Ухвала суду № 33465456, 11.04.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2013 р.Справа № 2а-1870/9791/12

Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.,

Суддя Філатов Ю.М., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Коцура Т.А.

за участю:

представника позивача - Прядко В.М.

представника відповідача - Сумцова С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-1870/9791/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Галузеве підприємство «Промсервіс», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби від 10.07.12 р. № 0000422260/0/27773 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 872892,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 218218,0 грн., № 0000432260/0/27772 про зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 623436,0 грн. та № 0000442260/0/27774 про збільшення суми грошового зобов'язання по ПДВ в сумі 822985,0 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 205746,0 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.13 р. по справі № 2a-1870/9791/12 позов був задоволений в повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням і подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.13 р. по справі № 2a-1870/9791/12 та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з мотивів, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та пояснення представників сторін в судовому засіданні, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскаржених податкових повідомлень-рішень є акт № 1404/2260/36066710/34 від 18.06.12 р. (а.с. 12-26) позапланової виїзної перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 28.08.08 р. по 31.03.10 р., в якому зафіксовані порушення платником податків вимог п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення від'ємного значення податку на прибуток на суму 623436,0 грн. та заниження податку на прибуток на суму 872872,0 грн.; п. 7.2.6, п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», що призвело до заниження ПДВ в розмірі 822985,0 грн.

Порушення позивачем вимог податкового законодавства відповідач пов'язує з нереальністю господарських операцій між ним і ТОВ «Укрбудсервіс 2008» та ТОВ «СумиТЕКо», вчиненням цих операцій без мети настання правових наслідків, які обумовлені ними, з метою надання податкової вигоди позивачу, про що свідчать довідка про результати перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва (а.с. 74-75), неможливість проведення зустрічних перевірок по ланцюгу до виробника та відсутність ТТН про переміщення товарів від продавця покупцю. Дані висновки ґрунтуються на інформації, отриманої відповідачем від ДПІ у Печерському районі м. Києва, про те, що податкова звітність ТОВ «Укрбудсервіс 2008» прийнята «до відома», тобто є недійсною, а контрагенти цього підприємства не знаходяться за місцем реєстрації. Стосовно ТОВ «СумиТЕКо» була наявні інформація про те, що станом на 13.06.12 р. поставлене на користь позивача устаткування знаходиться у податковій заставі (в акті вказано - у заставі ДПІ м. Суми), а само підприємство судовим рішенням від 07.10.10 р. по справі № 6/90-04 визнано банкрутом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції процитував зміст п. 5.1, п. 5.2.1, п. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1.7 ст. 1, п. 7.2.3, п. 7.4.1, п. 7.4.4, п. 7.4.5, п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», назвавши це системним аналізом перелічених норм, і зробив висновок про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ, мають бути фактично здійснені платником податків і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або до складу податкового кредиту для цілей оподаткування ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Тобто, для підтвердження даних податкового обліку платника податку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Також суд першої інстанції навів зміст ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і вказав на те, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також, вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про ПДВ». При цьому, сама собою відсутність окремих документів, а також невиконання чи неналежне виконання контрагентом платника податків своїх податкових обов'язків, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В постанові суду першої інстанції вказано, що судом був досліджений договір купівлі-продажу природного газу № 13/01-ДТ від 29.01.10 р. (а.с. 41), укладений позивачем з ТОВ «Укрбудсервіс 2008», предметом якого є поставка у лютому 2010 р. природного газу за ціною та на умовах, визначених договором, в кількості 3,0 мільйона кубометрів. Поставлений газ має належати постачальнику на праві власності і відповідати ГОСТ 5542-87.

За висновками суду першої інстанції реальність проведеної операції підтверджується актами приймання-передачі обсягів природного газу та платіжними дорученнями про оплату, податковими накладними (а.с. 42-49). Наявність у постачальника права займатись діяльністю по постачанню природного газу за нерегульованим тарифом підтверджено відповідними ліцензіями (а.с. 38, 40), а факт отримання позивачем відповідних обсягів природного газу від ТОВ «Укрбудсервіс 2008» підтверджується довідкою ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» (а.с. 50).

Придбаний за договором з ТОВ «Укрбудсервіс 2008» природний газ був оприбуткований позивачем та використаний у власній господарській діяльності, зокрема реалізований підприємствам області, про що свідчить реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ВАТ «Сумигаз». (а.с. 51-53). За висновками суду першої інстанції реальність здійснених операцій в межах вказаного договору підтверджена належними та допустимими доказами, а тому позивач мав право на відображення цієї господарської операції у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток і ПДВ для формування валових витрат та податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині, оскільки обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що відповідно Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою КМУ № 1729 від 27.12.01 р., постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу. В п. 10 та п. 12 Порядку встановлено, що постачальники природного газу повинні укладати з газотранспортними і газодобувними підприємствами НАК «Нафтогаз України» та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, договори на транспортування природного газу у разі постачання природного газу населенню або у разі постачання природного газу установам і організаціям, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, суб'єктам господарювання, які виробляють теплову енергію - суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», дочірньою компанією «Газ України» та дочірнім підприємством «Нафтогазмережі» і якщо постачальниками природного газу є НАК «Нафтогаз України» та її дочірні підприємства. В інших випадках газотранспортні підприємства НАК «Нафтогаз України», а також суб'єкти господарської діяльності, що мають ліцензію на розподіл природного і нафтового газу, забезпечують споживачів природним газом відповідно до договорів, укладених із споживачами.

Крім того, відповідно п. 3.3.2 Порядку доступу до газотранспортної системи, затвердженого наказом НАК «Нафтогаз України» № 79 від 26.03.01 р., необхідною умовою доступу до газорозподільних мереж промислових споживачів, крім договору на постачання природного газу з одним із постачальників, є наявність договору на транспортування газу з газорозподільним підприємством, яке здійснює цю функцію на відповідній території, чітко визначеній в ліцензії на право транспортування газу. В договорі обов'язково повинні відображатися щомісячні обсяги транспортування газу протягом першого року дії договору, права та обов'язки сторін, порядок обліку протранспортованого газу, порядок розрахунків за протранспортований газ, а також відповідальність сторін, можливі форс-мажорні обставини, реквізити споживача та газорозподільного підприємства.

Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, договори про надання послуг з транспортування (розподілу) природного газу були укладені споживачами безпосередньо з ПАТ «Сумигаз» - єдиною газорозподільною організацією на території Сумської області (ліцензія Національної комісії регулювання електроенергетики України серія AB № 527270 від 29.03.12 р. на розподіл природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ), яке і здійснювало облік споживаємого контрагентами підприємства позивача природного газу у лютому 2010 р. На підтвердження дотримання вимог наведених приписів позивачем надані копії договорів про надання послуг з транспортування (розподілу) природного газу.

Також слід відмітити, що за договорами купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби), що укладалися позивачем з контрагентами, вартість природного газу не включена вартість послуг з його транспортування (розподілу).

В п. 2.1.2 Порядку доступу до газотранспортної системи передбачено, що контроль за прийманням-передачею газу в газотранспортній системі здійснюється на вхідних та вихідних газорозподільних станціях, які обладнані відповідними замірними вузлами і забезпечують узгоджену точність вимірювання згідно з технічними угодами. Обсяг природного газу, що закачується та відбирається з підземного сховища газу, визначається на підставі даних систем обліку газу, розміщених на підземному сховищі газу. Кількість поданого (прийнятого) природного газу на газорозподільних станціях визначається засобами вимірювальної техніки ДК «Укртрансгаз», ДК «Укргазвидобування», ВАТ «Укрнафта» іншим ГВП та ДАТ «Чорноморнафтогаз» (п. 4.2.1). В 5.2 Порядку зазначено, що в межах газотранспортної системи та газорозподільних мереж України природний газ передається: від газотранспортного підприємства до газорозподільного підприємства; для зберігання до підземного сховища газу з метою тимчасового накопичення та створення страхового запасу; від НАК «Нафтогаз України» до ГТС на власні та виробничо-технологічні потреби, до ГП для реалізації суб'єктам господарювання та населенню, а також на їх власні та технологічні потреби. Зберігання природного газу в підземному сховищі газу здійснюється газотранспортним підприємством. Облік природного газу, що надходить та відбирається з ПСГ, здійснюється на підставі даних вимірювального обладнання газовимірювальної станції, розташованого на кожному ПСГ, яке фіксує кількість природного газу, що закачується до ПСГ та відбирається з нього. Приймання-передача природного газу від газотранспортного підприємства до газорозподільного підприємства відбувається на газорозподільних станціях. Природний газ із газорозподільного підприємства передається безпосередньо споживачам.

Дані умови узгоджені в п. 2.9 договорів про надання послуг з транспортування природного газу, де записано, що газорозподільна організація зобов'язується прийняти газ замовника (споживача) від газотранспортної організації на ГРС, транспортувати його по своїх газових мережах до замовника, де передати газ замовнику на вхідній запірній арматурі газопроводів, що перебувають на балансі замовника.

Крім того, в ст. 5 «Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання», затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України № 618 від 27.12.05 р., постачання газу споживачу здійснюється за умови наявності комерційного вузла обліку газу. Для визначення об'єму протранспортованого, поставленого та реалізованого споживачу газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу облікової організації. У разі відсутності вузла обліку газу в облікової організації приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача.

В п. 4.1 договорів купівлі-продажу природного газу (на промислові потреби) технічний прийом-передача газу здійснюється на замірних вузлах та контрольно-вимірювальних приладах покупця та оформлюється актом, підписаним покупцем та газорозподільною організацією. Вказані умови кореспондуються з умовами договорів між споживачами природного газу та газорозподільною організацією. В п. 2.5 та п. 3.14 договорів про надання послуг з транспортування природного газу комерційні вузли обліку встановлюються на межі розподілу газопроводів газорозподільної організації і замовника (споживача).

Умовами роботи газотранспортної системи України передбачено, що облік природного газу в газотранспортній системі України здійснюється засобами вимірювальної техніки, які встановлюються на газорозподільних станціях, підземних сховищах газу та на межі розподілу газопроводів газорозподільної організації і споживачів. Передача природного газу безпосередньо у володіння чи користування постачальнику не передбачена умовами роботи газотранспортної системи, а також не передбачено можливості встановлення постачальником газу своїх лічильників газу на будь-яких ланцюгах газотранспортної системи. Відповідно ст. 5 Правил обліку природного газу у разі використання показувальних або реєструвальних засобів вимірювальної техніки (далі - ЗВТ) розрахунки об'єму газу повинні заноситись до журналу обліку газу. Порядок реєстрації поточних значень температури та тиску газу встановлюється у договорі. Таким договором є договір газотранспортного (газорозподільного) підприємства із споживачем.

Згідно п. 3.3 договорів про надання послуг з транспортування природного газу покази контрольно-вимірювальних приладів обліковуються в спеціальному журналі, розпечатки добових витрат електронних обчислювачів або коректорів об'єму газу повинні зберігатися в папці. Введення журналу обліку газу здійснюється споживачем природного газу. Оскільки позивач не має лічильника газу, тому не веде журнал обліку газу.

Відповідно Порядку формування планових розподілів поставок природного газу споживачам та документального оформлення використаних обсягів газу учасниками газового ринку України, затвердженого наказом HAK «Нафтогаз України» № 45 від 27.01.04 р., на підставі актів приймання-передачі газу газотранспортне (газорозподільне) підприємство разом з постачальниками підписують і скріплюють печатками реєстри реалізації газу споживачам за звітний місяць окремо по кожному постачальнику. Згідно п. 5.4 Порядку доступу до газотранспортної системи газорозподільні підприємства до 10 числа місяця, наступного за звітним, складають та підписують з кожним постачальником реєстри реалізації природного газу, в яких визначають постачальників (власників) та споживачів природного газу; обсяги фактично транспортованого природного газу від конкретного постачальника до конкретного споживача, визначені на підставі актів приймання-передачі природного газу.

На виконання вказаних вимог ПАТ «Сумигаз» був складений та підписаний з позивачем Реєстр фактично протранспортованих обсягів природного газу газовими мережами ПАТ «Сумигаз» підприємствам, що уклали договори з TOB «ГП «Промсервіс» у лютому 2010 р., який наявний в матеріалах даної справи. Даний Реєстр є документом обліку газу та підтверджує факт поставки придбаного підприємством у TOB «Укрбудсервіс 2008» природного газу споживачам. Наведені дані відповідачем не спресовані.

З пояснень представника позивача випливає, що переважну частину природного газу, який у лютому 2010 р. був придбаний підприємство у TOB «Укрбудсервіс 2008» та в подальшому поставлений споживачам, був отриманий з підземного сховища газу ДК «Укртраснгаз».

Відповідно п. 5.2.2 Порядку доступу до газотранспортної системи власники природного газу в ПСГ можуть здійснювати продаж певних обсягів цього газу. Такий продаж оформлюється відповідним договором та актом приймання-передачі природного газу. Акт підписують представники сторін та ГТП не пізніше ніж через п'ять днів після здійснення передачі газу. Факт отримання природного газу з ПСГ ДК «Укртрансгаз» підтверджується договором зберігання природного газу № 110-85 та актом прийому-передачі природного газу в ПСГ ДК «Укртрансгаз» № 90 (04).

Наведене спростовує висновки відповідача про безпідставність формування позивачем податкового кредиту по вищевказаній операції.

В обґрунтування висновків судового рішення суд першої інстанції також зазначив, що здійсненою та направленою на настання правових наслідків суд вважає і господарську операцію з купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей між ТОВ «ГП «Промсервіс» і ТОВ «СумиТЕКо», оскільки здійснення цієї операції підтверджується наявними в матеріалах справи документами, зокрема: договором купівлі-продажу, видатковою накладною, податковою накладною та платіжним дорученням про оплату (а.с. 55-57, 69). Також, про фактичне отримання і оприбуткування придбаного товару позивачем свідчить акт опису майна в податкову заставу (а.с. 65), згідно якого цей товар був взятий у податкову заставу.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що за договором купівлі-продажу № 19 від 02.02.10 р., укладеним позивачем з ТОВ «СумиТЕКо», мали бути поставлені електроопалювальне обладнання та автоматичний завантажувач на загальну вартість 190000,0 грн. При цьому договором передбачено, що передача товарів здійснюється у пункті відвантаження за адресою: м. Суми, вул. Лебединська, 15. Як свідчать залучені до матеріалів справи документи, придбане устаткування до позивача не перевозилося, а залишено у продавця, що відповідачем не спростовано. Крім того, це обладнання було описано при застосуванні до позивача податкової застави, що свідчить про визнання відповідачем факту його отримання і знаходження у власності.

Оскільки вимоги відповідача про необхідність доведення реальності поставки виключно наявними ТТН є надуманими і не враховують фактичні обставини виконання договору, то і висновки про безпідставне оприбуткування товару є хибними.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростували.

Зважаючи на те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.13 р. по справі № 2a-1870/9791/12 прийнята з дотриманням вимог чинного законодавства, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-1870/9791/12 - залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 15.01.2013р. по справі № 2а-1870/9791/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Галузеве підприємство «Промсервіс» до Державної податкової інспекції у м. Сумах Сумської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий (підпис) Н.С. Водолажська

Судді (підпис) Ю.М. Філатов

(підпис) Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 16.04.2013 року.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ

Суддя

Харківського апеляційного

адміністративного суду Н.С. Водолажська