Ухвала суду № 33464988, 16.05.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2013 р. справа № 2а-0870/8391/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі № 2а-0870/8391/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Азовські мастила і оливи"

до Бердянської об'єднаної Державної податкової інспекції Запорізької області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Азовські мастила і оливи" (далі - ПАТ «АЗМОЛ, Підприємство) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області (далі - Бердянська ОДПІ), в якому позивач (з урахуванням уточнених позовних вимог, а. с.25, 26), просить визнати частково недійсним у сумі 32 819,21 грн. податкове повідомлення-рішення № 0000302320/0 від 21.07.2009 р. загальною сумою 152 203 грн.

Позов обґрунтовано тим, що спірне податкове повідомлення-рішення є незаконним в частині визначення податкових зобов'язань на суму в розмірі 32 819,21 грн., оскільки правомірність віднесення до складу податкового кредиту суми з ПДВ є обґрунтованою в силу наявності всіх належних первинних документів для формування такого кредиту.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі № 2а-0870/8391/11 (суддя Сіпака А. В.) вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано тим, що неотримання податковим органом підтвердження сплати податку контрагентами позивача, не є підставою для зменшення суми бюджетного відшкодування, що належить позивачу. Відсутність у відповідача інформації щодо проведення зустрічної перевірки третього підприємства у ланцюгу постачання, а саме: не підтвердження перевірками сум ПДВ по ланцюгу придбання олії рослинної ВАТ "АЗМОЛ"- TOB "ТБ "Юг Ойл"- ТОВ «Біонафта термінал Україна» на суму 16653,39 грн., по ланцюгу придбання поліетилену ВАТ «АЗМОЛ» - ТОВ «ТБ» «Юг-Ойл» - ТОВ «Термінал-93» на суму 16165,82 грн., у жодному разі не впливає на право позивача на отримання бюджетного відшкодування.

Не погодившись з постановою суду, Бердянською ОДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі № 2а-0870/8391/11, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував висновків акту перевірки, пропуск позивачем строку звернення до суду, підтвердження численною судовою практикою можливості податкового органу робити висновки про нікчемність правочинів.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників не перешкоджає розгляду скарги.

Обставини, пов'язані з проведенням Бердянською ОДПІ невиїзної позапланової перевірки ВАТ "АЗМОЛ" з питань правових відносин з платником податку та правомірності віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту у попередніх періодах (згідно Д.2 до податкової декларації за квітень 2009 року) та правомірності декларування бюджетного відшкодування у квітні 2009 року (акт № 138/23-208/00152365 від 21.07.2009 р., а. с.9-11), встановлене під час цієї перевірки порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», зміст цього порушення, зміст прийнятого на підставі вказаного акту перевірки спірного податкового повідомлення-рішення щодо визначення Підприємству суми завищення бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 152 203 грн. (а. с.12) відображені в постанові Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спірним є питання правомірності висновків податкового органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених ВАТ «АЗМОЛ» в ціні придбання товару (олії рослинної) по ланцюгу постачання ВАТ "АЗМОЛ" - TOB "ТБ "Юг Ойл" - ТОВ «Біонафта термінал Україна» на суму 16 653,39 грн. та в ціні придбання товару (поліетилену) по ланцюгу постачання ВАТ «АЗМОЛ» - ТОВ «ТБ» «Юг-Ойл» - ТОВ «Термінал-93» на суму 16165,82 грн. і завищення в зв'язку з цим заявленого позивачем до бюджетного відшкодування сум ПДВ у квітні 2009 року.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Бердянської ОДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

За приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що в ході проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання стосовно підтвердження взаємовідносин та податкового кредиту за березень 2009 року направлено запити, по яких на час складання вищевказаного акту перевірки від 21.07.2009 р. не отримано підтверджуючі матеріали та зменшено Підприємству бюджетне

відшкодування у розмірі 152 203 грн.

За позицією податкового органу на теперішній час будь-які матеріали, які підтверджують взаємовідносини по ланцюгу постачання по даних операціях, до Бердянської ОДПІ не надходили тому підтвердити факт нарахування податкових зобов'язань та факт сплати до бюджету сум податку на додану вартість по операціях з вищенаведеними постачальниками, неможливо. Таким чином, всього не підтверджено податковий кредит, виходячи з поставки по першому ланцюгу постачання за березень 2009 року загалом на суму 32 819 грн. (16653,39+16165,82). Як свідчить аналіз непідтвердженого податкового кредиту, не підтверджено суми податку, що здійснені по ланцюгу придбання через ТОВ ТБ «Юг-Ойл», який є безпосереднім постачальником ВАТ «АЗМОЛ».

Отже, на думку скаржника, до порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» призвело те, що вищевказаними постачальниками ПАТ «АЗМОЛ» не підтверджено факт сплати суми податку до Державного бюджету України у відповідному періоді та факт відображення в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобов'язання». Тобто, контрагентами позивача по ланцюгу постачання на день складання акту у відповідному податковому періоді суми в податковій декларації з ПДВ в рядку «податкове зобов'язання» не підтверджено, тому у ПАТ «АЗМОЛ» відсутнє право вимагати бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

При цьому, наведені доводи скаржник обґрунтовує відсутністю результатів зустрічних перевірок постачальників.

Так, згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168 від 03.04.97 р. (який діяв при формуванні позивачем податкового кредиту) (далі - Закон №168) «Податковий кредит звітного періоду… складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…»

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону № 168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону № 168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Виходячи з положень даної норми закону, для віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту повинні бути наявними у сукупності такі умови:

- понесення витрат на придбання або виготовлення товарів;

- наявність належним чином оформлених податкових накладних;

- використання таких товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.7.1. п.7.7. ст.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону № 168 якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка

дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому

податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, підпунктом 5.12.2. пункту 5 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 166, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за № 250/2054) (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених норм, вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми, яка фактично сплачується отримувачем товарів (послуг) у будь-якому попередньому податковому періоді. Це узгоджується і з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п.1.8 Закону № 168, а саме: бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту.

Також акт перевірки свідчить про відсутність порушень відображення Підприємством у бухгалтерському та податковому обліках вищевказаних операцій з придбання металопродукції, жерсті, олії ріпакової тощо, невикористання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності.

Згідно пунктами 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 цієї статті Закону № 168 про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання.

Докази, які б свідчили про відсутність у прямих контрагентів позивача статусу платників ПДВ на момент здійснення господарської операції, також суду не надані.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також з аналізу чинного законодавства України, вбачається, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Жодним законом України на органи податкової служби не покладається повноважень щодо здійснення контролю за додержанням цивільно-правового законодавства України.

Не передбачалось жодною нормою законодавства України і обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо.

Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти по ланцюгу постачання, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Отже, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ч.2 ст.71 КАС України, не доведено порушення Підприємством п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону № 168 та ч.5 ст.203, ч.ч.1, 2 ст.215, ст.ст.216, 662, 655, 656 ЦК України, тому колегія суддів вважає необґрунтованим визначення Підприємству завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Таким чином, правомірним є задоволення судом першої інстанції позовних про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000302320/0 від 21.07.2009 р. в частині визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 32819,21 грн.

Щодо посилань скаржника на пропущення Підприємством строку звернення з позовом до суду, встановленого ст.99 КАС України, то вони колегією суддів відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається подання позивачем у відповідності до ст.102 КАС України клопотання про поновлення пропущеного строку звернення з позовом до суду (а. с.3) та задоволення судом першої інстанції даного клопотання з винесенням відповідної ухвали (а.с.23), яка за приписами вказаної норми оскарженню не підлягає.

Отже, порушення норм процесуального права судом першої інстанції у даному випадку відсутні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

У відповідності до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі № 2а-0870/8391/11 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2012 р. у справі № 2а-0870/8391/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко