Ухвала суду № 33465458, 09.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р.Справа № 2а-14491/12/2070

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-14491/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афаліна»

до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «АФАЛІНА», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення Західної МДПІ м. Харкова Харківської області Державної податкової служби № 00011722330 від 13.12.12 р. про збільшення зобов'язання по ПДВ в сумі 822434,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 343477,0 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.13 р. по справі № 2а-14491/12/2070 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.13 р. по справі № 2а-14491/12/2070 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 2648/22-104/22701074 від 07.11.12 р. (а.с. 10-19 том 1) документальної позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань фінансово-господарських операцій з постачальниками: ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» (код 33352187), ПП «ОРІЄНС» (код 32371874) за період з 01.05.11 р. по 31.08.11 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, які призвели до заниження податкових зобов'язань по ПДВ за травень 2011 р. на суму 57345,0 грн., за червень 2011 р. на суму 100521,0 грн., за липень 2011 р. на суму 589698,0 грн., за серпень 2011 р. на суму 77700,0 грн.

Виявлені порушення перевіряючі пов'язують з тим, що за інформацією, отриманою від ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська та Ленінської МДПІ м. Луганська, посадові особи ПП «Орієнс» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» за місцем знаходження відсутні, а тому операції між ними та позивачем не містять у суті розумних економічних або інших причин (ділової мети). Таким чином відповідач вважав, що наслідком діяльності ПП «Орієнс» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» є виключно або переважно формування валових витрат на користь контрагентів, з використанням контрагентів, які не виконують свої податкові зобов'язання, встановити реальність та товарність здійснених операцій з поставки товарів (робіт, послуг) на адресу покупця у перевіреному періоді не має можливості. Крім того, відповідач вважав, що позивачем під час перевірки не було надано товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт поставки товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «Орієнс» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», складання яких є обов'язковим.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач дійшов висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту по ПДВ за господарськими операціями з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС» та ПП «Орієнс», як таких, що не мали реального характеру та не могли спричинити право позивача на формування податкового кредиту у визначеній ним сумі.

Приймаючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дослідив укладені позивачем з вищевказаними контрагентами договори і вказав на те, що предметом договору поставки № 27/04 від 27.04.11 р. (а.с. 22-24 том 1), укладеному з ПП «Орієнс», є поставка лому та відходів кольорових металів, кремнію та марганцю в асортименті, кількості та за ціною, що визначаються сторонами при формування замовлення на кожну партію товару; предметом договору поставки № 29/04 від 29.04.11 р. (а.с. 29-31 том 1), укладеному з ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», є поставка сплавів кольорових металів, номенклатура та кількість яких визначається документами на відвантаження (накладними).

Як встановлено судом першої інстанції, виконання поставок підтверджується видатковими та податкові накладними на поставку кремнію технічного та сплаву алюмінієвого (в т.ч. підготовчого), виписками установ банку про рух кошті на рахунках, наявність яких та їх формальна відповідність встановленим вимогам сторонами у справі не заперечується, а тому відсутні сумніви у достовірності наданих документів. Крім того, позивачем до суду надано копії сертифікатів якості на поставлений товар, наявність яких є обов'язковою.

За таких підстав судом першої інстанції був зроблений висновок про те, що доводи відповідача про неможливість факту реального вчинення господарських операцій не впливають на встановлення факту відсутності реального підтвердження виконання укладених між позивачем та його контрагентами в даній справі і спростовуються зібраним у справі доказами. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні угод дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що покупець - платник ПДВ, не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця, а наявність порушень ведення бухгалтерського обліку, вимог податкового обліку, або інші порушення умов ведення господарської діяльності контрагента не може бути підставою для позбавлення права добросовісного платника ПДВ на віднесення сплачених ним у ціні придбаних товарів (робіт, послуг) сум ПДВ до податкового кредиту за умови, що він виконав усі передбачені законом умови щодо цього.

Також в обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції навів зміст п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 201.4, п. 201.8, п. 201.10 ст. 201 ПК України.

Крім того, судом першої інстанції було враховано те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.12 р. по справі № 2а-10971/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.03.12 р., були визнані протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення перевірки та складання акту № 804/23-33352187 від 11.11.11 р. «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Ваел Плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.01.11 р. по 30.09.11 р.», а постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.01.12 р. по справі № 2а-10967/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 06.04.12 р., визнані протиправними дії ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська щодо проведення перевірки та складання акту № 2756/23/32371874 від 11.11.11 р. «Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП «Орієнс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01.12.10 р. по 30.09.11 р.».

Оскільки відповідач, доходячи висновку про відсутність реального характеру спірних операцій, посилався саме на висновки зазначених актів, то визнання дій щодо проведення вказаних перевірок незаконними виключає можливість врахування висновків таких актів як доказів. Зважаючи на те, що позивачем податковий кредит по операціям з вказаними контрагентами був сформований на підставі сплачених сум ПДВ від господарських операцій, які підтверджені документально та є належним чином виконані, та в подальшому правомірно відповідні суми заявлені до бюджетного відшкодування, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є те, що позивач не довів належними доказами факт отримання товарів саме від ПП «Орієнс» та ТОВ «ВАЕЛ ПЛЮС», оскільки відсутні документи, які б підтвердили перевезення сировини від постачальника до складу (виробництва) позивача. Проте позивачем до матеріалів справи надані акти ввезення товарів на територію підприємства, в яких зазначені номери автотранспортних засобів і назва підприємства постачальника, що підтверджує фактичне надходження товару. Доказами його оприбуткування є відомості по рах. 631 по кожному з постачальників.

Наявність вказаних документів під час перевірки відповідачем не була спростована.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Зважаючи на те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.13 р. по справі № 2а-14491/12/2070 прийнята з врахування всіх фактичних обставин, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Західної міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-14491/12/2070 - залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2013р. по справі № 2а-14491/12/2070 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Афаліна» до Західна міжрайонна державна податкова інспекція м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська