Рішення № 33459099, 07.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції Ткачов О.М.

Доповідач Ткачук С.С.

категорія 30

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бугрім Л.М.,

суддів Ткачук С.С., Канурної О.Д.,

при секретарі - Лавицькому Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року, -

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2012 року позивач звернулась до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у солідарному порядку з ОСОБА_2 та приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт».

Свої вимоги обґрунтувала тим, що 03 червня 2012 року ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, по вул. Радянській у м. Красний Лиман Донецької області, порушив правила дорожнього руху, чим скоїв ДТП та пошкодив належний їй транспортний засіб «Seat Toledo», державний номерний знак НОМЕР_2. Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 вересня 2012 року водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і до нього застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження вартість завданої матеріальної шкоди позивачу, спричиненої внаслідок ДТП складає 40 843грн.65 коп. Оскільки цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПАТ «СК «Лафорт»», просила стягнути спричинену матеріальну та моральну шкоду, а також понесені витрати по справі, з відповідачів у солідарному порядку.

Рішенням Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 40 843,65 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 400 грн. та судові витрати в сумі 515,74грн. В позові до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» відмовлено.

Не погодившись з таким судовими рішеннями, позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позову у солідарному порядку з обох відповідачів та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначила, суд не врахував, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ПАТ «СК «Лафорт»», вона надала суду копію страхового полісу, отриману у ОСОБА_2 при скоєнні ДТП, тому суд повинен був витребувати у страхової компанії оригінал полісу. В свою чергу відповідач ПАТ «СК «Лафорт» не надав суду жодних доказів на спростування її доводів.

У судовому засіданні позивач підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, але телефонограмою, зареєстрованою у журналі телефонограм за №2951, про час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач ПАТ «СК «Лафорт» також не направив свого представника до суду, але відповідно до поштового рекомендованого повідомлення про судове засідання повідомлений належним чином своєчасно.

Апеляційний суд визнає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 03 червня 2012 року біля 14 годин. 55 хв. ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ЗАЗ ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, належним ОСОБА_4, рухаючись по вул. Радянській у м. Красний Лиман Донецької області, виїхав на полосу зустрічного руху та скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем марки «Seat Toledo», державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням чоловіка ОСОБА_5 Внаслідок дорожньої пригоди було пошкоджено транспортний засіб позивача. На час ДТП цивільно-правова відповідальність водія застрахованого автомобіля ОСОБА_2 була застрахована у страховій компанії ПАТ «СК «Лафорт»». Постановою Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 вересня 2012 року ОСОБА_2 визнаний винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 451 розмір завданої позивачу матеріальної шкоди через пошкодження її автомобілю марки «Seat Toledo», державний номерний знак НОМЕР_2 , складає 40 843, 65 грн.

Стягуючи на користь позивача відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля, суд першої інстанції виходив з того, що такі відшкодування має сплачувати тільки відповідач ОСОБА_2 з вини якої сталось ДТП, у зв'язку з тим, що позивачем представлена незавірена копії страхового полісу, при тому, що строк його дії скінчився. Цей поліс викликає сумнів, оскільки на ній не вбачається підпису повноваженого представника страхової компанії, а клопотань щодо витребування оригіналу зазначеного полісу чи інших документів як доказів по справі які б підтверджували обов'язок страхової компанії відшкодувати шкоду позивачу не заявила.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можливо через те, що він не відповідає вимогам матеріального та процесуального закону.

З матеріалів справи вбачається, що власником автотранспортного засобу «ЗАЗ ДЕО Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_4 з приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Лафорт» ( далі страхова компанія) 29.08.2011 був укладений страховий договір про обов'язкове цивільне-правову відповідальність власників транспортних засобів по типу №1 строком на 1 рік.

Дорожньо-транспортна пригода відбулась в межах дії укладеного зазначеного страхового договору. Застрахований автомобіль «ЗАЗ ДЕО Ланос» перебував у користуванні водія ОСОБА_2, якого за постановою судді Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 03 вересня 2012 року визнано винним у даному ДТП і піддано до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП.

До суду першої інстанції з боку страхової компанії надійшли заперечення на позов, де представник страхової компанії визнає укладений страховий поліс з власником застрахованого автомобіля ОСОБА_4 нікчемним через відсутність підпису на цьому страховому полісу представника страхової компанії. Але проти факту складання договору страхування письмово та отримання страхової премії в рахунок укладеного страхового договору у розмірі 350,9грн. не заперечили.

Окрім того, факт наступу страхового випадку і укладення страхового договору, т.т. страхування власником зазначеного транспортного засобу даною страховою компанією, визнається у відповіді їх начальника управління врегулювання страхових випадків, надану позивачу на її звернення до страхової компанії за виплатою страхового відшкодування. В цій відповіді позивачу було пропоновано надати необхідні документи, в т.ч. висновок експерта.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач повідомила, що аварійним комісаром її автомобіль було оглянуто, який погодився з висновком проведеного нею експертного дослідження пошкоджень автомобіля, але виплати страхового відшкодування їй не була проведена страховою компанією.

Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув і прийшов до хибного висновку про недоведеність позивачем права на отримання зі страхової компанії страхової виплати у рахунок відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є дійсним , якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 2,3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

У частині 2 ст. 981 ЦК України передбачено, що договір страхування укладений без додержання письмової форми є нікчемним.

Статтею 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Питання відшкодування шкоди, пов'язаної з пошкодженням транспортного засобу та відшкодування витрат на проведення потерпілим експертизи регулюються ст. 29,34 цього Закону.

На підставі аналізу приведених норм матеріального закону, апеляційний суд визнає, що представлена копія страхового полісу укладеного між страховою компанією та власником автомобіля ««ЗАЗ ДЕО Ланос» ОСОБА_4 є дійним страховим договором, на підставі якого страхова компанія в межах ліміту відповідальності за шкоду завдану майну потерпілого повинна відшкодувати позивачу задану матеріальну шкоду у розмірі визначеному експертом автотоварознавчем, а саме, у розмірі 40843,65грн.( вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу автомобіля).

У зв'язку з викладеним рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання відшкодування позивачу матеріальної шкоди з відповідача ОСОБА_6 не відповідає нормам матеріального закону і тому, в цій частині рішення слід скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивачу зі страхової компанії суму шкоди завдану транспортному засобу в розмірі 40843,65грн. та витрати на проведення експертизи на користь позивачу зі страхової компанії через ухилення від складання експертного дослідження аварійним комісаром в розмірі 400грн.

Апеляційний суд відхиляє доводи скарги щодо відшкодування шкоди завданої автомобілю та моральної шкоди позивачу через пошкодження його майна у солідарному порядку з відповідачів, бо як вже приводилось вище питання відшкодування шкоди заданої транспортному засобу вирішується за нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», глави 67 ЦК України.

Щодо вирішення відшкодування моральної шкоди позивачу за рахунок винного водія ОСОБА_2 через пошкодження його автомобіля, то в цій частині рішення є законним та обґрунтованим. Укладеним страховим договором питання відшкодування моральної шкоди потерпілому передбачено тільки у разі шкоди, завданої життю і здоров'ю потерпілого.

Суд першої інстанції правильно застосував ст. 1167 ЦК України і визнав винну особу за відшкодування моральної шкоди - відповідача ОСОБА_6 на яку поклав зобов'язання відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5000грн.

Через перерозподіл апеляційний судом відшкодування матеріальної шкоди, рішення суду відповідно до ст. 88 ЦПК України також слід скасувати в частині вирішення питання судових витрат і стягнути зі страхової компанії на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 408грн. 44коп., а з другого відповідача ОСОБА_2, який несе відповідальність за відшкодування моральної шкоди, у розмірі 107грн.30коп.

В іншій частині рішення суду відповідає ст. 213 ЦПК України і тому залишається апеляційний судом без змін.

Керуючись ст.ст.307, 309, 314,316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Заочне рішення Краснолиманського міського суду Донецької області від 15 січня 2013 року в частині відшкодування матеріальної шкоди та витрат по сплаті судового збору скасувати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Лафорт» на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди 40843(сорок тисяч вісімсот сорок три) грн. 65 коп., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в сумі 400грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 408грн. 44коп.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 107грн.30грн.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: