Ухвала суду № 33464968, 18.04.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2013 р. справа № 2а-3101/09

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

без представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-3101/09

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лєкстранссервіс"

до: Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя

про: визнання недійсним податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лєкстранссервіс" звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0 від 13.05.2009 року винесене відповідачем, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 352 909 грн. та штрафні санкції на суму 176 454,5 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що витрати віднесені до податкового кредиту, підтверджувались податковими накладними, які повністю відповідали всім вимогам законодавства; відсутність доказів припинення контрагента позивача чи відсутності в нього статусу платника ПДВ на час здійснення перевірки посадовими особами податкової служби вказують на протиправність та необґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-3101/09 адміністративний позов ТОВ "Лєкстранссервіс" до ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення - задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено факту порушення підприємством вимог п.п. 7.2.4, п.7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Норми Закону України "Про податок на додану вартість" також не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з визнанням протягом наступних податкових періодів недійсними статуту, свідоцтва платника ПДВ чи фінансово - господарських документів контрагентів платника податку. Нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не встановлена відповідальність платника податку за невідображення господарської операції в податковому і бухгалтерському обліку його контрагентів, а також обов'язок перевірки своїх контрагентів з питання дійсності їх реєстрації.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-3101/09 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не врахував ту обставину, що контрагента позивача ліквідовано у встановленому законом порядку, не встановив реальності виконання укладеної угоди, вказує на недійсність правочину та на недійсність податкових накладних.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжі проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Лєкстранссервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 12.03.2007 р. по 31.12.2008 р.

За наслідками перевірки складено акт № 48/23-5/34975295 від 30.04.2009 р. в якому зафіксовані виявлені перевіркою порушення: п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; п.п.7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п.1.2, п.1.15 ст.1, п.п.4.2.6 п.4.2 ст.4, п.п.17.2 «а» ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Зокрема, встановлено завищення податкового кредиту на суму 352 909 грн.

На підставі акту № 48/23-5/34975295 за результатами перевірки 13.05.2009 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000772301/0, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 352 909 грн. та штрафні санкції на суму 176 454,5 грн.

Правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення обґрунтована тим, що завищення податкового кредиту відбулось внаслідок включення до складу податкового кредиту операції з придбання товарів, отриманих у постачальника ПП ОСОБА_3 який придбавав їх у ПП "Лан-Агро", в той час як свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Лан-Агро" анульовано 14.11.2005 року. Окрім того ПП "Лан-Агро" ліквідовано 18.02.2008 р. відповідно до ухвали Господарського суду Херсонської області. Також відповідачем зазначено про безтоварність господарських операцій між ТОВ "Лєкстранссервіс" та ПП ОСОБА_3 щодо постачання нафтопродуктів, в зв'язку з відсутністю можливості підтвердження факту отримання товару ПП ОСОБА_3 від ПП «Лан-Агро» і визнання факту придбання нафтопродуктів взагалі.

На підставі даних висновків ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя вважає, що договір поставки, укладений між ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Лєкстранссервіс" не спричинив реального настання правових наслідків, тому дана угода визнається нікчемною. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. Таким чином, операції з придбання товарів у ПП ОСОБА_3 не визнаються як операції, що проведені у межах господарської діяльності, документи на отриманий товар від контрагента позивача не мають юридичної сили та не є підтвердженням факту придбання товару ПП ОСОБА_3 а тому не є підставою для віднесення до податкового кредиту у ТОВ "Лєкстранссервіс".

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовує своє рішення доведеністю факту правомірності позиції позивача з питання відсутності порушень законодавства, що стали підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 7.2.4. п. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Згідно з нормами п.п.7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

У відповідності до п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Положеннями п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість .

Матеріалами справи підтверджується і не спростовується сторонами, що на момент проведення перевірки позивач мав необхідні, належним чином оформлені податкові накладні на підтвердження податкового кредиту, виписані прямим контрагентом ПП ОСОБА_3

Заявником апеляційної скарги не спростовується той факт, що за період з квітня 2007 року по вересень 2008 року податкові накладні виписані суб'єктом підприємницької діяльності ПП ОСОБА_3 правомірно, останній мав право на видачу позивачеві накладних.

Також скаржник не доводить належними доказами, що прямим контрагентом позивача ПП ОСОБА_3 товар придбався лише у ПП «Лан-Агро».

Податковим органом, не надано належних доказів недійсності угод, порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали.

Доводи скаржника щодо нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП ОСОБА_3, у зв'язку з ліквідацією ПП «Лан-Агро», колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки чинним законодавством України не передбачено обов'язку покупця, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності по податках та обов'язкових платежах.

Законодавством не передбачено відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства допущенні його контрагентом. Якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

Враховуючи надані документи на підтвердження правомірності нарахування податкового кредиту, належним чином оформлені податкові накладні та відсутність доказів безтоварності господарських операцій між ПП ОСОБА_3 та ТОВ "Лєкстранссервіс", висновки податкового органу колегія суддів вважає хибними.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно, повно та всебічно з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі, норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією під час розгляду даної справи не встановлено, тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду першої інстанції у даній адміністративній справі залишити без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються дослідженими судом доказами та не можуть бути підставою для скасування законної та обґрунтованої постанови суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст. 196, п.1.ч.1 ст.198, 200, п.1.ч.1.ст.205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-3101/09 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 26.08.2009р. у справі № 2а-3101/09 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко