Постанова № 33461122, 03.09.2013, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2013 року справа № 2а/2370/3913/2012

10 год. 55 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Паламар П.Г.,

при секретарі - Овсієнко О.І.

за участю представника позивача Лисенка Ю. М. - за довіреністю, представника відповідача Різника В.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» до Звенигородської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Черкаської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

11 жовтня 2012 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» (далі - позивач) з адміністративним позовом до Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаської області (далі - відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0001241501 від 03.10.2012р.

Позивач вимоги обґрунтував тим, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту перевірки, висновки якого не відповідають фактичним обставинам та є необґрунтованими, безпідставними. Свою правову позицію позивач аргументує тим, що господарські відносини із підприємствами-контрагентами оформлені договорами, підтверджуються відповідними первинними документами, відображені у податковій звітності позивача та фактично відбулися. На момент укладання договорів підприємства-контрагенти ТОВ «Дельта-В.В.В.» та ФГ «Південна зірка» були зареєстровані як суб'єкти господарювання та як платники ПДВ, а тому відсутні підстави для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з мотивів викладених у позові, зазначивши, що акт перевірки на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення прийнятий на підставі іншого акту перевірки позивача, а саме акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ від 23 серпня 2012 року № 97/15-130/32580463. Представник позивача зазначив, що даний акт перевірки від 23 серпня 2012 року № 97/15-130/32580463 та прийняті на підставі нього податкові повідомлення-рішення від 11.09.2012р. № 0001041501 та №0001051501 скасовано наказом Державної податкової служби в Черкаській області № 317 від 09.11.2012р., з підстав неправомірності. З урахуванням викладеного, представник позивача просив задовольнити адміністративний позов повністю.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, вказавши, що в ході перевірок позивача та контрагентів - ТОВ «Дельта-В.В.В.» та ФГ «Південна зірка» встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів, робіт (послуг), що свідчить про укладання угод без мети настання реальних наслідків. Враховуючи матеріали перевірок підприємств-контрагентів позивача, відповідач вважає, що господарські операції не здійснювалися, а тому у задоволенні вимог позивача слід відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, розглянувши матеріали та дослідивши докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» зареєстровано як юридична особа Катеринопільською районною державною адміністрацією Черкаської області 30.06.2004 року, ідентифікаційний код 32580463. Відповідно до свідоцтва № 32392796 від 27.08.2004 року ТОВ «Катеринопільський елеватор» є платником податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що Катеринопільською ОДПІ проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за липень 2012 року. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 20.09.2012 року № 127/15-130/32580463, яким встановлено порушення п. 198.1, ст. 198 та п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 370991 грн., в т.ч. за квітень 2012 року в сумі 185795 грн., за травень 2012 року в сумі 185196грн., що вплинуло на значення рядка 25 декларації за липень 2012 року.

При перевірці відповідачем використано декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року та акт № 97/15-130/32580463 від 23 серпня 2012 року про результати камеральної перевірки даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість.

На підставі встановленого порушення Катеринопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Черкаської області Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.10.2012 року № 0001241501, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 556486 грн. 50 коп., в тому числі 370 991 грн. - за основним платежем та 185 495 грн. 50 коп. - за штрафними санкціями.

Суд зазначає, що в силу положень пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Отже, зазначеними положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи при проведенні камеральної перевірки наділені повноваженнями досліджувати лише дані зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

В порушення пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України під час проведення камеральної перевірки позивача, результати якої відображені в акті від 20 вересня 2012 року № 127/15-130/32580463, відповідачем на підтвердження виявлених порушень взято за основу відомості, які містяться в акті камеральної перевірки позивача № 97/15-130/32580463 від 23 серпня 2012 року, який не являється податковою декларацією та не може слугувати підставою притягнення позивача до відповідальності за наслідками камеральної перевірки.

Більш того, наказом Державної податкової служби у Черкаській області № 317 від 09.11.2012р. визнано такими, що не відповідають положенням пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ та скасовано податкові повідомлення-рішення №0001041501 та № 0001051501 від 11.09.2012р., які прийняті на підставі акту перевірки позивача № 97/15-130/32580463 від 23 серпня 2012 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган діяв з перевищенням повноважень, формуючи висновки акту камеральної перевірки позивача від 20 вересня 2012 року № 127/15-130/32580463 на підставі даних акту камеральної перевірки позивача № 97/15-130/32580463 від 23 серпня 2012 року.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «Дельта-В.В.В.» та ФГ «Південна зірка».

Суд також звертає увагу, що після скасування податкових повідомлень-рішень №0001041501 та № 0001051501 від 11.09.2012р., прийнятих на підставі акту перевірки №97/15-130/32580463 від 23.08.2012р., податковим органом проведено виїзну документальну перевірку ТОВ «Катеринопільський елеватор» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ПДВ за період починаючи з 01.01.2012р. та закінчуючи 31.05.2012р., по контрагентах, що були описані в акті №97/15-130/32580463 від 23.08.2012р. Як наслідок, складено новий акт №214/22-017/32580463 від 01.11.2012р., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення №0001122301 та №0001132301 від 12.11.2012р.

Суд зазначає, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20.12.2012р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2013р. в адміністративній справі № 2а/2370/4509/2012, позовні вимоги ТОВ «Катеринопільський елеватор» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Катеринопільської ОДПІ №0001122301 та №0001132301 від 12.11.2012р.

Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили встановлено, що позивач, здійснюючи господарські операції, зокрема, із ТОВ «Дельта-В.В.В.» та ФГ «Південна зірка», за період з 01.01.2012р. по 31.05.2012р. не вчиняв порушень податкового законодавства, яке регулює нарахування та сплату податку на додану вартість.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім цього, пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною умовою формування податкового кредиту, оскільки відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створюють вчинювані платником податку господарські операції.

Законом, який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності є Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996).

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України № 996 - бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 996 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд зазначає, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З матеріалів адміністративної справи вбачається, що між ТОВ «Катеринопільський елеватор» та ТОВ «Дельта-В.В.В.» укладено договір поставки від 12.10.2011 року № 968/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні 2012 року, з ФГ «Південна зірка» укладено договір поставки від 26.03.2012 року № 1257/К на поставку зернової сировини (соняшника) у березні, квітні 2012 року.

На виконання договірних зобов'язань, ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» поставили зернову сировину (соняшник), а позивач прийняв у власність та оплатив.

Факт отримання позивачем від вищезгаданих контрагентів зернової сировини (соняшника) підтверджується видатковими накладними.

На виконання статті 201 Податкового кодексу України, ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» надали позивачу податкові накладні, які складені у відповідності до вимог законодавства та мають всі необхідні реквізити, що підтверджує дійсність даних правочинів.

Факт розрахунку позивачем за отримання зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» підтверджується виписками по рахунку позивача, картками рахунку позивача та квитанціями.

В якості доказу транспортування зернової сировини (соняшника) від ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка», позивачем надані суду товарно-транспортні накладні.

Обсяги придбання за договорами поставки зернової сировини (соняшника) у ТОВ «Дельта-В.В.В.», ФГ «Південна зірка» відображені позивачем в бухгалтерському та податковому обліку.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача первинних документів, які були досліджені під час розгляду справи, позивачем підтверджено правомірність формування сум податкового кредиту за перевіряємий період.

Отже, суд приходить до висновку, що правомірним є формування позивачем рядка 25 декларації з ПДВ за липень 2012 року з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду в сумі 370991 грн., в тому числі: за квітень 2012 року в сумі 185795 грн., за травень 2012 року в сумі 185196 грн. А тому, спірне податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів прийняття спірного рішення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 94, 159 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області Державної податкової служби від 03.10.2012 року № 0001241501.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державної казначейської служби України у Черкаській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринопільський елеватор» судовий збір в сумі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлено 06.09.2013 року.