Рішення № 33460471, 23.07.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 55 Головуючий у 1 інстанції Цукуров В.П.

Доповідач Маширо О.П.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернулась відповідачка ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 (після реєстрації шлюбу - ОСОБА_2): суд стягнув з ОСОБА_1 на користь позивачки 2 000 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та вирішив питання щодо судових витрат, а у задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди - відмовив.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка у весільному салоні «Афіна», де відповідачка здійснює свою підприємницьку діяльність, 27 березня 2011 року уклала договір прокату та внесла передоплату у сумі 2 000 грн. за прокат весільної сукні; загальна вартість послуги становить 4 000 грн.

Оскільки весілля було скасоване, ОСОБА_2 12, 20 та 22 травня 2011 року зверталась до салону з питання повернення коштів, залишала відповідні записи у книзі відгуків та пропозицій, однак їй у цьому було відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що умовами укладеного сторонами договору прокату передбачено, що у разі невиконання умов договору з вини наймача, внесена сума завдатку наймодавцем не повертається. Оскільки ця умова договору прокату суперечить вимогам закону, суд визнав її нікчемною та стягнув з відповідачки на користь ОСОБА_2 внесені нею 2 000 грн.

Ухвалою від 25 червня 2013 року ОСОБА_1 було відмовлено у перегляді заочного рішення.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачці у задоволенні її вимог, оскільки вважає, що ОСОБА_2 перед тим, як укласти договір прокату та внести суму завдатку у розмірі 2 000 грн., була під розписку ознайомлена та погодилась з Правилами прокату у салоні, де вказано, що у разі невиконання умов договору прокату внесений завдаток не повертається.

Апелянтка також вказала, що вимоги про повернення внесених коштів вона отримала тільки у жовтні 2011 року, та й то не від ОСОБА_2, а до цього часу позивачка з питання повернення коштів до неї не зверталась.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору прокату, укладеного між сторонами, є несправедливими та нікчемними в частині, що погіршує становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовим договором.

Натомість позивачка у своїй позовній заяві не вказувала на нікчемність укладеного з відповідачкою договору прокату або якоїсь його частини.

Суд першої інстанції, дійшовши такого висновку, не зробив належного аналізу наданих сторонами доказів в цій частині, не навів, у чому саме є протиріччя, як вказано у рішенні суду, між укладеним договором прокату та типовим договором прокату.

Насправді сторони уклали між собою договір прокату у відповідності до вимог ст.787 ЦК України.

Умови надання сукні у прокат узгоджені сторонами у підписаному ними договорі від 27 березня 2011 року, у тому числі, і щодо внесеної наймачкою плати за прокат. Сторони домовились, що при відмові наймачки від договору прокату внесена наймачкою плата у сумі 2 000 грн. не повертається (а.с.3).

Цей договір сторонами не оспорений, недійсним не визнаний.

У відповідності до вимог ст.790 ЦК України наймач має право відмовитись від договору прокату і повернути річ наймодавцеві у будь-який час, однак при цьому плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно до тривалості фактичного користування річчю.

У своїй позовній заяві позивачка вказала, що вона 12, 20 та 22 травня 2011 року зверталась до працівників салону з відмовою від прокату сукні, однак ніяких належних та допустимих доказів щодо цього вона не надала.

В апеляційному суді відповідачка ОСОБА_1 підтвердила, що до неї з приводу відмови від прокату сукні позивачка звернулась вже у жовтні 2011 року, тоді як за укладеним договором сукня була потрібна на 25 червня того ж року.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі, тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 17 травня 2012 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: