Ухвала суду № 33459745, 11.06.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Категорія 41 Головуючий у 1 інстанції Здоровиця О.В.

Доповідач Маширо О.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Маширо О.П.

суддів Баркова В.М., Зайцевої С.А.

при секретарі Риндіній Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, на рішення Добропільського міськрайонного суду від 04 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Добропільська служба єдиного замовника», третя особа: виконавчий комітет Добропільської міської ради - про визнання членом сім»ї наймача та зобов»язання укласти договір найму житлового приміщення,

у с т а н о в и в :

До апеляційного суду звернувся представник позивачки з апеляційною скаргою на рішення суду, яким позивачці було відмовлено у задоволенні її вимог.

Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з 1985 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3.

03 серпня 2000 року ОСОБА_3 був виданий ордер на право зайняття ним, дружиною та двома доньками однокімнатної квартири АДРЕСА_1

29 вересня 2000 року позивачка була зареєстрована у цій квартирі, а 16 травня 2003 року - знята з реєстраційного обліку та з 24 червня того ж року вона є зареєстрованою на постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2

Суд також встановив, що позивачка змінила не тільки місце проживання, а й місце роботи: будучи зареєстрованою у м. Добропілля, ОСОБА_2 працювала медсестрою у Добропільській центральній районній лікарні, а зареєструвавшись у с. Новосергіївка, позивачка працевлаштувалась завідувачкою Новосергіївським фельдшерсько-акушерським пунктом.

За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що ОСОБА_2 з часу вибуття на інше постійне місце проживання втратила право користування жилою площею у спірній квартирі.

Суд не прийняв у якості доказів наявності інтересу позивачки до спірної квартири квитанції про сплату нею комунальних послуг по цій квартирі, оскільки часткову оплату боргу по воді, електроенергії, теплопостачанню та вивезенню сміття ОСОБА_2 провела вже після смерті чоловіка, тоді як протягом 2005-2012 року ніякі комунальні послуги по спірній квартирі ніким не оплачувались.

Суд першої інстанції також посилався на те, що позивачка не довела, з яких поважних причин вона не змогла вселитись у спірну квартиру та проживати там, а крім того, що позивачка по теперішній час зберігає за собою право користування жилим приміщенням на території Удачненської сільської ради.

В апеляційній скарзі представник позивачки Кирилової просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.

Зокрема, суд першої інстанції не врахував, що померлий чоловік позивачки усе своє життя зловживав спиртними напоями та влаштовував бійки, тому вона погодилась переїхати у с. Новосергіївку, коли їй там запропонували роботу завідувачкою ФАПом.

Разом з дітьми вона виписалась з квартири та зареєструвалась у будинку своєї тітки, щоб менше сплачувати за комунальні послуги по квартирі. При цьому, чоловік лишився там прописаним, хоча і мешкав разом з нею та дітьми у будинку тітки.

У 2007 році ОСОБА_2 запропонували роботу у м. Добропілля у «Медсервісі», вона разом з дітьми та чоловіком знову стала проживати у спірній квартирі, де до цього часу знаходяться усі її речі.

На думку апелянтки суд першої інстанції мав прийняти до уваги той факт, що позивачка фактично постійно весь час проживала у спірній квартирі, що іншого житла вона не має, а що стосується боргу по комунальних послугах, то це має бути предметом зовсім іншого спору.

Сторони у судове засідання не з»явились, надіслали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав.

У відповідності до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, тобто ухваленим у відповідності до вимог процесуального судочинства на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону, тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції всебічно, повно і об"єктивно дослідив надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі.

У рішенні наведені відповідні мотиви, з яких суд його ухвалив. Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суд першої інстанції підставно послався на те, що вона добровільно знялась з реєстраційного обліку у спірній квартирі 16 травня 2003 року, тому втратила право користування жилою площею у цій квартирі, а набула таке право за іншою адресою, де вона зареєстрована на постійне місце проживання.

Апеляційний суд не може прийняти доводи апелянтки про те, що ОСОБА_2 з 2007 року постійно проживала у спірній квартирі, оскільки ніяких належних та допустимих доказів, окрім своїх тверджень, позивачка до суду не надала, хоча у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Зі справи вбачається, що питання про вселення та реєстрацію у спірній квартирі за життя її чоловіка позивачка не ставила, інтересу до квартири не мала, бо не сплачувала ані комунальні послуги, ані квартплату по цій квартирі, тому апеляційний суд вважає, що висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та наданих сторонами доказах.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, тому апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, рішення суду як таке, що відповідає вимогам закону, залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 314, 315 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду від 04 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: