Постанова № 33461219, 09.09.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

09 вересня 2013 року № 826/12128/13-а

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна»доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києвіпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000652230 від 11.02.2013

Суддя: Кротюк О.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000652230.

Відповідач заперечень проти позовних вимог суду не надав, заяв, клопотань щодо розгляду справи за своє відсутності до суду не надходило, причини неявки представника суб'єкта владних повноважень, в тому числі поважні, суду невідомі.

В порядку частини 6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва Державної податкової служби було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «СІЕйчЕс Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 30.11.2012.

За наслідком перевірки було складено акт від 28.01.2013 № 36/22-30/35704808 (далі - Акт перевірки). Актом перевірки зафіксовано висновок перевіряючих про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України в частині застосування звичайної ціни, внаслідок чого ТОВ «СІЕйчЕс Україна» було занижено власні податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств. При цьому контроль питання застосування звичайної ціни обумовлений тим, що позивач продавав товар нерезиденту, який володіє 99,9% статутного капіталу ТОВ «СІЕйчЕс Україна», а отже є пов'язаною особою.

На підставі Акту перевірки було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.02.2013 року № 0000652230 (за основним платежем - 518581грн., за штрафними санкціями - 129645грн.).

Позивач не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки стверджує про безпідставність тверджень про порушення норм Податкового кодексу України, оскільки такі на час спірних правовідносин не діяли. Поряд з цим зазначає про неналежне та необґрунтоване застосування джерел норм законодавства для визначення звичайної ціни.

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно положень абзацу 3 пункту 1 розділу 19 «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України (№ 2755-VI від 02.12.2010, далі - ПКУ) стаття 39 цього Кодексу, яка регулює питання визначення звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. Таким чином, до спірних правовідносин, які мали місце в період з 01.01.2012 по 30.11.2012, підлягає застосуванню закон, який діяв на цей час - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (згідно пп.2 п.2 1 розділу 19 «Прикінцеві положення» ПКУ - «…пункту 1.20 статті 1 цього Закону, який діє до 1 січня 2013 року»).

За таких обставин, висновки відповідача про порушення норм ПКУ та нарахування у зв'язку з цим податкових зобов'язань, включаючи штрафні санкції, є безпідставним і неправомірним, оскільки норми ПКУ в частині питання визначення і застосування звичайної ціни в перевіряємий згідно Акту перевірки період не діяли.

Надаючи оцінку по суті тим обставинам господарської діяльності позивача, про яку йде мова у Акті перевірки, щодо продажу товарів контрагенту, який є пов'язаною особою з позивачем, суд виходить з наступного.

Згідно положень пункту 1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ((в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" №334/94-ВР від 28.12.1994, далі - Закон про прибуток) врегульовано податкові правовідносини щодо питання звичайної ціни.

«Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін» (підпункту 1.20.1., пункту 1.20 ст.1 Закону про прибуток).

Згідно положень підпункту 1.20.2. пункту 1.20 ст. 1 Закону про прибуток для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів.

Якщо товари (роботи, послуги) продаються з використанням конкурсу, аукціону, біржової пропозиції або пропозиції на організованому ринку цінних паперів, або коли продаж (відчуження) товарів здійснюється у примусовому порядку згідно із законодавством, звичайною є ціна, отримана при такому продажі (підпункту 1.20.4. пункту 1.20 ст. 1 Закону про прибуток).

У разі коли ціни на товари (роботи, послуги) підлягають державному регулюванню згідно із законодавством, звичайною вважається ціна, встановлена згідно з принципами такого регулювання. Це правило не поширюється на встановлення мінімальної продажної ціни - у цьому випадку звичайною є справедлива ринкова ціна( підпункт 1.20.5. пункту 1.20 ст. 1 Закону про прибуток).

У відповідності до пункту 2.1. ст. 2 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (№ 1877-IV від 24.06.2004) аграрна біржа - юридична особа, створена згідно із Законом України "Про товарну біржу", яка підпадає під регулювання норм такого закону і статей 279 - 282 Господарського кодексу України (з урахуванням особливостей, визначених цим Законом) та надає послуги суб'єктам господарювання з укладення біржових договорів щодо сільськогосподарської продукції, товарних деривативів, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція, іпотечних сертифікатів та іпотечних закладних, а також з проведення розрахунково-клірингової діяльності за ними.

Згідно абзацу 2 пункту 1 постанови КМ України «Деякі питання укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів» (від 13 грудня 2010 р. N 1254) установлено, що послуги з укладення та реєстрації зовнішньоекономічних контрактів щодо експорту сільськогосподарської продукції (товарів), зазначеної у підпункті 3.3.1 статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" (далі - продукція), надає Аграрна біржа, утворена згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2005 р. N 1285 "Про створення Аграрної біржі" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 52, ст. 3321), або інші товарні біржі, які сертифіковані в установленому законодавством порядку щодо стандартів продажу або поставки біржового товару та яким Аграрна біржа надала право на участь у біржовій торгівлі.

Підпунктом 3.3.1. статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України" передбачено, що об'єктами державного цінового регулювання є такі види сільськогосподарської продукції (товарів): пшениця тверда; пшениця м'яка; зерно суміші пшениці та жита (меслин); кукурудза; ячмінь; жито озиме; жито ярове; горох; гречка; просо; овес; соя; насіння соняшнику; насіння ріпаку; насіння льону; шишки хмелю; цукор-пісок (буряковий); борошно пшеничне; борошно житнє; м'ясо та субпродукти забійних тварин та птиці; молоко сухе; масло вершкове; олія соняшникова.

В силу зазначеного вище, а також відповідності змісту товару, який продавався контрагенту нерезиденту, положенням підпункт 3.3.1. статті 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", позивачем усі зовнішньоекономічні контракти укладалися на Аграрній біржі, про що суду надані відповідні посвідчення про реєстрацію укладених на біржі контрактів (що по суті не заперечується податковою службою згідно відомостей другого абзацу (стор.9) п.3.1.1. Акту перевірки), які було долучено позивачем до позовної заяви.

З огляду на це суд доходить до висновку, що контракти позивача укладені на Аграрній біржі в перевіряємий період Акту перевірки мають звичайну ціну у відповідності до положень підпункту 1.20.4. пункту 1.20 ст. 1 Закону про прибуток.

Згідно положень підпункту 1.20.2. пункту 1.20 ст. 1 Закону про прибуток для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

На виконання вказаних вимог закону Акт перевірки такої інформації (про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах) не містить.

З огляду на що, висновки у Акті перевірки суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Враховуючи зазначене у сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, силу положень частини 2 статті 71 КАС України не спростував покликання позивача і не довів відповідність оскаржуваних рішень вимогам ч.3. ст.2 КАС України.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Керуючись ст. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0000652230 від 11.02.2013 року про збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 648226,00 грн., видане Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва, визнати протиправним і скасувати.

Судові витрати в сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СіЕйчЕс Україна» (код ЄДРПОУ 35704808) за рахунок Державного бюджету України.

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст.186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк