Ухвала суду № 33462341, 11.09.2013, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа №0907/2-7063/2011

Провадження №22ц/779/2168/2013

Категорія 24

Головуючий у І інстанції Шамотайло О.В.

Суддя-доповідач Горейко М.Д.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

Головуючої Горейко М.Д.

Суддів: Девляшевського В.А., Ковалюка Я.Ю.

Секретаря Петріва Д.Б.

з участю апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року задоволено частково позов Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго». Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4995 грн. 35 коп. В задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зокрема зазначає, що розглядаючи справу та ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи щодо того, чи надавалися йому належні послуги теплопостачання і чи є справною система опалення будинку, а також неправильно дійшов висновку, що ним неподані докази на спростування вимог позивача.

Апелянт вказує, що в своєму рішенні суд посилається на положення ст. 526 ЦК України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, однак жодної угоди з ним укладено не було, хоча він звертався до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» із заявою про укладення угоди про надання послуг. Стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» чітко вказує про обов'язок надавача послуг підготувати та укласти таку угоду. Не укладання угоди позбавляє його права звертатись за правовим захистом, а також до позивача з будь-якими претензіями і складанням відповідних актів. Такі дії позивача є грубим порушенням вимог чинного законодавства, однак в рішенні суду це не відображено.

Також апелянт зазначає, що в порушення вимог ст. 127 ЦПК України йому не було вручено копій позовних матеріалів та заяви про збільшення позовних вимог.

При розгляді справи та ухваленні рішення судом не враховано, що в нього є переплата за надані послуги гарячого водопостачання в сумі 164,49 грн.

На думку апелянта, поза увагою суду залишилося те, що позивач, не отримуючи оплату послуг, не вжив заходів до відключення їх квартири від централізованого опалення.

Не взято до уваги суду те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» не реагувало на його звернення про обстеження будинкової системи опалення.

Також, апелянт зауважив, що позов подано неналежним позивачем, оскільки таким має бути балансоутримувач будинку.

Крім того, судом безпідставно відмовлено у задоволенні його клопотання про витребування у позивача документів про правомірність його діяльності.

З цих підстав просив рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У засіданні апеляційного суду апелянт підтримав доводи скарги з наведених в ній мотивів.

Представник позивача та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Представник позивача надіслав суду заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання. Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали суду заяви про розгляд справи за їх відсутності. Відповідач ОСОБА_5 не повідомив суд про причину неявки.

З урахуванням положень ст. 305 ЦПК України колегія суддів ухвалила про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в частині стягнення заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання з ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату укладення договору міни від 12.06.2007 року заборгованості за нею не було, що підтверджено розрахунком боргу за теплоенергію.

Такий висновок суду є правильним, так як відповідає встановленим обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до договору міни від 12.06.2007 року (а.с. 20) ОСОБА_3 обміняла належну їй квартиру АДРЕСА_1 на належну ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_2

Згідно розрахунку боргу за теплоенергію, проведеного позивачем за особовим рахунком споживача ОСОБА_3 (а.с. 3), станом на 01.04.2008 року відсутній борг по оплаті наданих послуг позивачем в квартиру АДРЕСА_1.

За наведених обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відсутність боргу відповідачки ОСОБА_3 перед позивачем станом на день міни вказаної квартири є підставою для відмови в позові про стягнення боргу, який виник після її виселення з цієї квартири в квартиру АДРЕСА_2.

Задовольняючи позов ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» в частині стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання, які надавались їм в АДРЕСА_1, в сумі 4995 грн. 35 коп., суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок неналежного виконання споживачами-відповідачами зобов'язання по оплаті наданих послуг станом на 28.09.2012 року виникла заборгованість відповідачів перед позивачем в загальній сумі 4995,30 грн. Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу або ж спростовували доводи позивача суду не подані.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630 надавав послуги теплопостачання та гарячого водопостачання відповідачам-споживачам ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які проживають в АДРЕСА_1, а відповідачі неналежно проводили оплату наданих їм послуг, у зв'язку з чим станом на 28.09.2012 року за ними наявна заборгованість в розмірі 4995,30 грн., що підтверджується розрахунком боргу за теплоенергію (а.с. 3, 27, 28).

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

В силу дії п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, в даному випадку Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №630, та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми боргу або ж спростовували доводи позивача суду не подані.

Таким чином, суд правильно дійшов висновку про підставність позовних вимог ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» про стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 заборгованості за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання в сумі 4995 грн. 35 коп.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи щодо того, чи надавалися йому належні послуги теплопостачання і чи є справною система опалення будинку, не заслуговують на увагу, оскільки згідно ч.ч. 1, 3, 4 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо. Акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника виконавця в погоджений умовами договору строк або необґрунтованої відмови від підписання акта-претензії він вважається дійсним, якщо його підписали не менш як два споживачі. Акт-претензія споживача подається виконавцю, який протягом трьох робочих днів вирішує питання про перерахунок платежів або видає письмово споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій.

Відтак апелянтом не надано суду жодних доказів про його звернення до позивача з претензією про неналежне надання послуг.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для справи для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Не заслуговують на увагу також доводи апелянта про те, що в порушення ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» позивач не уклав з ним договору про надання послуг, незважаючи на те, що він звертався до ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» з відповідною заявою, оскільки відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачами.

Доводи апелянта про те, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» є неналежним позивачем в даних спірних правовідносинах, а таким має бути балансоутримувач будинку, спростовуються матеріалами справи. Відповідно до договору уступки вимоги №8.1 від 20 лютого 2007 року про постачання теплової енергії, укладеного між ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та ЖЕО №8 (а.с. 65), та додаткової угоди від 20 лютого 2007 року до договору №8.1 від 24 листопада 2005 року сторони погодили уступку права вимоги позивача на делегування йому функції нарахування розмірів сум, що підлягають до оплати мешканцями квартир за отримані послуги з централізованого опалення.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Девляшевський В.А.

Ковалюк Я.Ю.