Постанова № 33461301, 06.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06 вересня 2013 року 16 год. 45 хв. № 826/10190/13-а

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до державної екологічної інспекції у місті Києві та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва державної екологічної інспекції у місті Києві Герасименка Сергія Юрійовича про визнання протиправними дій відповідача-2 та рішення відповідачів, а також скасування рішення відповідачів.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 липня 2013 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" (також далі - позивач) до державної екологічної інспекції у місті Києві (також далі - відповідач-1) та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва державної екологічної інспекції у місті Києві Герасименка Сергія Юрійовича (також далі - відповідач-2) про визнання протиправним та скасування припису від 04 лютого 2013 року № 04/164п, складеного відносно позивача (також далі - оскаржуваний припис), а також визнання протиправними дій відповідача-2 щодо проведення перевірки з порушенням встановленого строку її проведення із 01 по 08 лютого 2013 року та зазначення неправдивих відомостей в акті перевірки позивача № 04/143а, що представник позивача відмовився підписати акт перевірки та отримати його примірник.

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржуваний припис підлягає скасуванню, оскільки складений відповідачем-2 без достатніх на те підстав. До того ж, перевірку позивача проведено з порушенням положень законодавства.

Ухвалою суду від 04 липня 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача позов підтримав та просив задовольнити його повністю.

Представник відповідача-1 та відповідач-2 у судове засідання 05 серпня 2013 року не прибули, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи відповідач-1 та відповідач-2 повідомлені належним чином, заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача-2 та відповідача-2 (його уповноваженого представника) до суду не надійшли. Разом з тим, 05 серпня 2013 року до суду через канцелярію надійшли письмові заперечення представника відповідача-1 проти позову, які судом долучено до матеріалів справи для врахування при постановленні судового рішення по суті.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 05 серпня 2013 року судом, відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (також далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження, про що відповідача-1 та відповідача-2 повідомлено письмово.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем-2 у період із 23 по 31 січня 2013 року проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 04/143а перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (також далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, у позивача відсутні дозвіл і ліміт на утворення та розміщення відходів та поточний рік на тверді побутові відходи, чим порушено ст.ст. 32, 33 Закону України "Про відходи".

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 04 лютого 2013 року відповідачем-2 складено оскаржуваний припис, яким позивача зобов'язано у строк до 15 березня 2013 року отримати в установленому законодавством порядку та представити відповідачу-1 дозвіл на розміщення відходів і ліміт на утворення та розміщення відходів на поточний рік, а також постійно з дня винесення припису при здійсненні господарської діяльності дотримуватись положень Законів України "Про охорону навколишнього природного середовища" та "Про відходи".

Суд погоджується з доводами представників позивачів щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, виходячи з аналізу наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, відповідно до п.п. 1, 3 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (далі - Міністр).

Основними завданнями Держекоінспекції України є: внесення Міністрові пропозицій щодо формування державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; реалізація державної політики зі здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів; додержанням режиму територій та об'єктів природно-заповідного фонду; за екологічною та радіаційною безпекою (у тому числі у пунктах пропуску через державний кордон і в зоні діяльності митниць призначення та відправлення) під час імпорту, експорту та транзиту вантажів і транспортних засобів; біологічною і генетичною безпекою щодо біологічних об'єктів природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів (ГМО) у відкритій системі; поводженням з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами) і небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; інші завдання, визначені законами України та покладені на неї Президентом України.

Згідно з п.п. 1, 3, 4 підпунктом 6.15 п. 6 Положення про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04 листопада 2011 року №429, Державна екологічна інспекція в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Держекоінспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.

Основними завданнями Держекоінспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції України у межах відповідної території.

Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог: л) законодавства про поводження з відходами щодо: дотримання вимог виданих лімітів на утворення та розміщення відходів.

Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 32 Закону України "Про відходи", з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини забороняється: вести будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. Ліміти на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлюються.

Тобто, як чітко вбачається з викладеного положення, законодавцем встановлено заборону на ведення будь-якої господарської діяльності, пов'язаної з утворенням відходів, без одержання лімітів на обсяги утворення та розміщення відходів. При цьому, обов'язок одержання лімітів на обсяги утворення і розміщення побутових відходів не встановлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відходи", відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Побутові відходи - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.

Джерело утворення побутових відходів - об'єкт, на якому утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Операції поводження з відходами - збирання, перевезення, зберігання, сортування, оброблення (перероблення), утилізація, видалення, знешкодження і захоронення відходів.

Розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах.

У ході розгляду справи судом з'ясовано, що основним видом діяльності позивача за місцем проведення перевірки є надання в оренду та експлуатацію власного нерухомого майна.

Таким чином, позивачем у процесі здійснення діяльності утворюються побутові відходи, на утворення та розміщення яких не потрібно отримувати відповідний ліміт.

Доказів, які б свідчили про здійснення позивачем будь-якої виробничої діяльності, відповідачем-1 та відповідачем-2 суду не надано.

Згідно з п. 8 Порядку розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218, власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники тільки побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів як вторинної сировини, які провадять статутну діяльність із збирання і заготівлі таких відходів, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.

Відповідно до ч. 2 ст. 17, ч.ч. 1, 2, 8 ст. 35-1 Закону України "Про відходи", суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.

Поводження з побутовими відходами здійснюється відповідно до державних норм, стандартів і правил.

Власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

Небезпечні відходи у складі побутових відходів збираються окремо від інших видів побутових відходів, а також мають відокремлюватися на етапі збирання чи сортування та передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.

Згідно з п. 3 Правил надання послуг з вивезення побутових відходів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2008 року № 1070, власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів.

Тобто, фактичного розміщення відходів власники та балансоутримувачі не здійснюють.

У матеріалах справи міститься копія договору від 01 травня 2011 року № 1221Р на вивезення твердих побутових відходів роздільно зібраних (ТПВРЗ), предметом якого є послуги по вивезенню дочірнім підприємством "Фірма Альтфатер Київ" твердих побутових відходів роздільно зібраних з місць накопичення у позивача.

Крім того, у матеріалах справи міститься копія договору від 14 червня 2011 року № 2312 на послугу по прийому відпрацьованих люмінесцентних ламп, за умовами якого позивач доручив, а товариство з обмеженою відповідальністю "Демікон" прийняло на себе виконання робіт з прийому відпрацьованих ртутних люмінесцентних ламп.

Відповідно до ст. 5 вказаного договору, строк його дії встановлюється з 14 червня 2011 року по 31 грудня 2013 року.

Проаналізувавши викладені положення та обставини, суд прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного припису та, як наслідок, необхідність його скасування.

Стосовно порядку проведення перевірки суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 5, ч. 5 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.

Органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що планову перевірку позивача проведено на підставі наказу від 23 січня 2013 року № 200 та направлення від 23 січня 2013 року № 211 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, тобто, без дотримання вимог Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки, зазначені наказ та направлення датовані тією датою, коли фактично розпочато проведення перевірки.

Слід зазначити, що у ході судового розгляду справи представниками відповідача не спростовано доводи представників позивача щодо безпідставності зазначення в акті перевірки неправдивих відомостей про те, що представник позивача відмовився підписати акт перевірки та отримати його примірник. Натомість, як пояснили представники позивача, акт перевірки відповідачу не вручався, оскільки такий акт позивачу направлено засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, у зв'язку з чим уповноважений представник позивача фізично не міг відмовитись від підписання акту перевірки та отримання його примірника.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За переконанням суду, у ході судового розгляду справи представники позивача надали достатньо належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовується позов, а представники відповідача не надали належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються заперечення проти позову.

На підставі викладених положень та обставин, суд прийшов до висновку, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" до державної екологічної інспекції у місті Києві та державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва державної екологічної інспекції у місті Києві Герасименка Сергія Юрійовича про визнання протиправними дій відповідача-2 та рішення відповідачів, а також скасування рішення відповідачів є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 7-11, 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати припис державної екологічної інспекції у місті Києві від 04 лютого 2013 року № 04/164п.

3. Визнати протиправними дії державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва державної екологічної інспекції у місті Києві Герасименка Сергія Юрійовича щодо проведення планової перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами з порушенням встановленого строку її проведення, а також щодо зазначення в акті № 04/143а неправдивих відомостей про відмову уповноваженого представника товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" від підписання вказаного акту та отримання його примірника.

4. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лін Беккер" (ідентифікаційний код 35181499) здійснений ним судовий збір у розмірі 34,41 грн. (Тридцять чотири гривні сорок одна копійка) із Державного бюджету України.

5. Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин