Рішення № 33460524, 18.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 51 Головуючий у 1 інстанції Домарєв О.В.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Козаку І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції товариства з обмеженою відповідальністю ДСУ № 473 на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю ДСУ № 473 про зобов»язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник товариства з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено: суд зобов»язав товариство видати позивачеві довідку про заробітну плату за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках, в якій зазначити періоди перебування позивача у зоні відчуження ЧАЕС № 2 м. Чорнобиль - чотири дні: 5, 9, 11 та 13 липня 1986 року та у зоні відчуження ЧАЕС № 1 - два дні: 18 та 20 липня 1986 року із зазначенням заробітної плати у розмірі 468 рублів.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивач в період з 01 по 31 липня 1986 року знаходився у відрядженні у Баришевському районі Київської області, де виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

14 січня 1997 року відповідач видавав позивачеві довідку, за якою заробітна плата ОСОБА_1 за час його перебування у зоні відчуження за період з 05 по 20 липня 1986 року становила 521 руб. 27 коп.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції посилався на те, що працівникам, які виконували роботи по ліквідації наслідків аварії був встановлений максимальний розмір премії - 60% тарифної ставки.

Оскільки первинні бухгалтерські документи на підприємстві не збереглись, суд першої інстанції взяв за основу розрахунки, проведені позивачем.

В апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням вимог матеріального і процесуального права.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що позивач про своє порушене право дізнався ще у 1992 році, коли йому була видана довідка Штабу Краснознаменного Київського військового округу від 19 лютого 1992 року, а до суду з позовом звернувся тільки у березні 2013 року, тобто через 20 років, чим порушив строк позовної давності, встановлений ст.233 КЗпП України.

Крім того, на підприємстві відсутній наказ про направлення ОСОБА_1 у відрядження до Чорнобиля, позивач взагалі направлявся на ліквідаційні роботи іншим відомством, а не відповідачем.

На підприємстві також не збереглись ніякі бухгалтерські документи, окрім особового рахунку за липень 1986 року, з якого вбачається, що за липень 1986 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у розмірі 521 руб. 27 коп.

Суд першої інстанції посилається на акт від 14 січня 1997 року, однак за цією довідкою заробітна плата позивачеві була нарахована за підвищеними тарифними ставками з урахуванням роботи у зоні відчуження за шестичасовим робочим днем 5, 9, 11, 13, 18 та 20 липня 1986 року. До того ж, у довідці від 19 лютого 1992 року не вказано, скільки годин кожного дня, коли позивач перебував у зоні, він безпосередньо знаходився на ліквідаційних роботах у зоні відчуження 1 та 2.

Суд першої інстанції також не врахував, що позивач працював у Донецькому спеціалізованому управлінні «Електромонтаж № 473» тресту «Донбаспромелектромонтаж», а ТОВ ДСУ № 473 створене на базі викупленого майна державного підприємства ДСУ № 473 шляхом перетворення орендного підприємства «Донецьке спеціалізоване управління «Електромонтаж № 473».

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював електрослюсарем у Донецькому спеціалізованому управлінні «Електромонтаж № 473» тресту «Донбаспромелектромонтаж». У подальшому вказане підприємство було реорганізоване, правонаступником його є відповідач товариство з обмеженою відповідальністю ДСУ № 473.

У липні 1986 року позивач перебував на ліквідаційних роботах у Чорнобильській зоні у Баришевському районі Київської області, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом третьої групи - безстроково (а.с.12).

Розглядаючи справу та задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції посилався на розрахунок заробітку позивача ОСОБА_1 за дні перебування на роботах безпосередньо у зоні відчуження, зроблений позивачеві членом міської комісії по перерахунку заробітної плати учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС (а.с.21).

Однак цей розрахунок зроблений на підставі припущень, оскільки з пояснень представника товариства в апеляційному суді та з матеріалів справи вбачається, що первинні документи, у тому числі, фінансові, на підставі яких можливо було би зробити позивачеві обґрунтований розрахунок заробітної плати за час перебування на ліквідаційних роботах у зоні ЧАЕС, не збереглись при реорганізації підприємства та передачі архівних документів.

На а.с.7 міститься акт перевірки заробітку позивача від 14 січня 1997 року, яка була проведена на підприємстві спеціалістом Київського відділу СЗН м. Донецька за участі бухгалтера та головного бухгалтера підприємства. Цим актом підтверджений той факт, що первинні бухгалтерські документи не збереглись, в архіві лишився тільки особовий рахунок позивача за липень 1986 року, за яким заробітна плата ОСОБА_1 була нарахована у сумі 521 руб. 27 коп., при цьому, шифри нарахованих коштів в акті вказані зі слів бухгалтера, а походження частини заробітної плати у сумі 218 руб. 50 коп. взагалі вказане як невідоме та зроблене припущення, що це може бути заробіток за час перебування у зоні ЧАЕС.

За таких обставин заслуговують на увагу доводи представника товариства, викладені в апеляційній скарзі, про те, що неможливо зробити обґрунтований та підтверджений первинними документами розрахунок заробітної плати позивача за липень 1986 року, оскільки не зберігся, зокрема, наказ про відрядження ОСОБА_1 на ліквідаційні роботи у Чорнобильську зону; немає відомостей щодо конкретної кількості годин, протягом яких позивач перебував у зоні 5, 9, 11, 13, 18 та 20 липня 1986 року; відсутні відомості про розмір підвищення тарифної ставки позивачеві в період перебування у Чорнобилі, бо на той період керівник підприємства мав право на таке підвищення у розмірі до 100% тарифної ставки, посадового окладу, проте 100% підвищення - це було право керівника, а не обов»язок тощо.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу товариства слід задовольнити, рішення суду як таке, що постановлене на припущеннях, скасувати, та ухвалити нове про відмову позивачеві у задоволенні його вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу обмеженою відповідальністю ДСУ № 473 задовольнити.

Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 18 квітня 2013 року скасувати.

ОСОБА_1 у позові до товариства з обмеженою відповідальністю ДСУ № 473 про зобов»язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: