Ухвала суду № 33465945, 22.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/46843/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Рибченка А. О., Степашка О. І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясний дім "Софія" до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "М'ясний дім "Софія" (далі - ТОВ "М'ясний дім "Софія") звернулось до суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі - Іванківська МДПІ) в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позов ТОВ "М'ясний дім "Софія" задоволено частково. Скасоване податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001242300/0. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року апеляційну скаргу Іванківської МДПІ залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року - без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції Іванківська МДПІ подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "М'ясний дім "Софія" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

У червні 2010 року Іванківською МДПІ проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.10.2007 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.10.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт від 18.06.2010 року №841/23/34842624.

На підставі акту перевірки Іванківською МДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001242300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 75228,00 грн., з яких; 0,00 грн. за основним платежем; 75228,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та від 02.07.2010 року №0001252300/0, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 16347,00 грн., з яких 10898,00 грн. за основним платежем; 5449,00 грн. за штрафними санкціями.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001242300/0, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Згідно акту перевірки податковим органом виявлено розбіжності на суму 1580080,00 грн. між сумою валового доходу згідно з даними податної декларацій позивача з податку на прибуток, з одного боку та обсягом оподатковуваних операцій згідно з даними податкових декларацій з податку на додану вартість та реєстрів виданих податкових накладних. Перевіркою встановлено факт завищення задекларованих показників убутку балансової вартості товарних запасів у 2009 році на суму 826811,00 грн. за рахунок включення до складу валових витрат балансової вартості товарів, придбаних позивачем у 2008 року під час перебування на спрощеній системі оподаткування. Податкове зобов'язання з податку на прибуток визначене податковим органом на підставі п.п 17.1.3 п. 17,1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами» лише в частині застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій за відсутності заборгованості за основним платежем (недоїмки).

Згідно з підпунктом «б» п.п 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що у позивача відсутня податкова заборгованість з податку на прибуток, відповідно до спірного податкового повідомлення рішення «за основним платежем». Крім того, ніяких податкових зобов'язань з податку на прибуток, які б не були сплачені, позивач не декларував, а податковий орган ніяких повідомлень-рішень з приводу визначення податкового зобов'язання - недоїмки за основним платежем, не приймав.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що відсутні підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача згідно з п.п 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001.242300/0 є протиправним.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.07.2010 року №0001252300/0, суди попередніх інстанцій зазначили наступне.

Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Згідно з п.п 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Відповідно до п.п 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.2.8 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач не відобразив у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року операції з продажу товарів ТОВ «Мясо Віта» та ТОВ «Проскурів-Агро», що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 10989,00 грн.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення від 02.07.2010 №0001252300/0 є безпідставними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ТОВ "М'ясний дім "Софія".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович А. О. Рибченко О. І. Степашко