Ухвала суду № 33465025, 13.06.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2013 р. справа № 1170/2а-2419/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-2419/12

за позовом Науково-виробничої фірми "Кіт-Консалтінг" товариства з обмеженою відповідальністю

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Науково-виробнича фірма "Кіт-Консалтінг" товариство з обмеженою відповідальністю (далі - НВФ "Кіт-Консалтінг" ТОВ, Товариство) звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Кіровоградська ОДПІ) №0000610225 від 11.07.2012 р. про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 658 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Товариством приймались виконані роботи у ПП «Белвас», що підтверджується належними первинними документами, а тому висновки податківців про безтоварність операцій вчинених згідно нікчемних правочинів, укладених з даним підприємством, є безпідставними.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012р. у справі № 1170/2а-2419/12 (суддя Момонт Г. М.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що Кіровоградська ОДПІ не довела суду фактів безтоварного характеру господарських операцій, обізнаності позивача щодо діяльності осіб з контрагентами свого постачальника та контрагентів зі своїми постачальниками, вказано, що позивач, сплативши суми податку на додану вартість в ціні виконаних робіт, одержав податкову накладну, складену належним чином, яка є єдиною підставою для формування податкового кредиту платника податків в силу приписів Податкового кодексу України.

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-2419/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на висновки акту перевірки, положень ПК України.

НВФ "Кіт-Консалтінг" ТОВ надав в справу письмові заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить залишити без змін постанову суду першої інстанції, посилаючись на законність та обґрунтованість останньої.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання представники сторін не з'явились, сторони процесуальним правом щодо участі в судовому засіданні не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги. Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою представників сторін, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального пристрою не здійснювалось.

З урахуванням наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Кіровоградською ОДПІ позапланової документальної невиїзної перевірки НВФ "Кіт-Консалтінг" ТОВ з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Белвас» за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. (акт перевірки №53/22-5/23685704 від 21.06.2012 р, а. с.48-62), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення (а. с.12) відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність формування Товариством податкового кредиту з ПДВ, сплаченого в ціні придбання робіт по виготовленню і монтажу припливно-витяжної вентиляції на дільниці вигинання пластику згідно нікчемного правочину, укладеного з контрагентом - ПП «Белвас».

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Кіровоградської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Згідно висновків вищевказаної позапланової перевірки в результаті порушення п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України Товариством занижено податок на додану вартість за липень 2011 року на суму 1 658 грн.

Даний висновок податкового органу обґрунтовано тим, що господарські операції, здійснені між позивачем та його контрагентом ПП «Белвас» за договором виконання робіт є нікчемними, що обумовлені ними по правочинах, здійснених по ланцюгу згідно ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.ст.215, 216, 662, 655, 656 ЦК України.

Така позиція податкового органу ґрунтується на даних позапланової перевірки ПП «Белвас» (довідка від 19.09.2011 р., а. с.201-208), якою встановлено порушення ПП «Белвас» ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Белвас», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача»:

- податковий кредит протягом 2011 року сформовано від ймовірної «податкової ями» ТОВ «Євросвіт», фактично підприємство декларує значний товарообіг, при цьому, воно виступає як транзитер, та транспортує податкову вигоду від ймовірної податкової ями до підприємств реального сектору економіки,

- проведеними подальшими заходами встановлено, що засновк ПП «Белвас» ОСОБА_2 08.04.97 р. засуджений Ленінським судом міста Кіровограда до позбавлення волі на строк 3 року за скоєння злочину відповідальність за вчинення якого передбачена ч.2 ст. 141 КК України, 08.06.2011 р. зазначену судимість погашено.

Також податковий орган зазначає, що операції ПП «Белвас» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим посадові особи ПП «Белвас» не мали змоги фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Як свідчать матеріали справи і не заперечується сторонами, у періоді, що перевірявся НВФ "Кіт-Консалтінг" ТОВ мало господарські відносини з ПП «Белвас» за договором на виконання робіт № 19/05 від 19.05.2011 р. щодо виготовлення і монтажу припливно-витяжної вентиляції на дільниці вигинання пластику (а. с.76, 77).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Згідно з приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується відповідачем, що на момент проведення перевірки Товариство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: вищевказаний договір, ліцензії серії АВ №190031, згідно якої ПП «Белвас» здійснювало будівельну діяльність у період з 26.12.2006 р. по 26.12.2011 р. (а. с.165), копії паспортів вентиляційної установки П-2 та В-2, що містять загальні та технічні відомості про елементи вентиляційних установок та їх схеми (а.с.144-159), рахунок-фактура від 09.06.2011 р. (а. с.79), акт здавання і приймання виконаних робіт від 11.07.2011 р. (а.с.34-37, 89, 94), платіжні доручення, що свідчать про оплату вартості виконаних робіт (а. с.83, 84), податкові накладні № 92 від 20.06.2011 р. та № 42 від 11.07.2011 р. (а. с.81, 82).

Використання позивачем придбаних у ПП «Белвас» робіт у власній господарській діяльності відповідачем не заперечувалось.

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності договору № 19/05 від 19.05.2011 р., використання придбаних робіт у неоподатковуваних операціях.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то колегія суддів зазначає, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, судом першої інстанції правомірно зазначено, що органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з вищевказаними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, колегія суддів вважає необґрунтованим зменшення Товариству розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за червень 2011 р. у розмірі 1 658 грн. згідно спірного податкового повідомлення-рішення № 0000610225 від 11.07.2012 р. (а. с.12). та зазначає, що суд першої інстанції цілком правомірно задовольнив позовні вимоги позивача.

З огляду на викладене доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції та застосування ст. 202 КАС України.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-2419/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2012 р. у справі № 1170/2а-2419/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко