Ухвала суду № 33465919, 08.08.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" серпня 2013 р. м. Київ К/9991/94883/11, № К/9991/3147/12

№ К/9991/94883/11, № К/9991/3147/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Костенка М.І., Рибченка А.О., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігра» та Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011

у справі № 2а-8713/10/1570 Одеського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігра»

до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011, позов задоволено частково: скасовано рішення ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 11.03.2010 № 0000452370 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 731700,00 грн.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.

Відповідач у своїй касаційні скарзі просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

При цьому, сторони не скористалися своїм процесуальним правом надати заперечення проти касаційної скарги іншої сторони.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у сумі 910745,00 грн. згідно з рішенням від 11.03.2010 № 0000452370, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 25.02.2010 № 1481/23-04/34800118, про порушення суб'єктом господарювання пункту 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), яке полягало у здійсненні розрахунків за надані послуги у сфері грального бізнесу без проведення розрахункових операцій через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій та здійснення розрахункової операції без видачі розрахункового документу (розрахунки проводилися через гральні автомати, що не обладнані фіскальною пам'яттю).

Статтею 17 Закону України № 265/95-ВР встановлена відповідальність суб'єктів господарювання за недотримання порядку використання реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО).

Пунктом 1 частини 2 додатка до постанови Кабінету Міністрів України «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 № 121 встановлено, що до 31.12.2006 всі гральні автомати повинні бути переведені в режим застосування РРО (обладнані фіскальною пам'яттю).

У зв'язку з цим з 01.01.2007 у суб'єктів господарювання, що надають послуги у сфері грального бізнесу, виникає обов'язок застосовувати гральні автомати, що виконують фіскальні функції.

Невиконання цього обов'язку може бути підставою для накладення на суб'єкта господарювання штрафу, передбаченого статтею 17 Закону № 265/95-ВР.

За своєю правовою природою зазначені штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями (стаття 238 Господарського кодексу України).

Відповідно до вимог статті 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування адміністративно-господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. У силу частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Вважається, що застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

Таким чином, вина суб'єкта господарювання у недотриманні вимог щодо використання гральних автоматів, які виконують фіскальні функції, може бути наявна лише в тому випадку, коли існувала об'єктивна можливість ужити всіх заходів для забезпечення використання таких пристроїв.

Згідно зі статтею 12 Закону України № 265/95-ВР на території України дозволяється реалізовувати та застосовувати лише ті реєстратори розрахункових операцій вітчизняного та іноземного виробництва, які включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та конструкція і програмне забезпечення яких відповідає конструкторсько-технологічній та програмній документації виробника.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 07.02.2001 № 121 на Міністерство промислової політики України було покладено обов'язок забезпечити організацію розроблення автоматів з продажу товарів (послуг), які відповідатимуть необхідним вимогам, а також запам'ятовуючих пристроїв (фіскальної пам'яті) для оснащення автоматів, що вже діють.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.07.2008 № 430 «Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій у новій редакції» до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій було включено комп'ютерно-касову систему «Фіскал», яка призначена для фіскалізації гральних автоматів.

Отже, до вказаної дати у Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій України не було РРО, який би забезпечував технічну можливість виконувати фіскальні функції гральним автоматом, а у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання приписів Закону України № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, оснащених фіскальною функцією.

За таких обставин до вказаної дати у суб'єктів господарювання була відсутня об'єктивна можливість дотримання вимог Закону № 265/95-ВР у частині використання гральних автоматів, які переведені у фіскальний режим роботи. Тому притягнення до відповідальності за використання гральних автоматів, у яких не реалізовані фіскальні функції, можливе лише з моменту включення до Державного реєстру комп'ютерно-касової системи «Фіскал», тобто з 01.07.2008.

Таким чином, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про наявність порушення з боку позивача норм пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР.

Правильним є і висновок судів попередніх інстанцій щодо строку застосування адміністративно-господарських санкцій з рішенням від 11.03.2010 № 0000452370.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України (у редакції до внесення змін Законом України від 02.12.2010 № 2756-VI) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на те, що порушення норм пункту 1 ст.3 Закону № 265/95-ВР, за які позивач притягнутий до відповідальності, вчинені ним з 21.05.2007 по 12.06.2009, суди попередніх інстанцій правильно визнали неправомірним застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 731700,00 грн., що відповідає п'ятикратному розміру розрахункових операцій, здійснених без застосування РРО, переведеного у фіскальний режим роботи, з 21.05.2007 по 22.12.2008 (146340,00 грн.). як застосованих поза межами присічного річного строку.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ігра» та Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12.04.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: М.І. Костенко А.О. Рибченко