Ухвала суду № 33464638, 04.07.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2013 р. справа № 1170/2а-2761/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.,

за участю: секретаря судового засідання: Новоженіна І.Є.

представників сторін:

позивача : - Романяк М.Я., дов. від 01.07.13 р.. Дудієва Г.В., дов. від 01.07.13 р., Зазулінський О.В., дов. від 01.07.13 р.

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 1170/2а-2761/12

за позовом Приватного підприємства "Одая"

до Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Одая» "Дельта-Постач" (далі - ПП «Одая», Підприємство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Гайворонська МДПІ):

- від 08.08.2012 р. № 0000332300, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 205 488 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 грн.;

- від 08.08.2012 р. № 0000342300, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 176 568 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 46 163,5 грн.

Позов обґрунтовано тим, що єдиною загальною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки відповідача про нікчемність правочинів, вчинених контрагентом позивача з ПП «Дніпрокомплект», з ПП «Український центр екології» та ПП «Сфера-С», посилаючись на відсутність факту поставки товару. З огляду на те, що ПП «Одая» фактично здійснював господарські операції з ПП «Дніпрокомплект» і не мав жодних господарських відносин з ПП «Український центр екології», ПП «Сфера-С», позивач не погоджується з висновками відповідача, наведеними в акті перевірки, а також вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі такого акту перевірки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012р. у справі № 1170/2а-2761/12 (суддя Флоренко О. Ю.) адміністративний позов задоволено повністю .

Постанову суду мотивовано тим, що відповідачем в установленому порядку не доведені факти невідповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам здійснення господарських операцій між ним та його контрагентом ПП «Дніпрокомплект», внаслідок чого відповідні витрати і податковий кредит слід вважати такими, що сформовані позивачем правомірно.

Не погодившись з постановою суду, Гайворонською МДПІ подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 1170/2а-2761/12, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють обґрунтування заперечення на адміністративний позов ПП "Одая" і є по суті висновками акту про результати позапланової виїзної перевірки ПП "Одая". Скаржник вважає безпідставним скасування спірних податкових повідомлень-рішень, посилаючись на відсутність підтвердження реальності здійснення господарських відносин ПП «Дніпрокомплект» та ПП "Одая", їх обсягу, якості та розрахунків та на нікчемність операцій по ланцюгу постачання від ПП «Дніпрокомплект».

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники заявника апеляційної скарги. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників відповідача не перешкоджає розгляду скарги.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції надали заперечення щодо доводів апеляційної скарги, просили залишити без змін постанову суду першої інстанції як таку, що є законною та обґрунтованою.

Виходячи з наявних матеріалів справи, слід зазначити, що обставини, пов'язані з проведенням Гайворонською МДПІ позапланової виїзної перевірки ПП "Одая" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Дніпрокомплект» за період з 01.03.2011 р. по 30.10.2011 р. (акт перевірки № 17/22-00/30798027 від 27.07.2012 р., а. с.19-33), встановлені під час цієї перевірки порушення вимог ч.1 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, ст.134, п.138.1 ст.138 ПК України, п.п.14.1.202, п.14.1.203, ст.14, п.п.198.2, ст.198, п.п.198.3, ст.198, п.п.200.1 ст.200, п.п.200.2 ст.200, п.201.4 ст.201, п.201.6 ст.201 ПК України, зміст цих порушень та зміст прийнятих на підставі вказаних акту перевірки спірних податкових повідомлень-рішень відображені в постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. і відповідають матеріалам даної справи.

Спір між сторонами щодо арифметичних обрахунків відсутній.

Спірним є питання щодо висновків відповідача про неправомірність віднесення до складу валових витрат Підприємства витрат з придбання у контрагента ПП «Дніпрокомплект» нафтопродуктів згідно нікчемного правочину по ланцюгу постачання, і про неправомірність в зв'язку з цим віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, сплаченого в ціні придбаних даного товару.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Гайворонською МДПІ не підлягає задоволенню з таких підстав:

Як свідчать матеріали справи, у період, що перевірявся, ПП "Одая" (Покупець) мало господарські відносини з придбання світлих нафтопродуктів у ПП «Дніпрокомплект» (Продавець) за договором № 250301 від 25.03.2011 р. (а. с.36).

Згідно п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п.135.1, п.135.2 ст.135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За положеннями п.137.4 ст.137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України).

У відповідності до п.198.2. ст.198 ПК України (в редакції, що діяла на момент формування позивачем податкового кредиту) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3. ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За приписами статей 183 та 184 ПК України про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію як платника податку. Реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

Системний аналіз правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем у податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Докази, які б свідчили про відсутність у контрагента позивача статусу платника ПДВ на момент здійснення господарських операцій, відповідачем суду не надані.

Відповідачем не спростовується, що на момент проведення перевірки Підприємство мало необхідні, належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарської операції, а саме: податкові накладні, накладні, платіжні доручення, що підтверджують оплату позивачем придбаних нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, договір від 04.01.2011 р. про надання транспортних послуг, укладений між ПП ОСОБА_5 (Виконавець) та ПП «Дніпрокомплект» (Замовник) (а. с.95); договір про надання транспортних послуг з перевезень від 05.01.2011 р., укладений між ПП «Дніпрокомплект» (Замовник) та ФОП ОСОБА_6 (Перевізник) (а. с.96, 97); договір від 02.02.2011р. № 020211 про надання послуг транспортування нафтопродуктів автомобільним транспортом, укладений між ТОВ «Плаза -Транс» (Перевізник) та ПП «Дніпрокомплект» (Замовник) (а. с.98 - 106), що свідчать про фактичне перевезення придбаних позивачем нафтопродуктів, паспорти якості на бензин, придбаний позивачем у ПП «Дніпрокомплект» (а. с. 112-116).

Використання позивачем отриманого від ПП «Дніпрокомплект» товару у власній господарській діяльності (реалізація на АЗС) також відповідачем не заперечується і підтверджується матеріалами справи (а. с.88-111).

Частиною 2 статті 71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається саме на відповідача (якщо він заперечує проти адміністративного позову).

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять. Також податковим органом не надано суду доказів недійсності угоди (договору купівлі-продажу світлих нафтопродуктів), використання придбаних нафтопродуктів у неоподатковуваних операціях.

За позицією податкового органу, яка ґрунтується на даних зустрічних перевірок, угоди, укладені ПП «Дніпрокомплект» по ланцюгу з контрагентами постачальниками та покупцями, а саме з ПП «Український центр екології»та ПП «Сфера-С», не спричиняють реального настання правових наслідків, суперечать інтересам держави та суспільства, тобто є нікчемними.

Щодо посилань скаржника на нікчемність правочинів постачання, то проаналізувавши норми Цивільного кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом на підставі заяви зацікавленої особи після розгляду питання про недійсність такого правочину. Тобто, про недійсність правочину має ухвалюватись відповідне судове рішення.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів ст.71 КАС України, не надано суду рішень, які б визнавали недійсними вказані вище правочини.

Норми закону, якими би прямо встановлювалась нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, скаржником не наведена.

Стаття 203 ЦК України, на яку посилається скаржник, як на підставу для нікчемності вищевказаних правочинів, містить загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину і не містить «прямого» положення про те, що наслідком недодержання саме цих вимог може бути нікчемність правочину.

Також хибним є посилання на ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки даною нормою передбачені підстави недійсності правочину, а не його нікчемності.

При цьому, органам ДПС чинним законодавством не надано повноваження щодо встановлення в актах перевірки нікчемності правочинів, укладених суб'єктами господарювання.

Також жодною нормою законодавства України не передбачався обов'язок платників податків - одержувачів товарів (послуг) - вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей повноти сплати податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей про походження дані товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників в ланцюгу) тощо. Тим більш, що статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним задоволення позовних вимог судом першої інстанції щодо скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 08.08.2012 р. № 0000332300, яким Підприємству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 205 490 грн., в тому числі 205488 грн. за основним платежем та 2 грн. за нарахованими штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.34) та № 0000342300, яким Підприємству донараховано суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 222731,5 грн., в тому числі 176568 грн. за основним платежем та 46163,5 грн. за нарахованими штрафними (фінансові) санкціями (а. с.35).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.196, п.1.ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст..206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Гайворонської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 1170/2а-2761/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2012 р. у справі № 1170/2а-2761/12 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко