Постанова № 33460753, 19.08.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1230/13-а

19 серпня 2013 року 17год. 05хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Колонтирський М.М.

відповідача: представник Форет М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" до Державна податкова інспекція у місті Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Максима Ойл» (далі - ТОВ «Максима Ойл») звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області ДПС (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.12.2012 року №0005632342, №0005642342 та №0005652342.

Позовні вимоги полягають у наступному.

За результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "МАКСИМА ОИЛ" за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 року ДПІ у м. Рівному складено акт від 26.11.2012 року № 619/22-200/33001137 та прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 р.:

- №0005632342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39 848,00 грн.;

- №0005642342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 40 450,75 грн.;

- №0005652342, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення и. 4 Указу Президента України №227/95 від 16.03.1995 року "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" (далі - Указу №227/95) у розмірі 180 540,39 грн.

Зазначає, що пп. 3.1.4 та 3.2.3 акту містять хибні твердження про завищення підприємством витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування з податку на прибуток у 2 кварталі 2011 року на загальну суму 173 250,00 грн., та про заниження ПДВ, що підлягав сплаті до бюджету в сумі 34 650,00 грн. за господарськими операціями позивача з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", які були врегульовані Договором про виготовлення друкованої рекламної продукції та надання рекламних послуг №1-РК від 04.04.2011 року. Доводить, що ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" повністю виконало свої договірні зобов'язання, своєчасно погодивши макети рекламної продукції, забезпечивши їх виготовлення та розповсюдження, що підтверджується актом про надані послуги від 17 червня 2011 року, зразками друкованої реклами, банківськими виписками від 26 липня, 19 серпня, 25 серпня та 2 вересня 2011р. Сформований податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" підтверджується податковою накладною, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України.

Відтак вважає помилковими висновки відповідача про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, фіктивність правочинів, та їх вчинення без наміру створення правових наслідків, нереальний товарний характер операцій.

Крім того, вказує, що ТОВ "Максима Ойл" не порушило вимог Указу №227/95 при проведенні розрахунків із СФГ "ВІДРОДЖЕННЯ", оскільки виручка позивача не була інкасована.

Відповідно до п.4 Указу №227/95 підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку.

Оскільки виручка від реалізації товарів, придбаних у СФГ "ВІДРОДЖЕННЯ", надходила від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами виключно на поточний банківський рахунок підприємства у іноземній валюті, то така виручка не могла бути інкасована (оскільки не надходила у касу підприємства та касу банку), а тим більше перерахована контрагенту у встановлені Указом строки (оскільки єдиною платіжною одиницею на території України є виключно національна валюта - гривня).

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з наведених вище підстав, просив його задовольнити повністю.

Представник відповідача позов не визнала, подала письмові заперечення у справі та пояснила наступне. Згідно з актом від 26.11.2012 року № 619/22-200/33001137 позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "Максима Ойл" за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 року ДПІ у м. Рівному зроблений висновок про:

- порушення п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року 12755-УІ (із змінами та доповненнями) (далі - ПК України) по операціях, що мали нереальний характер з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", внаслідок чого занижений податок на додану вартість у сумі 39848,00 грн. за 2 квартал 2011 року;

- порушення п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого безпідставно віднесло до податкового кредиту з ПДВ суму по операціях, що мали нереальний характер з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" у сумі 34650,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у сумі 11451,00 грн., за липень 2011 року у сумі 14765,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 8434,00 грн.;

- порушення п.4 Указу № 227/95, а саме: не перераховано у встановлені строки товаровиробнику сільськогосподарської продукції кошти у сумі 278406,08 грн.

За насідками перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 р.:

- №0005632342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39 848,00 грн.;

- №0005642342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 40 450,75 грн.;

- №0005652342, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення и. 4 Указу №227/95 у розмірі 180 540,39 грн.

Так, у порушення вимог п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України ТОВ "Максима Ойл" у 2 кварталі 2011 року до валових витрат було включено витрати по операціях, що носили нереальний товарний характер, з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" в сумі 173250,00 грн.

Між ТОВ "Максима Ойл" (Покупцем) та ТОВ "Транссер ЛТД" (Постачальник) було укладено договір №1-РК від 04.04.2011 року про виконання друкарської рекламної продукції (мастильні матеріали та спеціальні рідини торгової марки "Реtго-Сапаdа") та надання рекламних послуг щодо виготовлення та розповсюдження друкованої рекламної продукції на загальну суму 207900,00 грн., у т.ч. ПДВ 34650,00 грн.

За наслідками виконання угоди ТОВ "ТРАНСССЕР ЛТД" виписало ТОВ "Максима Ойл" акт про надання послуг б/н від 17.06.2011 року та податкову накладну №29 від 17.06.2011 року на суму 173250,00 грн. та ПДВ - 34650,00 грн.

Відповідно до бази даних ДПС України ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" зареєстрований у ДПІ Ворошиловського району м. Донецька Донецької області ДПС. Стан платника податків - 11, припинений, але не знятий з обліку. Згідно з поданою останньою податковою звітністю за 1 квартал 2011 року кількість працюючих - 1 особа, основні фонди відсутні, сума задекларованого податку до сплати - 10 грн.

Відтак, у зазначеного контрагента відсутні адміністративно - господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання договору з позивачем, що дає підстави вважати цей договір фіктивним. Вищевказане свідчить про відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації товарів (робіт, послуг). Таким чином, відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД".

Крім того, перевіркою дотримання вимог Указу №227/95 ТОВ "Максима Ойл" встановлено факт придбання сільськогосподарської продукції від СФГ "Відродження», яка у подальшому була реалізована PPH «FRUCTUS» (Польща). Товар отримано відповідно до видаткових накладних за період 2010 р. - 2011 років.

Станом на 01.04.2012 року кредиторська заборгованість перед СФГ "Відродження» за отриману сільськогосподарську продукцію становила - 238153,40 грн. Станом на ту ж дату кредиторська чи дебіторська заборгованість по взаєморозрахунках з PPH «FRUCTUS» (Польща) відсутня.

Відповідно до ст. 4 Указу №227/95 підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо не зарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами ДПС у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50% від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам.

Оскільки ТОВ "Максима Ойл" в порушення п.4 Указу № №227/95 перераховано СФГ "Відродження" коштів у сумі 278406,08 грн. з порушенням встановленого строку, це призвело до нарахування пені в сумі 180540,39 грн.

За наведених підстав просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ "МАКСИМА ОЙЛ" за період з 01.04.2011 р. по 30.06.2012 року ДПІ у м. Рівному складено акт від 26.11.2012 року № 619/22-200/33001137 (а.с.12-39), на підставі якого прийнято податкові повідомлення - рішення від 10.12.2012 р.:

- №0005632342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 39848,00 грн., в тому числі основне зобов'язання - 39848,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 0,00 грн. (а.с.41);

- №0005642342, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 40450,75 грн. , в тому числі основне зобов'язання - 34650,00 грн. та штрафна (фінансова) санкція - 5800,75 грн. (а.с.40);

- №0005652342, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення и. 4 Указу № 227/95 у розмірі 180540,39 грн. (а.с.42).

Підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень - рішень стали висновки ДПІ у м. Рівному про порушення позивачем вимог п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, внаслідок чого занижений податок на додану вартість у сумі 39848,00 грн. за 2 квартал 2011 року по операціях, що мали нереальний характер з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД"; вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, внаслідок чого безпідставно віднесено до податкового кредиту з ПДВ суму по операціях, що мали нереальний характер з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", у сумі 34650,00 грн., у тому числі за червень 2011 року у сумі 11451,00 грн., за липень 2011 року у сумі 14765,00 грн., за вересень 2011 року у сумі 8434,00 грн., вимог п.4 Указу № 227/95, а саме: не перераховано у встановлені строки товаровиробнику сільськогосподарської продукції коштів у сумі 278406,08 грн.

Судом встановлено, що ТОВ «Максима Ойл» зареєстроване 01.06.2004 року у Виконавчому комітеті Рівненської міської ради на підставі Свідоцтва від 01.06.2004 року АОО № 230928, від 05.02.2010 року А01 № 539170 (заміна у зв'язку зі зміною місцезнаходження). Взято на податковий облік 04.06.2004 року за №28-124/2588, перебуває на обліку у ДПІ у м. Рівному, є платником ПДВ згідно з Свідоцтвом від 10.09.2009 року №100243978.

Порядок формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість у 2011 році було врегульовано ст.ст. 14, 138, 139, 193 та 198 ПК України.

Так, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, згідно з п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених правових норм необхідною умовою для формування валових витрат та включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту, є, зокрема, фактичне здійснення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг). При цьому правові наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії або події, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають місту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Господарська діяльність, згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Отже, суми податку на додану вартість для цілей формування податкового кредиту мають бути фактично сплачені платником податків при придбанні товарів (послуг). При цьому, факт придбання товарів (послуг) повинен підтверджуватися належним чином складеними первинними документами, які відображають реальність здійснення такої господарської операції та, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для формування бухгалтерського обліку та, відповідно, податкового обліку, є наявність у суб'єкта господарювання первинних документів, що засвідчують факт здійснення господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р. Відповідно до п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Статтею 2 Закону №996-XIV передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Відповідно до п.3.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Зокрема, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо-безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували їх фактичне отримання.

Згідно акту перевірки господарські відносини між ТОВ "МАКСИМА ОЙЛ" й ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" були врегульовані Договором про виготовлення друкованої рекламної продукції та надання рекламних послуг №1-РК від 04.04.2011 року (а.с.54-56).

За договором ТОВ "МАКСИМА ОЙЛ" замовило, а ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" зобов'язалося надати рекламні послуги з виготовлення та розповсюдження друкованої рекламної продукції (кольорових буклетів та флаєрів) про товари, що продаються підприємством (мастильні матеріали та спеціальні рідини торгової марки "Реtго-Саnada"), серед їх потенційних покупців на загальну суму 207 900,00 грн. у т.ч. ПДВ 34 650,00 грн.

Конкретні періоди надання рекламних послуг (проведення рекламних акцій), їх географічне зонування та обсяги розповсюдження друкованої рекламної продукції у конкретних регіонах були погоджені сторонами шляхом підписання Додатку №1 до Договору (Медіа-план) (а.с.57)

Для підтвердження факту виконання договірних зобов'язань щодо виготовлення та розповсюдження рекламної продукції ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" у судове засідання були надані наступні докази:

- Акт про надані послуги згідно договору від 04.11.2011 року № 1 - РК, підписаний сторонами 17 червня 2011 року (а.с.58);

- буклет «Мастила Реtго-Сапаda для двотактних двигунів» (а.с.66);

- флаєр «Реtго-Сапаda Dехгоп VI АТF» - рідина для автоматичних коробок передач" (а.с.65);

- флаєр "Мастила Реtго-Сапаda для двотактних двигунів" (а.с.64);

- виписки з банківських рахунків щодо платежів на поточний рахунок ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" від 26 липня 2011 року на суму 50000,00 грн., від 19 серпня 2011 року на суму 50000,00 грн., від 25 серпня 2011 року на суму 50000,00 грн., від 2 вересня 2011 року на суму 57900,00 грн.(а.с.60-63).

У свою чергу, відповідач в обґрунтування заперечень на адміністративний позов та на підтвердження правомірності прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень покликається на наданий ДПІ Ворошиловського району м.Донецька Донецької області ДПС акт про результати документальної невиїзної перевірок ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", з якого вбачається відсутність вказаного підприємства за юридичною адресою, а також відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей та будь-яких інших умов для здійснення господарської діяльності.

Суд бере до уваги посилання позивача на те, що на момент вчинення господарських операцій позивача з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" останнє володіло повною податковою правосуб'єктністю (знаходилося на податковому обліку, мало статус платників податку на додану вартість), а податковий кредит позивачем було сформовано на підставі належним чином оформленої податкової накладної від 17.06.2011 року № 29, проте зазначає, що вказані обставини є необхідними, але не достатніми умовами для підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту.

Як зазначалося судом вище, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Проте, наданий позивачем у ході судового розгляду Акт про надані послуги згідно договору про виготовлення друкованої рекламної продукції та надання рекламних послуг від 04.11.2011 року № 1 - РК, оскільки він не відповідає приписам Закону N996-XIV та Положення №88.

Так, відповідно до п.1.3 договору ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" зобов'язується:

- «розробити макети друкованої рекламної продукції та погодити їх з рекламістом;

- на основі погоджених рекламістом макетів організувати виготовлення рекламної продукції на власних потужностях або друкарських потужностях третіх осіб;

- надати рекламні послуги із розповсюдження серед потенційних покупців продукції торгової марки «Реtго-Сапаda» спеціальної інформації (кольорових буклетів та флаєрів) про продукцію з метою розширення клієнтської бази рекламодавця і, як насідок, збільшення обсягів реалізації продукції торгової марки «Реtго-Сапаda.»»

Однак, наданий позивачем Акт про надані послуги не містить жодних доказів розроблення та погодження рекламної продукції. Крім того, у ньому не зазначено юридичну особу, яка здійснювала друкування рекламної продукції, хоча у позивача для здійснення друку відсутні власні виробничі потужності. Крім того, на самих флаєрах та буклетах також не вказано типографію та замовника друку. Враховуючи наведене суд ставить під сумнів, що надана позивачем рекламна продукція була виготовлена саме ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД". На підтвердження розповсюдження друкованої продукції у Акті лише вказано кількість розповсюдженої продукції та назви областей, де вона була розповсюджена. Проте, у Акті відсутні посилання на конкретні підприємства, установи та організації, у яких було здійснено розповсюдження продукції та які відповідно до п.1.5 договору мають те чи інше відношення до експлуатації та/або технічного обслуговування, ремонту машин та механізмів, у яких можуть бути використані мастильні матеріали з асортименту рекламодавця.

З метою повного та всебічного розгляду справи та отримання додаткових доказів у ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" на підтвердження або спростування господарських взаємовідносин з позивачем судом 15 травня 2013 року згідно з вимогами ст. 115 КАС України було надіслано судове доручення до Донецького окружного адміністративного суду, проте керівник або голова ліквідаційної комісії ТОВ «ТРАНССЕР ЛТД» до суд не прибули, доказів не надали, оскільки на час виконання судового доручення зазначений контрагент був припинений (а.с.171). Так, згідно з витягом з ЄДРПОУ від 19.08.2013 року № 855127 ТОВ «ТРАНССЕР ЛТД» було припинено 23.05.2013 року за судовим рішенням (а.с.177-178).

Будь-яких інших доказів виконання умов договору ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", а саме: погодження макетів продукції, друкування флаєрів та буклетів, їх розповсюдження, представниками ТОВ «Максима Ойл» на вимогу суду надано не було, не зважаючи на те, що на час звернення до суду з позовом 01.04.2013 року та проведення судових засідань від 29.04.2013 року та 05.05.2013 року ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" ще не було припинено.

Зважаючи на викладене, дослідивши надані позивачем для перевірки та в судове засідання документи, суд приходить до висновку, що з урахуванням специфіки господарських взаємовідносин між ТОВ «Максима Ойл» та ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", придбання обумовлених договорами послуг не знаходить свого фактичного підтвердження, що вказує на відсутність об'єкта оподаткування.

Отже, сама по собі наявність окремих документів не є підставою для висновків про фактичне здійснення господарських операцій, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю не мали місця.

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам не знаходить підтвердження належними доказами, не може свідчити про реальність господарської операції.

При прийнятті рішення суд також враховує, що Відповідно до бази даних ДПС України ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" зареєстрований у ДПІ Ворошиловського району м. Донецька Донецької області ДПС. Відповідно до поданої останньої податкової звітності за 1 квартал 2011 року кількість працюючих - 1 особа, основні фонди відсутні, сума задекларованого податку до сплати - 10 грн.

Відтак, у зазначеного контрагента відсутні адміністративно - господарські можливості на виконання господарських зобов'язань, відсутні фактичні дії, спрямовані на виконання договору з позивачем, що дає підстави вважати цей договір фіктивним. Відсутність трудових та матеріальних ресурсів, виробничої бази, складських приміщень унеможливлює здійснення господарської діяльності ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД".

Таким чином, суд дійшов висновіку, що господарські операції ТОВ «Максима Ойл» з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД" були безтоварними (відсутні факти надання послуг), а документи, на яких базується їх здійснення, не можуть вважатися первинними документами бухгалтерського обліку.

Будь-яких інших доказів на обґрунтування позовних вимог позивач на вимогу суду без поважних причин не надав, їх місцезнаходження не зазначив.

У зв'язку із відсутністю об'єкта оподаткування податком на додану вартість за господарськими операціями ТОВ «Максима Ойл» з ТОВ "ТРАНССЕР ЛТД", позивачем безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит, а отже збільшення йому грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних санкцій є обґрунтованими.

За таких обставин податкові повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №0005632342 та №0005642342 є правомірними, а відтак позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відносно податкового повідомлення-рішення від 10.12.2012 року №0005652342 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 180540,39 грн. у зв'язку з порушенням вимог п. 4 Указу № 227/95, суд зазначає, що відповідно до зазначеної норми підприємства оптової та роздрібної торгівлі незалежно від форм власності перераховують інкасовану виручку від реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства, придбаних у товаровиробників агропромислового комплексу України, за вирахуванням торгової націнки, не пізніше наступного дня після дня зарахування виручки на рахунки постачальників, після чого платежі здійснюються у встановленому порядку. У разі використання цих коштів підприємствами оптової та роздрібної торгівлі для іншої мети чи залишення їх на рахунку або проведення різного роду операцій щодо незарахування коштів на розрахункові рахунки товаровиробників агропромислового комплексу органами державної податкової служби у безспірному порядку стягується до місцевого бюджету штраф у розмірі 50 відсотків від сум, не перерахованих у встановлені строки зазначеним товаровиробникам.

Відповідно до Наказу МВС "Про створення в системі Державної служби охорони при МВС України Служби інкасації, охорони грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, ті затвердження нормативних актів з питань діяльності цієї Служби" від 23.09.1997 року Діб43, інкасація - це збирання інкасаторами в касах підприємств, установ та організацій усіх форм власності грошових знаків, цінних паперів та інших цінностей і доставлення їх до кас банківських установ або підприємств зв'язку чи інших організацій.

В судовому засіданні встановлено, що 15.10.2010 року та 02.12.2010 року між позивачем та СФГ «Відродження» укладено договори постачання сільськогосподарської продукції на суму 54600,00 грн. та 211185,00 грн. відповідно (а.с.91-93, 171). Продукція була отримана позивачем відповідно до видаткових накладних № 36 від 01.11.2010 року, №37 від 21.12.2010 року, №15 від 01.04.2011 року та в подальшому реалізована PPH «FRUCTUS» (Польща) згідно з умовами зовнішньоекономічних контрактів від 15.07.2010 року та 23.07.2010 року, що підтверджується первинними документами (контрактами, вантажно-митними деклараціями, інвойсами, товарно-транспортними накладними (CMR) та ін. (а.с.113-120, 133-141). Оплата за отриманий товар проведена PPH «FRUCTUS» (Польща) у безготівковій формі 17.12.2010 року, 03.02.2011 року, 14.03.2011 року, 11.04.2011 року, що підтверджено дослідженими копіями меморіальних ордерів та витягами з банківських рахунків позивача (а.с.121 - 123, 142 - 143). В подальшому ТОВ «Максима Ойл» сплатив кошти на банківський рахунок СФГ «Відродження» 02.03.2011 року, 06.04.2011 року, 13.04.2011 року, 18.04.2011 року, 29.04.2011 року, 07.07.2011 року. 08.07.2011 року, 05.08.2011 року у повному обсязі (а.с.144,180).

Таким чином, у судовому засіданні встановлено, що оплата PPH «FRUCTUS» за придбану сільськогосподарську продукцію була проведена у безготівковій формі, інкасація коштів не здійснювалася, а відтак підстави для застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 180540,39 грн. за неперерахування саме інкасованої виручки від реалізації сільськогосподарської продукції, придбаної у товаровиробника агропромислового комплексу України - СФГ «Відродження», відсутні.

За наведених обставин податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Рівному від 10.12.2012 року №0005652342 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.

Відповідно до вимог ч.3 ст.94 КАС України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог у сумі 1587 грн. 91 коп.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби від 10.12.2012 року № 0005652342.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "МАКСИМА ОЙЛ" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 1587 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят сім) грн. 91 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.