Вирок № 33463172, 05.09.2013, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

05.09.2013

Справа №639/6685/13-к

Провадж. №1-кп/639/288/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2013 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - Кіся Д.П.,

за участю: секретаря - Іващенко Я.І.,

прокурора - Хірного В.О.,

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження №639/6685/13-к (в ЄРДР №12012220680000457 від 10.04.2013 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Люботин Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого: 18.05.1998 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 140, 42 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, 19.02.2002 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 27.09.2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, офіційно непрацюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в :

09.04.2013 року, близько 23:30 години, ОСОБА_1, який раніше неодноразово судимий, востаннє Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України, працюючи в якості працівника котельної ТОВ «Ренессанс», директором якого є ОСОБА_3, розташованої по вул. Калініна, 79, поблизу з.п. «Хвилинка» ПЗ, маючи злочинний намір на скоєння крадіжки, діючи повторно, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_2, який теж працював в ТОВ «Ренессанс» в якості працівника котельні, переконавшись, що за їх діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи, що посягають на чужу власність, шляхом вільного доступу, таємно викрали з території ТОВ «Ренессанс» металевий автомобільний борт «Газель», який належить ОСОБА_3, вартістю згідно висновку судово-автотоварознавчої експертизи №3 від 30.04.2013 року з урахуванням зносу на момент вчинення злочину 150 (сто п'ятдесят) гривень 00 копійок; та металеву драбину, яка належить ОСОБА_3, вартістю станом на 10.04.2013 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №323 від 26.06.2013 року 28 (двадцять вісім) гривень 29 копійок, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальних збитків на загальну суму 178,29 (сто сімдесят вісім) гривень 29 копійок.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свою провину в інкримінованому їм злочині визнали повністю та пояснили як скоїли його при вищезазначених обставинах. Висновки судово-автотоварознавчої експертизи №3 від 30.04.2013 року та судово-товарознавчої експертизи №323 від 26.06.2013 року не оспорювали.

Обвинувачені вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своєї вини, а також, що вони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченими змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинувачених, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинувачених, дослідженням матеріалів досудового розслідування та даних, що характеризують особи обвинувачених.

Окрім повного визнання своєї провини, винуватість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджується зібраними під час досудового слідства та дослідженими судом доказами:

змістом протоколу огляду місця події від 10.04.2013 року (а. 7-12 матеріалів досудового розслідування);

висновком судово-автотоварознавчої експертизи №3 від 30.04.2013 року, згідно якого загальна залишкова вартість металевого автомобільного борту «Газель» з урахуванням зносу станом на момент скоєння злочину складає 150,00 грн. (а. 34-35 матеріалів досудового розслідування);

висновком судово-товарознавчої експертизи №323 від 26.06.2013 року, згідно якого ринкова вартість металобрухту (драбини) вагою 12,300 кг., станом на 10.04.2013 року складає 28,29 грн. (а. 45-46 матеріалів досудового розслідування);

змістом протоколів огляду предметів від 26.06.2013 року (а. 48-49 матеріалів досудового розслідування);

протоколом одночасного допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. 121 матеріалів досудового розслідування).

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд дійшов висновку, що вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в обсязі пред'явленого обвинувачення є доведеною. Дії обвинувачених суд кваліфікує:

ОСОБА_1 - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, за попередньою змовою групою осіб;

ОСОБА_2 - за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне за попередньою змовою групою осіб.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, зазначених в ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, зазначених в ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів як самими обвинуваченими, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом'якшують покарання, особи обвинувачених, їх відношення до скоєного злочину.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, неодружений, офіційно не працює, раніше судимий: 18.05.1998 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 140, 42 КК України (в ред. 1960 року) до 3 років позбавлення волі, 19.02.2002 року Люботинським міським судом Харківської області за ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 309, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, 27.09.2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується посередньо.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, офіційно не працює, раніше не судимий, має постійне місце проживання та реєстрації, за місцем проживання характеризується позитивно.

При цьому суд, виходячи з положень абз. 4 п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_1 та попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання щодо обвинуваченого в цілому, є неможливим без відбування покарання в місцях позбавлення волі.

Враховуючи, що обвинувачений був засуджений 27.09.2010 року Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 3 роки, а злочин, який є предметом даного судового розгляду скоїв у зазначений період (у період іспитового строку), суд остаточне покарання призначає у відповідності до ст. 71 КК України.

Разом з тим, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_4, попередження скоєння ним нових злочинів та досягнення цілей покарання в цілому можливе без його ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.2 ст. 185 КК України у виді обмеження волі, але звільнити його відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обв'язки, передбачені ч. ч. 2, 3 ст. 76 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_3 необхідно залишити без розгляду, адже його позовні вимоги обгрунтовані вартістю викраденого з підприємства майна (бензопили «Січка» та болгарки великого розміру), яке не є предметом злочинних дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за даним кримінальним провадженням, а матеріали досудового розслідування щодо вчинення крадіжки зазначеного майна виділені в окреме провадження відповідно до постанови прокурора Харківської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері від 25.07.2013 року. При цьому відповідно до розписок, що містяться в матеріалах досудового розслідування металевий автомобільний борт «Газель» та металеву драбину було повернуто ОСОБА_3, та він щодо зазначеного майна не має ні до кого претензій (а. 28, 52 матеріалів досудового розслідування).

Витрати на залучення експертів підлягають стягненню з обвинувачених в дольовому порядку.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 122, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 КК України до призначеного ОСОБА_1 покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.09.2010 року у виді 3 (трьох) місяців позбавлення волі та остаточно призначити покарання у виді 2 (двох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту фактичного затримання.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді обмеження волі з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі п. п. 2, 3 ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ОСОБА_3 залишити без розгляду.

Речові докази - металевий автомобільний борт «Газель» та металеву драбину - повернути законному володільцю ОСОБА_3

Процесуальні витрати у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. за проведення авто товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_1), р/р НОМЕР_2, МФО 351663, АКБ «Меркурій», (місце проживання: АДРЕСА_3).

Процесуальні витрати у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп. за проведення авто товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_5 (і.н. НОМЕР_1), р/р НОМЕР_2, МФО 351663, АКБ «Меркурій», (місце проживання: АДРЕСА_3).

Процесуальні витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 35 коп. за проведення товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_1 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України на Південній залізниці, код доходів 24060300, р/р 31115115700006, одержувач УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, МФО 851011, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, ЄДРПОУ 37999696, призначення платежу *101;; (ІПН боржника); 24060300 «інші надходження».

Процесуальні витрати в сумі 73 (сімдесят три) грн. 35 коп. за проведення товарознавчої експертизи стягнути з ОСОБА_2 на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України на Південній залізниці, код доходів 24060300, р/р 31115115700006, одержувач УДКСУ у Ленінському районі м. Харкова, МФО 851011, банк одержувача ГУДКСУ у Харківській області, ЄДРПОУ 37999696, призначення платежу *101;; (ІПН боржника); 24060300 «інші надходження».

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний у вигляді особистого зобов'язання. По набранню вироком законної сили взятии ОСОБА_1 під варту.

Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний у вигляді особистого зобов'язання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя Д.П. Кісь