Ухвала суду № 33465953, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/22443/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкова інспекція в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року у справі за позовом Білоцерківської об'єднаної державної податкова інспекція в Київській області до Приватного підприємства "ВКФ "Євро-Альянс", Приватного підприємства "Альянс-БВС" про стягнення коштів за нікчемним правочином, -

ВСТАНОВИЛА

Білоцерківська об'єднана державна податкова інспекція Київської області (далі - Білоцерківська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Приватного підприємства "ВКФ "Євро-Альянс" (далі - ПП "ВКФ "Євро-Альянс") та Приватного підприємства "Альянс-БВС" (далі - ПП "Альянс-БВС") в якому просить стягнути кошти за нікчемним правочином.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року у задоволенні позову Білоцерківській ОДПІ відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року апеляційну скаргу Білоцерківської ОДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Білоцерківська ОДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Білоцерківською ОДПІ у листопаді 2010 року проведено планову виїзну перевірку ПП "ВКФ "Євро-Альянс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.05.2003 року по 30.06.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 30.11.2010 року №3937/23-2/32456418/243.

В акті перевірки встановлено що 26.06.2008 року між відповідачами була проведена операція по реалізації органічної речовини толуїнлендїїзоціанату марки TDI 80/20 та полеол на загальну суму 116585,00 грн.

Підставою звернення позивача до суду є висновок про нікчемність правочинів між відповідачами та стягнення грошових коштів за нікчемною угодою.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 26.06.2008 року між ПП ВКФ «Євро-Альянс» та ПП «Альянс-БСВ» була проведена операція по реалізації органічної речовини толуїнлендіізоціанату марки TDI 80/20 в кількості 4, 369 т. та полеол в кількості 0,462 т. на загальну суму 116585,00 грн. Сума податку на додану вартість у розмірі 19430,88 грн. відображена ПП "ВКФ "Євро-Альянс" у реєстрі виданих податкових накладних та включена до складу податкового зобов'язання за червень 2008 року.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що матеріалами справи підтверджено взаємовідносини відповідачів з приводу поставки товарів хімічної продукції, а позивачем не доведено, що господарська операція є фіктивною чи безтоварною, не надано доказів щодо наявності у сторін умислу, направленого на незаконне заволодіння державним майном.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачами фактично виконано угоду в червні-липні 2008 року, а позов пред'явлено позивачем 13.01.2010 року. Тобто за будь-яких обставин строки, що передбачені ст. 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно-господарських санкцій, сплинули.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вимоги податкового органу про стягнення коштів, отриманих за нікчемною угодою, задоволенню не підлягають.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог Білоцерківської ОДПІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції в Київській області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко