчасовими, неповними, попередніми чи періодичними. На даний час тимчасово ввезене обладнання знаходиться на митній території України, строк тимчасового ввезення продовжений у встановленому порядку із стягненням митних платежів в розмірі, встановленому ст. 106 Митного кодексу України, про що складені відповідні аркуші коригування до митних декларацій.

Судом першої інстанції були визнані безпідставними доводи відповідача про неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 272415,0 грн. у зв'язку з тим, що ввезене обладнання не є придбаним, а лише отримане у користування на підставі контрактів з оренди, оскільки з огляду на положення Митного та Податкового кодексів України ввезення товарів на митну територію України на підставі договорів оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

За таких підстав суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень податкового законодавства і правомірність формування податкового кредиту в сумі 272415,0 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.13 р. по справі № 816/423/13-а прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 816/423/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2013р. по справі № 816/423/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ендейвер» до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська