Ухвала суду № 33460662, 11.09.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Кульбаков І.В. Доповідач Біляєва О.М.

Категорія 28

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Біляєвої О.М.,

суддів Мальованого Ю.М., Канурної О.Д.,

при секретарі Саєнко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, позивач звернувся до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд неправильно трактує положення постанов Пленуму Верховного Суду України, не зваживши на доведеність причинного зв'язку між діями робітника та наслідками. Правильно установивши, що між сторонами був укладений договір підряду, суд не повно з'ясував обов'язки відповідача та межі відповідальності, неправильно послався на положення ст. 135? КЗпП України та не врахував, що ст. 546 ЦК України передбачена можливість встановлення інших видів забезпечення зобов'язань, яким є договір про повну матеріальну відповідальність. Вимога про відшкодування моральної шкоди ґрунтується на ст. 22 ЦК України. Крім того, суд допустив невизначеність та суперечність у висновках, зазначивши, що положення ст. 1166 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, одночасно встановивши факт завдання збитків.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з наведених у ній мотивів.

ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з безпідставності заявлених позовних вимог.

Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 09 червня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Замовник) та ОСОБА_2 (далі - Виконавець) уклали договір підряду № 25, за умовами якого Виконавець зобов'язується здійснити доставку продуктів у магазини, згідно із заданим маршрутом на автомобілі Замовника (ас.7).

Отже, суд дійшов правильного висновку, що між сторонами склалися цивільно-правові відносини.

Відмовляючи у позові, суд обґрунтовано виходив з того, що укладеним між позивачем та відповідачем договором підряду не було передбачено виконання ОСОБА_2 певної роботи щодо отримання грошових коштів. Отже, посилання у позові на те, що отримання грошей за товар передбачено обов'язками відповідача, є безпідставним.

Суд правомірно не врахував договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, наданий позивачем на підтвердження позовних вимог.

Згідно зі ст.135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Тобто, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладено лише за умови, що сторони перебувають у трудових відносинах.

Як установлено судом і це визнано апелянтом, між сторонами укладено цивільно-правовий договір.

З цих же підстав суд не визнає в якості належного та допустимого доказу наказ № 8(06)У від 22 червня 2012 року, яким зобов'язано ОСОБА_2 внести до каси підприємства 4189 грн. 83 коп. у зв'язку з тим, що ним загублена виручка з магазинів (ас.6).

Суд першої інстанції з урахуванням доказів, наданих сторонами, дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог у повному обсязі.

Висновок суду, що стаття 1166 ЦК України до спірних правовідносин не підлягає застосуванню, оскільки між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються параграфом 1 глави 61 Цивільного Кодексу України, є правильним.

Безпідставним є довід скарги про відповідність позовних вимог про відшкодування моральної шкоди положенням статті 22 ЦК України, яка передбачає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За таких обставин апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції вірно встановив обставини справи; спір вирішив на підставі наданих сторонами доказів у відповідності з нормами матеріального та процесуального закону.

Апеляційний суд на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий

Судді